Теми рефератів, контрольних робіт

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ, КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

1. Соціологія як наука

2. Роль і місце соціології у вирішенні актуальних проблем на етапі трансформації українського суспільства.

3. Значення соціологічного знання в сучасному суспільстві.

4. П. Сорокін про цілісність соціального світу.

5. Основні функції соціології.

6. Історія соціології: основні етапи становлення.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Большой толковый социологический словарь (Collins) в 2-х томах: Пер. с англ. - М: Вече, act, 1999.

2.Гiденс Е. Соцiологiя/ Пер. з англ. В.Шовкун, АОлiйник; Наук. ред. О.Iващенко.-К.:Основи, 1999.

3.. Танчин I.З. Соціологія: Навчальний посіб.-2- ге вид., перероб. i допов.-К.:Знання, 2007.

4.Соціологія: Підручник/ За ред. доктора соціолог. наук, проф. В.М.Пічі – 4-тє видання, виправлене. - Львів: «Магнолія 2006», 2007.

5.Соціологічна теорія: традиції та сучасність. Навчальний посібник/За ред. А Ручки. – К., 2007.

6.Радугин А.А., Радугин К. А. Социология. -М.: "Центр", 2000.

7.Пилипенко В.Є., Попова I.М., Танчер В.В. та iн. Спеціальні та галузеві соціології. Навчальний посіб.-2- ге вид.- К.:ПЦ «Фолiант», 2007.

8.Парсонс Т. О структуре социального действия. Изд. 2-е. - М.: Академический Проект, 2002.

9.Штомпка П. Социология. Анализ современного общества: Пер. с польск.- М: Логос, 2005.

10.Социология. Основы общей теории. Отв. ред. Осипов Г. В. -М.: "Аспект пресс", 1998.

11.Загальна соціологія. Хрестоматія. /За ред. проф. В.Г.Городяненка, Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського національного ун-ту, 2006.

12.Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження.-К.: Iн-т соціології НАН України, 2005.

13. Широкова И. Г. Социология. Конспект лекций. -М.: "Приор", 2000.

ТЕМА 2-3. СУСПІЛЬСТВО ЯК ЦІЛІСНА СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА

Суспільство як цілісна система. Взаємодія природи і суспільства. Соціально-історичний детермінізм. Системний підхід до аналізу суспільства. Суспільство з позицій функціоналізму і індивідуалізму. Поняття соціальної структури і соціальної стратифікації. Критерії класового розділення і соціальної стратифікації. Типологія суспільств. Концепція еволюційного і революційного розвитку суспільства. Теорія культурно-історичних типів. Глобалізація соціальних, економічних і культурних процесів в сучасному світі. Соціальна структура суспільства. Соціальна мобільність й її види.

Суспільство є ключовою категорією соціології. Різноманітність суспільства дозволяє різнопланово оцінювати і характеризувати його.

Дамо для порівняння декілька визначень. “Суспільство – це взаємодія людей, що є продуктом соціальних, тобто орієнтованих на інших людей дій” (М. Вебер); “...це система стосунків між людьми, зв’язуючим початком якої є цінності і норми” (Т. Парсонс) “... це розвиваюча сукупність стосунків між людьми (економічних, правових, політичних і ін.), що складаються в процесі їх спільної діяльності” (К. Маркс). Однією з достатньо вдалих сучасних характеристик суспільства є визначення, дане Г. В. Осиповим: “Суспільство розуміється як відносно стійка система соціальних зв'язків і стосунків, що визначилася в процесі історичного розвитку людства як великих, так і малих груп людей, підтримуваних силою звичаю, традиції, закону, соціальних інститутів і так далі (громадянське суспільство), що ґрунтується на певному способі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ” [11, с. 105].

При всіх відмінностях у визначенні суспільства необхідно підкреслити, що загальним є системний аналіз, коли суспільство розглядають як цілісну соціальну систему елементів, що знаходяться в тісному взаємозв'язку. Головними елементами цієї системи є люди, їх зв'язки, характер і способи взаємодії, стосунки між ними.

