Історія створення ковбас

Як звичайно, про початок ковбасних часів існує безліч версій. Перша згадка про страву, схожу на ковбасу, знайдено в давньогрецькій п’єсі «The Огуа» або «The Sausage», а написана вона була в 500 році до нашої ери.

Інші припущення мають одне спільне: перша згадка про ковбасу, як її тоді розуміли, з’явилась біля двох тисяч років назад.

Далі - одні варіації. Точних даних про походження самого слова «ковбаса» немає. По різним версіям, воно могло прийти до нас від латинського «колба» - круглий, або від польського - «кієлбасар» - м'ясо, м’ясна страва. Деякі історики вважають, що слово «ковбаса» прийшло від тюркської мови: турецьке «kulbasty» означає «підсмажене на сковорідці м'ясо». За іншою версією, слово «кьлбаса» має слав’янський корінь і родинне слову «колобок». Найкраща в своїй абсурдності версія - слово «ковбаса» походить від єврейського словосполучення «коль басар», що означає «все м'ясо».

Таким чином, м’ясний делікатес практично одночасно з’явився в різних країнах світу. І всюди він виглядав приблизно однаково - маленькі копчені шматочки м’яса зі спеціями в натуральній оболонці.

Перші згадування про приготування домашніх ковбас на Русі зустрічаються в «Домострої» в шістнадцятому столітті. Справедливості заради потрібно зазначити, що слов’яни і раніше коптили і солили м'ясо, просто не придумали для цього особливої термінології. По рецептам «Домостроя», промиті свинячі кишки набивались мілко нарізаною свининою, змішаною з гречаною кашею, борошном і яйцями.

В Україні ковбасне виробництво відоме з давніх часів. Відомий історик Татищев вказує, що українці (ще в ті часи русичі) вміли солити м’ясо вже при Святославі, а печена шинка як продукт з’явилася на Україні в епоху Володимира Великого, окісти та різноманітні печені шматки м’яса та ковбаси начинені фаршем, кров’ю, яйцями та кашею подавали на бенкетах князя у Києві. Ковбаса в традиційній українській кухні — це харчі, які виготовлялися переважно на запас. Після забою свині тонкі кишки ретельно промивали, вимочували, очищали та начиняли шматками сирого м’яса, сала, сіллю, часником і перцем. Ковбаса складалася кільцями і засмажувалася на листах у гарячій печі з обох боків.

Ковбаси, зазвичай, робили перед великими релігійними святами Різдвом та Великоднем і вони були обов’язковою і почесною стравою на святковому столі після тривалого посту. Для збільшення строку зберігання ковбаси її складали у горщик і заливали смальцем та ставили у прохолодне місце. На Західній Україні ковбасу також вудили у спеціальних коптильнях або просто у комині.

Європа, звичайно, дещо випереджала інші країни у плані технічного прогресу. Але, завдяки вікну, прорубленому Петром І, європейські держави ділились своїми ноу-хау. На початку 20 століття німецькі фірми-виробники ковбас допомогли радянському ковбасному виробництву озброїтись і працювати в ногу із часом. До початку Першої світової війни в Радянському Союзі вже працювало біля двох тисяч ковбасних цехів, обладнаних за останнім словом техніки.

Говорять, що до 1974 року у радянських ковбасах зі знаком «Вищий сорт» дійсно нічого, окрім м’яса, не було. Перевірити нескладно, достатньо порівняти ціни - кілограм яловичини тоді коштував рівно стільки ж, як і кілограм «Любительської» ковбаси - 2,9 руб.

А в 1974 році у Союзі почались перебої із сировиною. Джерела стверджують, що це сталось через небувалу посуху 1972 року, коли країна понесла серйозні втрати великої рогатої худоби. В ДСТУ допустили деякі послаблення, наприклад, тепер дозволяли додавати в м’ясний фарш крохмаль, муку або замінник білка тваринного походження. Відсоток добавок був мізерно малим і на смаку продукту ніяк не відобразився, але громадяни отримали можливість значно зекономити. Судячи зі всього, саме з цього моменту ковбаса стала відносно дешевим та смачним замінником натурального свіжого м’яса.

Кулінари будь-якої країни вважали своїм обов’язком вигадати який- небудь новий, унікальний рецепт ковбаси. Звичайно, географічне положення накладало свій відбиток на шедеври місцевої кухні.

Наприклад, для прохолодних районів північної Європи, сире м'ясо досить довго зберігається без спеціального охолодження, добре пішли сирі ковбаси. За допомогою копчення європейці справлялись з ковбасою в рідкі теплі пори року. Говорять, що сирокопчені ковбаси з’явились саме так.

В південних районах Європи, а також в Азії, спеціалізувались на сухих ковбасках. Делікатес надавали в користування гарячому сонечку, і в результаті сьогодні ми можемо насолоджуватись смаком суджука та бастурми. До речі, раніше ці ковбаски досушувались під сідлами степових кочівників. Саме там ковбаси набували потрібну пласку форму.

На сьогоднішній день ковбасні вироби продаються майже в кожному супермаркеті чи продуктовому магазині. Це один з постійних продуктів раціону сучасної людини. Сучасні ковбасні вироби вражають своєю різноманітністю: це варені, копчені, напівкопчені ковбаси, сосиски, шинки і багато різної смачної продукції. Придбавши ковбаси,ви отримаєте смачну закуску до свого столу.[8]