Індивідуально-психологічні особливості поведінки в конфлікті

Багато інформації для обрання правильного способу поведінки в конфліктних ситуаціях може дати визначення особливостей темпе­раменту та характерологічних рис учасників конфліктів.

Загальноприйнятим є поділ темпераменту людей, залежно від вроджених якостей їх нервової системи, на чотири типи: (холеричний, сангвінічний; флегматичний та меланхолічний). Відтворюючись у життєвій активності та емоційній стійкості людини, темпераменти позначаються й на характері спілкування, особливостях поведінки в конфліктах. Наприклад, такі риси особистості, як емоційність, раціо­нальність, виразність, багато в чому визначаються темпераментом.

• Холеричний темперамент характеризується підвищеною збудже­ністю та неврівноваженістю. У стосунках з людьми холерики надто експресивні, виразні, поведінка їх непередбачувана, емоційна. Ото­ченню вони здаються яскравими натурами, але їхній настрій не буває сталим, характерні перепади від симпатій до антипатій. У конфліктах вони схильні до бурхливих емоційних спалахів, різких змін настрою. Найбільшу вигоду від діяльності холерика в конфліктній ситуації можна отримати, якщо постійно забезпечувати йому зміну характеру діяльності, проблем, завдань.

• Сангвінічний темперамент також відзначається помітною психіч­ною активністю, швидко реагує на зміни ситуації. Товариськість та неконфліктність сангвініків створюють умови доброзичливого клі­мату в робочих стосунках. Щодо поведінки у конфлікті — це най­сприятливіший з усіх типів: сангвініки добре пристосовуються до змі­ни обставин, порівняно легко переживають невдачі та неприємності.

• Флегматичний тип має характерною ознакою слабку збуджува­ність та чутливість. В основному це люди спокійні, в рухах дещо упо­вільнені, у них не буває різких перепадів настрою. У конфліктних си­туаціях вони більш витримані. Відзначаються також сталими нама­ганнями і почуттями, наполегливістю в досягненні мети. Щоб отри­мати позитивний результат, їх не слід квапити.

• Меланхолійний тип характеризується підвищеною чутливістю й збудженістю. У конфліктних ситуаціях люди цього типу вразливі, вони відчувають велику внутрішню напругу та перебільшений страх. У них спостерігається схильність до нудьги, вони часто замикаються в собі, усамітнюються. Проте слід враховувати, що меланхоліки, за умови доброзичливого ставлення, сприятливого мікроклімату, мо­жуть досягати значних успіхів у творчій діяльності.

Виникнення та ескалація конфлікту є ймовірними, якщо, наприк­лад, та чи інша робоча група буде створена без урахування доцільних поєднань темпераментів. Тому психологи радять враховувати, що в парах партнерів, які взаємно не сприймають один одного, частіше зустрічаються поєднання "холерик — холерик"; "сангвінік — сангвінік" та "флегматик — сангвінік". Найбільший діапазон узгодження з інши­ми типами темпераменту мають меланхоліки, які зберігають сталі відносини з меланхоліками, флегматиками та сангвініками. Поєд­нання в групі меланхоліка з холериком є конфліктогенним. Взагалі холерики через свою нестриманість погано співіснують з будь-якими типами темпераменту.

Сангвінікам та флегматикам меншою мірою, ніж іншим типам тем­пераменту, потрібна довірлива обстановка, бо вони здатні самі вирі­шувати свої проблеми. Тому їхні стосунки менш довірливі, але більш стабільні.

Зрозуміло, що не всіх людей можна поділити на чотири типи тем­пераменту. Питання щодо типології темпераменту ще не остаточно вирішено в науці. Проте в житті досить часто зустрічаються люди з домінуванням зазначених типологічних темпераментних ознак.

Врахування індивідуально-психологічних особливостей поведінки передбачає діагностику характерологічних рис учасників конфлікту. Характер — це сукупність стійких особливостей особистості, що ви­никають у діяльності та спілкуванні й зумовлюють типові способи її поведінки. Характер проявляється в тому, як людина ставиться до:

• інших людей (комунікабельність — замкненість, принциповість — безпринципність, правдивість — неправдивість, ввічливість — гру­бість та ін.);

• себе (самовпевненість — невпевненість у власних силах, самолюбс­тво — принизливість, егоцентризм — альтруїзм та ін.);

• справи (добросовісність — недобросовісність, відповідальність — безвідповідальність та ін.),

• до речей (жадібність — щедрість, акуратність — неохайність та ін.).

У реальному житті характери людей надзвичайно варіативні, сво­єрідні й різноманітні. Існує чимало варіантів типізації характероло­гічних рис особистості.

Так, Дж. Г. Скотт, автор популярного видання з практичної конфліктології, досліджуючи особливості поводження зі складними у спілку­ванні людьми, виокремлює такі конфліктогенні типи.

"Шерманівський танк" — людина груба, безцеремонна, яка вважає що всі повинні їй поступатися. Вона може поводитись так, бо переко­нана у своїй правоті й бажає, щоб про це знали всі навколо. Водночас деякі з таких людей можуть боятися розкриття своєї неправоти. Для "танка" підрив його іміджу — жахлива перспектива. Якщо предмет конфлікту не є особливо важливим, то краще ухилитися від нього або пристосуватися. Краще поступитися такій людині в малому, щоб зас­покоїти її. Якщо ж ви обрали інший шлях, то краще почати з того, щоб надати такій людині можливість випустити пару. Потім слід спо­кійно й переконливо висловити власну точку зору, але не ставити під сумнів її правоту, оскільки неминучим буде зіткнення з її ворожою реакцією. Визначте свою роль як миротворця, який перебуває понад конфліктом. Знешкодьте лютість такої людини власним спокоєм; це допоможе їй упоратися з агресивністю, і ви зможете дійти спільного рішення.