Виділяють наступні умови життєдіяльності суспільства: природні і історичні (сили природи діють стихійно, людина сама створює свою історію, основою її діяльності є прагнення до задоволення матеріальних і духовних потреб); географічне середовище (сировинні ресурси, об'єктивні закони соціології, дія людини на навколишнє середовище тощо); демографічні чинники (народонаселення, чисельність і якість населення); механіка, технологія, наука; економічні стосунки (той або інший спосіб, яким люди певного суспільства створюють засоби для життя і обмінюють між собою на продукти унаслідок розподілу праці) [11, с. 102 – 109].

Важливо засвоїти також сенс наступного важливого поняття: детермінізм. Стосовно соціології він означає, що всі соціальні явища, що відбуваються в суспільстві, знаходяться в загальній залежності і взаємо- обумовленості.

Детерміністський підхід доповнюється в соціології функціоналістським, згідно з яким суспільство базується, перш за все, на основі функціональної залежності (тобто люди, що погоджено діють, в суспільстві існують завдяки необхідності виконувати певний набір функцій).

Найяскравіше функціоналізм представлений в теорії відомого американського соціолога Т. Парсонса. Він сформулював основні функціональні вимоги, виконання яких забезпечує стабільне існування суспільства як системи:

1. Здібність до адаптації, пристосування до умов, що змінюються, і зростаючих матеріальних потреб людей.

2. Цілеорієнтовність, здібність до постановки основних цілей і завдань та підтримки процесу їх досягнення.

3. Здібність до включення в систему суспільних стосунків, що склалися, нових поколінь.

4. Здібність до відтворення соціальної структури і зняття напружності в системі.

Таким чином, Т.Парсонс виділив чотири основні функції як саморегулюючу, самовідтворюючу систему: адаптації (забезпечує економічна підсистема); ціледосягнення (політична підсистема); інтеграції (звичаї і правові інститути); відтворення структури (вірування, мораль, сім'я, інститути освіти).

Критики детермінізму і функціоналізму вважали, що ці теорії не дають пояснення, як у всіх масштабних соціальних процесах, в діях великих соціальних груп виділити значення і роль індивідуального, як пояснити соціальне через індивідуальне.

Основна ідея теорії індивідуалізму (Д. Хоманс, Дж. Лінд, Б.Блумер і ін.) зводиться до наступної тези: усяке соціальне явище (все суспільне життя) може бути пояснене через сукупність індивідуальних дій. Тому завдання соціології полягає перш за все в поясненні, що таке індивідуальна дія і що таке сукупність індивідуальних дій.

Теорія індивідуалізму стверджує, що схема соціальної дії включає:

1. Дійову особу, тобто індивіда або групу.

2. Залученість в ситуацію, яка характеризується певною часткою примушення.

3. Прагнення до будь-якої мети через дії.

4. Використання ресурсів для досягнення будь-якої мети.

5. Більш менш чітко позначена поведінка [8, с. 53 – 60].

Важливою при розгляді теорії суспільства є типологія суспільств. Критерієм типології суспільства служать особливості його соціальної структури і, зокрема, число рівнів управління і ступінь соціального розподiлу (прості суспільства, складні суспільства). Крім того, наступним критерієм ділення суспільств є різні форми господарської діяльності, спосіб добування засобів існування (протосуспільство, аграрне суспільство, індустріальне, постіндустріальне суспільство).

За критеріями пануючих в них суспільних зв'язків і стосунків суспільства також можуть поділитися на традиційні і сучасні. Суспільство знаходиться в стані постійних соціальних змін, які розглядаються як перехід соціальних систем, спільностей, інститутів і організацій з одного стану в інший. На підставі цих змін відбувається соціальний розвиток, як необоротна, направлена зміна соціальних систем, спільностей, інститутів і організацій.

