Тема 2. Мистецтво 40-х–60-х рр.: архаїсти та новатори

Вивчення даної теми слід розпочати з осмислення особливостей мистецького процесу Європи 40-х – 60-х рр. ХХ століття. Перш за все слід зрозуміти причини його невідповідності у Західному та Східному регіонах. Тоаолітарне мистецтво та його класичні взірці (соцреалізм СРСР 1934-1956 рр.; мистецтво Третього Рейха 1933-1944 рр.; мистецтво пореволюційного Китаю тощо). Тоталітарне мистецтво: «терор мови». Мистецтво як виробництво потрібних класу і людству взагалі цінностей. Тоталітарне мистецтво як «заміщення» (підміни ідеологічні, змістовні, творчі, естетичні та ін. За О. Петровою).

Огляд європейського авангарду «другої хвилі» слід здійснити шляхом послідовного вивчення принципів європейської абстракції («ташизм», Л. Фонтана,), «ар-брюта», нового реалізму, кінетичного мистецтва (Герхард фон Гревениц), поп-арту та віденського акціонізму. Окремо слід зупинитися на підміні у візуальних мистецтвах самого «предмету мистецтва» (як артефакта художньої культури). На зміну узвичаєним картинам та скульптурам, тобто «предметам, що несуть у собі добавлену вартість та внаслідок цього є доступними лише еліті» (Дж. Арган), вийшли художні об’єкти, структури (як артефакти художньої культури), актуальні проекти та акції. «Розкартинювання» предмету мистецтва сприяло тенденції дематеріалізації об’єкта. Опозицію зображення / річ «знімає» практика «реді-мейду».

Розвиток мистецтва в Америці спричинив появу абстрактного експресіонізму, мінімалізму, оп-арту, реді-мейду, хепенінгу, перформансу та т. п. Зокрема слід зупинитися на спадкові американських абстракціоністів (Алберс, Дж. Клайн, У. де Кунінг, Мазервел, Б. Ньюмен, Дж. Полок, М. Ротко та ін.), візуально-кінетичних дослідах оп-арту (В. Вазарелі, Ф. Ло Савіо та ін.), практиці «перегрупувань речей» та «тиражування» суспільно значимого продукту художників поп-арту (Р. Раушенберг, Дж. Джонс, К. Олденбург, Є. Уорхол та ін.), об’єктах та акціях М. Дюшана, Армана, «актуальності» дій в межах хепенінгів та перформансів, появу яких було намічено ще в межах авангардного мистецтва Європи першої третини ХХ століття. Кожне з цих явищ має бути осмисленим на відповідному рівні в контексті завдань курсу «Сучасні візуальні мистецтва», а саме з точки зору новацій мистецтвотворчої парадигми та породжених нею інтерпретаційних стратегій.

Специфіка розвитку мистецтва України кінця 30-х – 60-х рр. ХХ століття. Соцреалізм – «авангард по-сталінськи» (концепти, теорія і практика). Мистецтво «хрущовської відлиги». Офіційний соцреалізм та творчий андеграунд. Дисидентський рух та нонконформізм. Опанування світовою художньою практикою.

Під час вивчення матеріалу теми слід скласти конспект, звернувши особливу увагу на проблему, поставлену в завданні №2 для самостійної роботи студента-заочника: