ОПЕРАЦІЯ “ВІСЛА”

Після ІІ світової війни частина Лемківщини, Надсяння і Холмщини відійшли до Польщі (за згодою Сталіна), де здавна проживали українці. Польська влада хотіла їх переселити на схід, через те що український повстанських рух розгорнувся до нечуваних масштабів, і це несло їм загрозу.

28 березня 1947 р. українські повстанці вбили польського генерала Сверчевського. Це й стало пропагандистським приводом та обґрунтуванням для влади широкомасштабної військово – політичної операції “ВІСЛА”.

Аналіз документів і ходу операції засвідчує, що спеціальну ухвалу Політбюро ЦК Польської робітничої партії від 29 березня 1947 р. і постанову Президії Ради Міністрів від 24 квітня швидше за все узгоджено з керівництвом СРСР та Чехословаччини.

24 квітня 1947 р. о 04:00 десятки сіл на Лемківщині, Надсянні і Холмщині були оточені польськими військами, пролунав наказ: ”Українцям 2 години на збори”. Так почалась операція “ВІСЛА”.

Загалом у рамках операції депортували, за різними даними, від 137 до 150 тисяч осіб. Найбільш активних – передусім патріотично налаштованих селян, представників інтелігенції – ізолювали в Явожно, на території філіалу колишнього гітлерівського концентраційного табору в Освєнцімі.

Списки депортованих складали швидко, не перевіряли й відразу передавали командирам груп для реалізації операції. Ешелони з українцями супроводжував військовий конвой. Однак в умовах холоду й антисанітарії до нового місця не доїхали сотні людей. Влада намагалася якнайшвидше розпорошити українські сім’ї, щоб вони не створювали компактних національних груп і їх кількість не перевищувала 10% жителів сіл.

Заключний етап депортації відбувався під час вирівнювання польсько – радянського кордону 1951 р. в районі Устриків Дольних (Дрогобиччина).

Загалом учасниками переселенсько – депортаційних акцій 1944 – 1951 років стало понад 700 тисяч українців.