У зв'язку з важливістю пояснення на підставі яких причин і чинників змінюється суспільство в процесі розвитку, в соціології й інших науках були сформульовані основні теорії розвитку суспільства. Вони можуть бути зведені до наступних теорій. Концепція еволюційного і революційного розвитку (Г.Спенсер, Е. Дюркгейм, Ф. Тенніс та ін.) розглядає історичний процес як тривалий, багатоетапний процес еволюції Космосу, планетарної системи, Землі. Ядром еволюціонізму, за Г. Спенсером, є процес диференціації, який припускає спеціалізацію, розділення функцій між частими і відбір найбільш стійких структурних підрозділів. Межею всіх еволюційних процесів виявляється стан динамічної рівноваги, який володіє інерцією самозбереження і здібністю адаптації до нових умов.

Іншою поширеною теорією, що пояснює причини соціальних змін в суспільстві, є теорія революційного перетворення суспільства (К. Маркс, Ф.Енгельс). Ця теорія заснована на формаційному підході при аналізі історичних процесів. Згідно цієї теорії людство в своєму розвитку проходить п'ять основних стадій: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і комуністичну.

Ряд соціальних аналітиків в даний час вважає за краще використовувати 3-стадійну схему суспільної еволюції, виділяючи як ключові доіндустріальний, індустріальний та постіндустріальний етапи розвитку суспільства.

Окрім цих теорій, які ґрунтуються на теорії прогресу, існують теорії, які заперечують можливість прогресивного розвитку.

Однією з таких поширених теорій є теорія культурно-історичних типів. Основоположником теорії культурно-історичних типів є російський соціолог М.Я.Данилевський. Він підрозділяв всі народи на “історичні” і “неісторичні”. “Неісторичні народи” – це етнографічний матеріал, тупикові гілки в розвитку суспільства. Вони не в змозі вирішити свою долю, виробити форми своєї державності, виробити свої культурно-історичні типи.

Право вироблення своєрідних культурно-історичних типів належить “історичним” народам. За М.Данилевським їх 13 типів (самобутніх цивілізацій): єгипетська, китайська, ассиро-вавилонська, давньосемітська, індійська, іранська, єврейська, грецька, римська, новосемітська (аравійська), романо-германська, перуанська. Кожна з них розрізняється поєднанням чотирьох основоположних елементів: релігії, політики, культури, суспільно-економічного положення.

У західній соціології ідеї М. Я. Данилевського про культурно-історичні типи розвинули німецький учений О. Шпенглер і англійський історик А.Тойнбі [8, с. 87 – 90].

У даний час все більшого поширення набуває теорія глобалізації соціальних і культурних процесів. Розповсюдженню цієї теорії багато в чому сприяв засновник “Римського клубу” А. Печчєї.

Для характеристики суспільства важлива роль належить такому поняттю, як соціальна структура.

Соціальна структура суспільства – це сукупність зв'язків і стосунків, в які вступають соціальні групи і спільності людей з приводу умов їх життєдіяльності. У основі цієї структури лежить суспільний розподіл праці і відношення власності на засоби виробництва.

Соціальна структура суспільства складається з класів, міського і сільського населення, представників розумової і фізичної праці, соціально-демографічних груп, національних спільностей тощо.

Важливо також проаналізувати таке поняття, як соціальна стратифікація. Це система соціальної диференціації, яка складається з сукупності різних соціальних верств. Критеріями розподiлення є: рівень доходу, освiти, престиж професії, об'єм владних повноважень і так далі.

З цим поняттям пов'язана інша значуща категорія в соціології: соціальна мобільність, яка означає перехід людей з одних соціальних груп і верств (страт) в інші.

Розрізняють такі види мобільності: вертикальна, горизонтальна, висхідна, низхідна. При розробці теорії соціальної мобільності П.Сорокін визначав вертикальну мобільність як «стосунки, які виникають при переміщенні індивіда з одного соціального пласта в інший»; за горизонтальну мобільність він вважав «перехід індивіда або соціального об'єкту з однієї соціальної групи в іншу, розташовану на одному і тому ж рівні». Висхідна і низхідна означають «соціальний підйом і соціальний спуск» [9, с.373-374]. Дослідження соціальної мобільності в умовах кардинальних трансформацій в українському суспільстві є один з актуальних завдань вітчизняної соціологічної науки.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Дайте визначення поняттю “суспільство”.

