Глосарій. 1. Акціо – назва п’ятого розділу класичної риторики; виконання виступу, що підготовлений оратором

1. Акціо – назва п’ятого розділу класичної риторики; виконання виступу, що підготовлений оратором.

2. Диспозиція – один із основних розділів класичної риторики, розташування: у ньому розглядається композиція виступів, творів залежно від жанру і тиску виступу.

3. Елокуція – один із основних розділів класичної риторики, у ньому розглядається мовне оформлення підготовленого змісту мовлення.

4. Епілог – заключна частина розповіді твору; у ньому викладаються події, що відбулися після завершення основного сюжету.

5. «Етос» - одна із трьох основ риторики в античному світі; етичне – морально-філософська основа, логос – словесно – мисленнєва основа, пафос – емоційна основа.

6. Зворотній зв'язок – відгук на мовленнєве висловлення; відповідь на питання, згода чи незгода, та ін.

7. Інвенція – один із основних розділів класичної риторики, «винахід» у ньому визначалися правила вибору теми, їх розкриття, збір та підготовка матеріалу для виступу, тобто робота автора над розкриттям своєї ідеї, задуму змісту свого твору.

8. Кліше – мовленнєвий стереотип, стандарт, що легко використовується у певних умовах. Широко використовується у масовій комунікації.

9. Культура мовленнєвого спілкування – дотримання сукупності вимог до гарного мовлення, тобто такого, яке досягає комунікативних цілей: а) актуальність, істинність, здібність зацікавлення слухача; б) відповідність законам логіки і композиції; в)доцільний вибір засобів мовлення.

10. Манери оратора – особисті якості, звички, факти зовнішньої поведінки.

11. Меморіо – розділ античної риторики, у якому розглядалися прийоми запам’ятовування, збереження у пам’яті всього того, що підготовлено оратором на перших трьох етапах роботи: змістом мовлення, його композицією над словесним вираженням.

12. Оратор – той хто виступає з промовою; професіонал, який володіє майстерністю, багатствами мовленнєвих засобів, виразністю.

13. Ораторське мислення – високий ступінь майстерності публічного виступу, якісна характеристика ораторського мовлення; мистецтво побудови та публічного проголошення промови з метою бажаного впливу на аудиторію.

14. Ораторське мовлення – промова, що звернена до багатьох людей; промова, що переконує; така, що близька до мистецтва.

15. Пафос – одна із трьох основ риторики в античному світі: етос-етична основа, логос – словесна пафос – емоційна основа.

16. Публічне мовлення – мовлення, відкрите для всіх, мовлення оратора.

17. Стилістичні (риторичні) фігури – конструкції, що сприяють виразності мовлення: анафора, епіфора (повтор – кінцівка), паралелізм, антитеза, градація, інверсія, еліжис, риторичні питання, звертання й вигуки.

18. Такт оратора – одна з етичних якостей оратора, яка виражається в шанобливу, уважному ставленні до слухачів, в урахуванні їхніх можливостей сприйняття матеріалу, їхнього досвіду, знань, інтересів, в умінні й бажанні давати ґрунтовні відповіді на запитання.

Література.

1. Апресин Г.З. Ораторськое искуство. – М.: Издательство МГУ,-1978. – 160с.

2. Крычникова З.И. Методика подготовки и проведения публичного выступления. – М.: Знание, 1996. – 63с.

3. Леонтьев А.А. Лекция как общение. – М.: Знание, 1974.

4. Минеева С.А. Основы мастерства устного выступления. Как подготовить полемиста. – Пермь, 1991.

5. Основи риторики для менеджера: Навч. – практ. посібник/Укладач Барч К.В. – Ужгород: НКФ «Інпроф», 2003.

6. Практика оратор ской речи. – Госполитиздательство, 1991.

7. Сагач Г.М. Риторика: Навч.посібник для студентів середніх і вищих навчальних закладів. – Вид.2-е перероб. і доп. – К.: Видавничий Дім «Ін Юр», 2000. – 568 с.

8. Спанатій Л.С. Риторика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008.

9. Хазагеров Г.Г., Лобанів И.Б. Риторика: Ростов-на-Дону: Фенікс, 2004. – 384с.

10. Шевченко Н.В. Основы риторики: Учебное пособие. – Саратов: Издательство Сарат. госуд. университет. 2001.