Післямова

Багато читачів будуть немало здивовані, прочитавши цей трактат, а дехто буде шокований. Виявляється, що все своє життя ми святкували не той день відпочинку. Дорогі брати! Бог прощає все, що робилося з незнання. З іншого боку усе, що робилося для Господа з вірою і любов’ю Бог приймає, як правдиве поклоніння. Ви маєте право й надалі святкувати дні відпочинку відповідно до сучасного календаря. Але якщо ми всім говоримо і проповідуємо, що у нас основою нашого віросповідання є „Біблія і тільки Біблія”, то нам треба задуматися. На початку наших роздумів ми писали, що хочемо до цього питання приступити без упередження. Отож нам треба знайти незалежного свідка, незалежного від місячної суботи і незалежного від сліпої віри чи невірства. Нам потрібно з’ясувати, чи є у фазах Місяця прямий зв'язок з числом сім, а, отже, зв'язок з днями тижня, у тому числі з суботою. В книзі „Курс общей астрономии”, авторами якої є Вакулин, Кононович і Мороз, на ст. 140-141 читаємо: „Дня через два после новолуния Луна видна в виде узкого серпа на западе в лучах вечерней зари, вскоре после захода Солнца… и приблизительно через 7 суток после новолуния принимает форму полукруга. Приблизительно через 7 суток после первой четверти наступает полнолуние, когда Луна имеет вид полного круга. Приблизительно через 7 дней после полнолуния Луна снова видна в виде полукруга. Приблизительно через 7 суток после последней четверти опять наступает новолуние”. В книзі „Астрономія”, автором якої є І.А. Климишин, на ст. 91-92 читаємо: «„Таке явище, як зміна фаз Місяця, використовували для лічби часу календарними місяцями. Тому не випадково у багатьох мовах світу слово „місяць” має спільний корінь, співзвучний з коренями слів „міряти” і „небесний Місяць”. Наприклад, латинське mensis — місяць і mensura — міра, грецьке „мене” — Місяць і „мен” — місяць (як проміжок часу), англійське „moon” — Місяць і „month” — місяць (календарний)».Ці два слова Місяць світило і місяць як проміжок часу в українській мові звучать однаково (тобто є омонімами)”.

„Прийнято говорити, що Місяць змінює свої фази. Коли Місяць у процесі свого руху опиняється між Землею і Сонцем, то він повернутий до Землі неосвітленим боком, і його взагалі не видно. Це — новий Місяць. Далі Місяць з'являється на небі у вигляді вузького серпа, а через сім діб він має вже форму півкола. Це — перша четверть. Ще приблизно через вісім діб Місяць займає положення прямо протилежне Сонцю, його повернутий до Землі бік повністю освітлюється Сонцем. Це повний Місяць (повня), у цей час Місяць сходить при заході Сонця і його видно на небі протягом усієї ночі. Через сім діб після повні настає остання четверть, коли Місяць знову має вигляд півкруга, повернутого випуклістю вже в інший бік, ще через сім день — серпа”.

З прочитано стає ясно про зв'язок фаз Місяця з числом „сім”, а, отже, з днями тижня. Виняток, чи друкарська помилка „через вісім днів”, а також чому написано „приблизно” через „сім днів”. Можливо під словом „приблизно”, треба розуміти „неповна година”, то тоді це не має суттєвого значення. Таким чином причин святкувати чи визначати дня тижня за фазами Місяця набагато більше, щоб святкувати дні за календарем на стіні. Календар настінний немає нічого спільного з Місяцем на небі. Інформація про те, що після новомісяччя може пройти два дні, то вона не має відношення до фаз Місяця, бо тиждень ще не почався. Початок тижня - з появи серпа Місяця. Цікаво, що про два дні новомісяччя, про які говориться в книзі „Курс общей астрономии” згадує також Біблія (1 Самуїла 20:24-27). Якщо новомісяччя буває два дні, то робочий тиждень має завжди шість днів, бо тиждень (перший день) розпочинається тоді, коли на небі появиться серпок Місяця. Якщо це явище перенести на Григоріанський календар, то між суботами вміщується вісім днів. Напевно це мав на увазі І. Климишин, коли писав про вісім днів. Якби там не було, але проти всіляких календарних реформ, які неодноразово проводилися. Місячний календар є єдиним надійним захистом. Також цей доказ кожна людина може сама побачити і переконатися, глянувши на Місяць. Бо Місяць незмінно буде стояти повіки, як свідок, що Бог свого Закона не змінює (Псалом 88/89:31-38).