2. У чому полягає системний підхід до аналізу суспільства?

3. Принцип детермінізму суспільного розвитку.

4. Як розглядається суспільство з позицій функционалізму і індивідуалізму?

5. Типологія суспільств.

6. Концепції еволюційного і революційного розвитку суспільства.

7. Теорія культурно-історичних типів.

8. Вплив процесів глобалізації на соціологічні теорії суспільного розвитку.

9. Дайте визначення соціальної структури суспільства.

10.Критерії соціальної стратифікації.

11.Соціальна мобільність та її види.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ 2-3

1. Суспільство. Поняття і головні ознаки.

1. Природа і суспільство. Проблеми взаємодії.

2. Еволюція поглядів на суспільство як соціальну систему.

3. Соціальна структура суспільства: механізми взаємодії основних елементів.

4. Соціальна стратифікація і соціальна мобільність.

5. Поняття маргінальності.

6. Глобальні проблеми сучасності та соціологічна наука.

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ, КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

1. Теорія культурно-історичних типів суспільств.

2. Глобалізація суспільних стосунків.

3. Особливості розвитку соціальної структури в Україні.

4. Основні сучасні концепції масштабних суспільних трансформацій.

5. Нові чинники соціальної мобільності в сучасному українському суспільстві.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Загальна соціологія. Хрестоматія. /За ред. проф. В.Г.Городяненка, Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського національного ун-ту, 2006.

2.Вебер М. Избранные произведения. - М, 1992.

3.Гiденс Е. Соцiологiя/ Пер. з англ. В.Шовкун, А.Олiйник; Наук. ред. О.Iващенко.-К.:Основи, 1999.

4: Парсонс Т. О структуре социального действия. Изд. 2-е. - М.: Академический Проект, 2002.

5.Українське суспiльство 1994-2005:Динамiка соцiальних змiн/ За ред. д.ек.н. В.Ворони, д.соц.н.М.Шульги.-К.: Iнститут соцiологiї НАН України, 2005.

6.Штомпка П. Социология. Анализ современного общества: Пер. с польск.- М: Логос, 2005.

7. Пилипенко В.Є., Попова I.М., Танчер В.В. та iн. Спеціальні та галузеві соціології. Навчальний посіб.-2- ге вид.- К.:ПЦ «Фолiант», 2007.

8.Радугин А. А., Радугин К. А. Социология. -М.: "Центр",2000.

9.Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992.

10.Соцiологiя: термiни, поняття, персоналii. Навч.словник-довiдник/Уклад.В.М.Пiча,Ю.М.Пiча,Н.М.Хома.-К: Каравела,Львiв:Новий свiт,2000.

11.Социология. Основы общей теории. Отв. ред. Осипов Г. В. -М.: "Арт- пресс", 1998.

12.Соціологічна теорія: традиції та сучасність. Навчальний посібник/За ред. А Ручки. – К., 2007.

13.Соціологія: Підручник/ За ред. доктора соціолог. наук, проф. В.М.Пічі – 4-тє видання, виправлене. - Львів: «Магнолія 2006», 2007.

14. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження.-К.: Iн-т соціології НАН України, 2005.

15.Практикум з соціології: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти./ За ред. В.М.Пічі, - 2-ге вид. - Львів: «Магнолія плюс», 2006.

16. Танчин I.З. Соціологія: Навчальний посіб.-2- ге вид., перероб. i допов.-К.:Знання, 2007.

ТЕМА 4. СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ І СОЦІАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Поняття «соціальний інститут». Види і функції соціальних інститутів. Соціальні інститути і соціологічна наука. Інституціоналізація суспільного життя. Основні риси соціальної організації. Типологія соціальних організацій. Ідеальний тип бюрократії за М.Вебером. Соціальні організації і інноваційна діяльність.

Соціальні інститути – це стійкі форми організації спільної діяльності і стосунків людей, що виконують суспільно-значущі функції, які історично склалися.