"Прихований агресор" — людина, яка намагається завдавати людям прикрощі за допомогою різних залаштункових махінацій, прихова­них проявів агресії. Таку поведінку представник цього типу вважає виправданою: хтось інший помилився, а він виконує роль таємного месника, відновлюючи справедливість. У такий спосіб він може по­водитись і тому, що не має достатньої влади, аби діяти відкрито. Як­що ви вирішили, що ухилятися або терпіти цю людину не для вас, найкращий спосіб — виявити конкретний факт спричинення зла і по­тім з'ясувати приховані причини. Якщо вона заперечуватиме факти, наведіть докази. При цьому вам слід зберігати спокій, щоб людині не здавалося, що ви агресивно налаштовані до неї, бо це може призвес­ти до відкритої сутички. Якщо ви наведете кілька прикладів та аргу­ментів, які викривають цю людину, вона має припинити нападки на вас або відкрито визнати їх.

"Розгнівана дитина" за природою не є злою людиною. Вибух емо­цій відображає її бажання взяти ситуацію під контроль. Так може по­водитися чоловік, коли приревнував дружину і боїться втратити її, або начальник, який відчуває, що підлеглі "відбилися від рук". Щоб уникнути ескалації конфлікту, краще надати можливість такій люди­ні накричатися або переконатися в тому, що ви слухаєте її. Потрібно дати їй зрозуміти, що вона контролює ситуацію й тим самим заспоко­їти її. Слід дипломатично й доброзичливо запропонувати такій люди­ні обговорити конфліктну проблему.

"Скаржник" — постійно скаржиться. Він дуже бажає бути почу­тим. Це одна з основних причин його невдоволеності. Коли ж його вислухають, до нього повертається відчуття власної значимості. На­дайте йому можливість висловити власні почуття. При цьому ви не зобов'язані в усіх випадках визнавати скаргу справедливою. Якщо вам вдасться припинити потік безперервних скарг, ви зможете зай- нятися самим конфліктом, пошуком реальних варіантів його вирі­шення.

"Мовчун" — потайна людина, яка ускладнює спілкування та спіль­ну діяльність тим, що не бажає розкривати причини своєї замкнутос­ті. Така поведінка може бути результатом переконання, що її думку не беруть до уваги, намаганням уникнути конфронтації. Таку люди­ну слід доброзичливо спонукати до розмови, переконуючи, що хоч би що вона сказала, ви не будете ображатися чи висувати звинувачення. Однак важливо дотримуватися почуття міри. У спілкуванні з такими людьми швидко уривається терпець, але якщо предмет конфлікту важливий, слід довести справу до кінця.

"Суперпоступливий" — ззовні здається безконфліктним, бо завжди поступається, намагається сподобатись іншим. Але час від часу пред­ставники цього типу створюють проблеми: ви розраховуєте на люди­ну, яка погоджується з вами в усьому, а потім з'ясовується, що її сло­ва розходяться зі справами. Співробітник бере на себе якусь роботу — і не виконує її, приятель погоджується щось для вас зробити, але в ос­танню мить знаходить привід для відмови. Якщо ви вважаєте за не­обхідне продовжити спілкування з такою людиною, необхідно пока­зати їй, що ви бажаєте від неї щирості. Її слід переконати в тому, що ваше ставлення до неї визначатиметься не тим, що вона в усьому з ва­ми погоджується, а тим, наскільки буде правдивою з вами і наскіль­ки послідовними будуть її вчинки.

Проте далеко не всі люди є конфліктогенними за своєю природою. Конфліктна поведінка, крім проявів певних рис особистості, є ре­зультатом взаємодії різних чинників.

У прогнозуванні конфліктної поведінки надзвичайно важливу роль відіграють характерні особливості контактності особис­тостей. З цих позицій слід враховувати поради психологів, які за здатністю виходити на контакт розрізняють такі типи людей: "чере­пахи", "хамелеони", "леви", "дикобрази", "безбарвні".

"Черепахи" ховають свої почуття та переживання під "панциром", вони не здатні на бурхливі їх прояви.

"Хамелеони" "тримають ніс за вітром", вони добре й швидко піді- грають співрозмовникові: співчувають, обурюються і підлещують за­лежно від обставин.

"Леви" перебувають у постійному русі, діях, їх внутрішній світ не обмежується переліком службових справ. Вони відчувають свою ді­лову перевагу й пишаються цим.

"Дикобрази" завжди стривожені, ворожі, вони ніби постійно очіку­ють прикрощів від оточення.

"Безбарвні", здається, розчиняються в навколишньому середовищі, вони нічим не помітні, не залишають сліду в пам'яті.

Визначивши, до якого типу належить суперник, можна побудува­ти тактику спілкування з ним, не створюючи ситуацій, за яких йому довелося б вийти за межі свого психологічного типу. Так, "черепаху" не слід викликати на відвертість, "дикобраза" — тривожити негатив­ними прогнозами розвитку явищ тощо. Потрібно пам'ятати, що лю­дина може належати до будь-якого типу і водночас поєднувати риси інших типів. Утім, всі ці якості проявляються в подальшому спілку­ванні, а для першого контакту найважливіше створити позитивний імпульс для спілкування, розкріпачення людини.