Повноваження суб'єктів управління повітряним транспортом

Враховуючи важливість для економічного життя країни авіаційного транспорту та необхідність здійснення підвищеного контролю за його діяльністю, держава регулює діяльність цивільної авіації через

Міністерство транспорту України, Державний департамент з авіаційного транспорту (Укравіацію).

Управління авіаційною галуззю здійснюється за такими напрямками:

1) забезпечення розвитку цивільної авіації;

2) нагляд за безпекою виконання польотів повітряними суднами;

3) сертифікація, реєстрація та ліцензування;

4) регулювання використання повітряного простору Ук­раїни та обслуговування повітряного руху;

5) забезпечення пошуку та спасіння повітряних суден, що зазнають чи зазнали лиха;

6) захист авіації України від актів незаконного втручання в її діяльність;

7) наукове забезпечення діяльності авіації, її безпеки, що як галузевими, так і міжгалузевим науково-дослідними закладами й організаціями;

8) сприяння зовнішньоекономічній діяльності, діяльності авіаційної галузі та укладення міжнародних угод.

Будівництво аеропортів, пішохідних мостів, тунелів, при­дбання самольотного парку, утримання та придбання аерона­вігаційного обладнання та устаткування, пов'язаного з обслу­говуванням пасажирів і перевезенням вантажів, здійснюється з використанням державного і місцевого бюджетів, коштів підприємств, а також із залученням додаткових надходжень і добровільних внесків від підприємств і установ різних форм власності.

Управління авіаційним транспортом на місцях здійс­нюється також адміністраціями авіаційних підприємств, у ме­жах власної компетенції.

Одним з важливих положень повітряного права є поняття авіаційного персоналу та екіпажу повітряного судна.

Авіаційний персонал — це особовий склад авіаційного під­приємства, організації, підрозділу, навчального закладу, що складається з авіаційних спеціалістів за фахом.

До складу авіаційного персоналу входять:

• члени екіпажу повітряного судна;

• особи командно-керівного складу, командно-льотного, інспекторського та інструкторського;

• спеціалісти, які організують регулювання використання повітряного простору України та обслуговування повітряного руху на території держави;

• спеціалісти, які здійснюють організацію та технічне обслуговування повітряних суден і всі види забезпечення по­льотів;

• спеціалісти, які обслуговують повітряні перевезення;

• спеціалісти, які забезпечують організацію і проведення дослідно-конструкторських, експериментальних, науково-дослідницьких робіт і випробування авіаційної техніки;

• спеціалісти, які здійснюють нагляд і контроль за безпе­кою польотів, а також розслідування авіаційних пригод;

• спеціалісти, які здійснюють аналіз і контроль льотної придатності повітряних суден при розробках, випробуваннях, сертифікації і серійному виробництві;

• спеціалісти, які здійснюють забезпечення авіаційної без­пеки в цілому;

• авіаційні експерти.

Згідно з рішенням державних органів з питань регулюван­ня діяльності авіації до складу авіаційного персоналу можуть бути включені й інші спеціалісти.

Особи, яких віднесено до авіаційного персоналу, повинні бути сертифіковані згідно з чинним законодавством на відпо­відність кваліфікаційним вимогам за фахом. Такі особи мо­жуть бути допущені до професійної діяльності тільки за наяв­ності у них свідоцтва (сертифікату) на право здійснення про­фесійної діяльності, а також відповідності стану здоров'я встановленим вимогам.

Екіпаж повітряного судна — це особи авіаційного персона­лу, яким у встановленому порядку доручено виконання пев­них обов'язків з управління та обслуговування повітряного судна при виконанні польоту.

Екіпаж повітряного судна складається з командира та ін­ших осіб льотного екіпажу й обслуговуючого персоналу. Усі члени екіпажу віднесені до льотного складу.

Усі члени екіпажу мають певні права та обов'язки.

Командиром повітряного судна може бути особа, яка має спеціальність пілота, а також відповідну підготовку й досвід, необхідні для самостійного управління повітряним судном даного типу та керування екіпажем.

У процесі своєї професійної діяльності командир повітря­ного судна має право:

1) приймати остаточне рішення про виліт, політ і посадку судна, злив пального у польоті, викидання вантажу, багажу й пошти, змінення маршруту та режиму польоту, про призем­лення на запасному аеродромі чи здійснення вимушеної по­садки поза межами аеродрому, забезпечення безпеки, збере­ження судна та рятування життя пасажирів;

2) віддавати у межах власної компетенції накази будь-якій особі, яка перебуває на борту судна, його розпорядження та команди підлягають беззаперечному виконанню;

3) вживати всі необхідні заходи, у тому числі й примусові, До осіб, які своїми діями створюють небезпеку польоту і непідкоряються вимогам командира;

4) здійснювати особистий контроль за безпекою польоту, пасажирів у випадках, що загрожують авіаційною пригодою;

5) змінювати маршрут польоту, перетинати кордони і здій­снювати посадку судна на аеродромі, не передбаченому польотним завданням при виникненні загрози для життя і здо­ров'я пасажирів;

6) бути довіреною особою експлуатанта повітряного судна, укладати від його імені угоди та договори в інтересах вико­нання польотного завдання, забезпечення безпеки польоту, збереження судна та життя і здоров'я пасажирів;

7) відстороняти від виконання професійних обов'язків під час польоту будь-якого члена екіпажу;

8) контролювати рівень професійних знань, умінь і нави­чок льотного екіпажу та якості роботи обслуговуючого персо­налу;

9) перевіряти свідоцтва членів екіпажу, а також наявність у них необхідних записів і нотаток.

При виконанні польотного завдання кожний член екіпажу має право відмовитися від його виконання, якщо, на його розсуд, є аргументований сумнів щодо благополучного завер­шення польоту.

Експлуатант повітряного судна зобов'язаний відшкодува­ти заподіяні життю та здоров'ю пасажирів і членів екіпажу збитки, що настали внаслідок авіаційної пригоди у зв'язку з виконанням його службових обов'язків