Основні ознаки соціальних інститутів: постійна і міцна взаємодія між учасниками зв'язків і стосунків; чітке визначення функцій, прав і обов'язків кожного з учасників зв'язків; регламентація і контроль цих взаємодій; наявність спеціальних кадрів, що забезпечують функціонування соціальних інститутів. Основні соціальні інститути: держави, сім'ї, релігії, освіти, армії, охорона здоров'я і так далі.

Основне призначення соціальних інститутів - забезпечити задоволення важливих життєвих потреб членів суспільства. Передумовою оформлення соціальних інститутів є виникнення потреб, для задоволення яких потрібні відповідні умови і спільно організовані дії.

Інституціоналізація є процесом визначення і закріплення соціальних цінностей, норм, зразків поведінки, статусів і ролей, приведення їх в систему, яка здатна діяти у напрямі задоволення певних життєво важливих потреб [8, с. 151].

Виділяють (залежно від їх функцій) наступні соціальні інститути: економічні (власність, банки, господарські об'єднання і так далі); політичні (держава, партії, різні суспільні об'єднання); соціокультурні і виховні; нормативно-орієнтуючі і нормативно - санкціонуючі та ін.

Основні функції соціальних інститутів:

1. Визначення, закріплення і відтворення зв'язків і стосунків.

2. Регулятивна функція (впорядковування взаємин між членами суспільства шляхом вироблення цінностей, норм, зразків поведінки).

3. Інтеграційна (процес об'єднання, взаємозалежності і взаємовідповідальності членів соціальних груп).

4. Комунікативна функція (особиста взаємодія і обмін інформацією).

5. Транслююча функція (передача соціального досвіду, який дозволяє засвоювати відповідні цінності, норми, зразки поведінки) [8, с. 150 – 154].

За оцінками П. Сорокіна, соціальні інститути виконують роль перш за все соціальної циркуляції членів суспільства (армія, церква, школа, урядові групи, політичні організації і політичні партії, професійні організації, організації по створенню матеріальних цінностей, сім'я і ін.), а також обумовлюють механізми соціального тестування, відбору і розподілу людей в різних соціальних стратах [9, с.392-424].

У рамках діяльності економічних інститутів соціологічна наука акцентує основну увагу на аналізі формування і реалізації соціальних потреб, інтересів і цілей, особливостях ролевої поведінки, оцінці ефективності різних соціальних механізмів, що виникають в економічній сфері, специфіці суспільної свідомості на різних рівнях економічного розвитку.

При вивченні соціологією політичних соціальних інститутів розглядаються перш за все соціальні наслідки діяльності різних політичних організацій, всієї системи політичної влади. Зокрема, досліджуються процеси становлення і оформлення політичних потреб, оцінюється соціальна ефективність діяльності безпосередніх суб'єктів політичної влади, характер взаємовідношення владних інституцій і пересічних громадян, ведеться пошук оптимальних моделей впорядковування політичних конфліктів з використанням потенціалу соціологічної науки тощо. Зростає також потреба у використанні соціологічного інструментарію для прогнозування тенденцій розвитку політичних процесів.

Одним з найбільш стародавніх соціальних інститутів є сім'я. Соціологи встановлюють залежність структури, типів сім'ї, особливостей усередині сімейних стосунків від культурно-історичних чинників. Виділяють цілий ряд функцій, які здійснює сім'я в сучасному суспільстві (репродуктивна, господарчо-побутова, виховна, комунікативна і ін.). Останнім часом соціологи вимушені досліджувати причини посилення кризових чинників в системі сімейних стосунків, а також вплив різних сторін технотронної цивілізації на сім'ю в її традиційному розумінні.

У рамках окремого напряму “соціологія релігії” здійснюється вивчення ще одного значущого, еволюціонуючого впродовж багатьох тисячоліть соціального інституту - релігії. Соціологів цікавлять витоки релігійного світогляду, причини стійкості і відтворення релігії як соціального інституту, функції релігії, характер впливу релігійних доктрин на суспільну культуру, соціально-економічні порядки. Досить привести як приклад роботу М.Вебера “Протестантська етика і дух капіталізму”. У даний час перспективний аналіз впливу релігій отримав нове соціально-політичне звучання у зв'язку з обґрунтуванням футурологічної концепції “війни цивілізацій”. Деякі соціальні аналітики при її обґрунтуванні спираються на ідею про те, що сучасні і майбутні конфлікти в основному відбуваються і відбуватимуться межами геополітичного впливу світових релігій або ж різних гілок в рамках окремих світових релігій (С. Хантінгтон).

Особливе місце в структурі сучасного суспільства займають соціальні інститути освіти і науки. Тут соціологи повинні брати до уваги постійне зростання ролі освітніх і наукових інститутів в життєдіяльності суспільства. У системі соціологічного знання розглядаються соціальні наслідки революційних наукових відкриттів, а також той факт, що в освітню сферу включається все більше і більше число людей. Соціологи фіксують зміну підходів до оцінки ролі освіти і науки в сучасному суспільстві, а отже, і всієї системи взаємозв'язків даних соціальних інститутів з рештою сфер соціального життя людей.

Соціальні інститути тісно пов'язані з соціальними організаціями.

“Соціальна організація – це цілісна функціонально-цільова система з властивою їй соціальною структурою, що формується на основі розподілу праці, спеціалізації функцій й ієрархізованої взаємодії між індивідами, групами і структурними підрозділами, створена для задоволення соціальних потреб індивідів і суспільства” [8, с. 173].

Існують формальні і неформальні організації. Формальна організація складається з формалізованої системи ролей, санкцій, інститутів, які встановлені правовим шляхом. Неформальна організація – система соціальних ролей, інститутів, зразків дій, які передаються через традиції і звичаї в процесі повсякденної взаємодії.

Тут також доречно проаналізувати ідеальний тип бюрократії, запропонований М. Вебером, який вважав, що вона, через свої особливості, може грати позитивну роль для ефективного досягнення цілей організації. Організація, побудована на системах, які раціоналізовані й узаконені, правил і норм, дозволяє ефективно вирішувати поставлені перед нею завдання.

Як основні риси бюрократії ідеального типу він виділяв 7 основних: розподіл праці, порядок підлеглості, наявність публічного офісу, офіційна процедура підготовки посадових осіб, наявність штатних співробітників, правила роботи і лояльність працівників до діяльності організації. Все це, на думку німецького соціолога, дозволяє здійснювати якісну координацію діяльності співробітників. Крім того, побудована на даних принципах робота організації стає більш передбаченою і результативною.

Опоненти даної концепції вважають, що ієрархічна система, яка лежить в основі будь-якої бюрократичної організації, не може не вступити в суперечність з вимогами висунення на лідируючі ролі людей за соціально значущими критеріями, наприклад, рівнем професійного знання тощо.

Крім того, в даний час соціальні умови, що динамічно змінюються, актуалізують роль інноваційної діяльності організацій. У період, коли прогресуючий розвиток будь-якої соціальної організації неможливий без універсалізації здібностей до розробки і впровадження нововведень, багато звичних атрибутів бюрократичної системи роблять гальмуючий вплив на їх подальший розвиток.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Дайте визначення поняттю “Соціальний інститут”.

2. У чому полягає основне призначення соціальних інститутів?

3. Як відбувається процес інституціоналізації?

4. Види соціальних інститутів і соціологічна наука

5. Основні функції соціальних інститутів.

6. Соціальні організації: призначення, типи, інноваційна активність.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ 4

1. Соціальні інститути: поняття, класифікація і функції.

2. Соціальні інститути і соціальні організації - співвідношення понять.

3. Сім'я як соціальний інститут.

4. Економіка як соціальний інститут, особливості формування економічних стосунків.

5. Політика як соціальний інститут. Суть, специфіка і особливості функціонування.

6. Особливості трансформації релігії як специфічного соціального інституту.

7. Місце і роль науки в системі соціальних інститутів.

8. Освіта як соціальний інститут. Особливості і спрямованість сучасної освіти.