Особливості методики проведення уроку. Змістом уроків фізичного виховання учнів початкових класів е основна гімнастика, до якої входить такий навчальний матеріал: стройові

Змістом уроків фізичного виховання учнів початкових класів е основна гімнастика, до якої входить такий навчальний матеріал: стройові, вправи для загального розвитку, танцювальні й акробатичні вправи, ходьба, біг, стрибки, метання, рухливі ігри, лижна підготовка і плавання. На кожне заняття планують вивчення нового навчального матеріалу або повторення вже пройденого для його вдосконалення. Ураховуючи вікові особливості учнів початкових класів, на одному уроці не треба давати багато нового матеріалу, тому що це потребує зосередження їх уваги, швидко стомлює, знижує активність і рухову насиченість уроку. Пропоновані вправи мають відповідати рівню фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів. Головними вимогами до проведення уроку з учнями початкових класів є висока емоційність, цікавість і доступність матеріалу. Основним методом проведення уроків з цим контингентом є ігровий. Хоч які б вправи учні не виконували, їх треба проводити у формі гри-змагання: хто краще виконає ту чи іншу вправу, хто швидше пробіжить, хто далі або вище стрибне, хто далі кине м'яч тощо.

Зважаючи на вікові особливості кістково-м'язової системи учнів початкових класів, треба особливу увагу звертати на формування правильної постави і профілактику плоскостопості, використовуючи різні методи і засоби.

У методиці проведення уроків з учнями цього віку велике значення має висока рухова насиченість і відсутність необґрунтованих пауз, бо кожна така пауза може бути причиною порушення дисципліни, неуважності та інших проявів неорганізованості. Рухливі ігри чи їх елементи, естафети, для яких характерним є наявність змагання, треба давати на кожному занятті як найбільш емоцій­ний і цікавий матеріал. Ігри й естафети, як правило, проводять наприкінці уроку; зміст їх залежить від характеру наступної роботи. Якщо передбачено напружену розумову працю (виконання письмових робіт, розв'язування задач тощо), то ігри мають бути спокійними і сприяти зосередженню уваги учнів. Згідно з вимогами нових навчальних програм вже з першого класу починають вивчати такі стройові вправи, як виконання команд: «Ставай!», «Розійдись!», «Рівняйсь!», «Струнко!», «Вільно!», «Шикуйсь у коло, в одну шеренгу, у колону по одному, у колону по три і чотири!» на заздалегідь розставлених номерах; повороти на місці направо, наліво та ін. У наступних класах ці вправи ускладнюють і вдосконалюють. Це дає можливість вже з першого класу привчати учнів до організованого початку занять з виконання стройових вправ. Рапорт чергового учня можна починати з середини навчального року в другому класі. Деякі вчителі вимагають перед початком занять і віддаванням рапорту розраховувати учнів по черзі. На кожному занятті робити це недоцільно, бо розрахунок забирає багато часу і знижує рухову щільність уроку. Його слід використовувати як елемент навчання на перших заняттях, а потім користуватися при потребі. Педагог повинен пам'ятати, що вправи, при яких треба проявляти силу, витривалість і напруження, протипоказані дітям цього віку і включати їх до занять не слід. Переважне місце повинні займати вправи на спритність, швидкість і гнучкість, але гнучкість має розвиватись паралельно із зміцненням відповідних груп м'язів. Не можна давати також вправ у чистому упорі. Краще давати змішані упори і виси.

У проведенні занять з учнями початкових класів користуються переважно фронтальним методом. В цьому віці важливе значення мають домашні завдання з фізичної культури. Визначають їх у вигляді індивідуальних вправ для зміцнення певних груп м'язів, формування правильної постави, оволодіння певними навичками і вміннями згідно з навчальною програмою тощо. Домашні завдан­ня записують у щоденниках. Контроль за виконанням домашніх завдань здійснюють батьки.

Торкаючись особливостей методики, варто звернути увагу на необхідність:

1. Урізноманітнювати виконання вправ під час їхнього багаторазового повторення;

2. Надавати перевагу цілісному методу розучування;

3. Використовувати підвідні вправи, допомогу та проводку;

4. Не допускати великих перерв під час навчання;

5. Багаторазово використовувати різноманітні способи показу;

6. Практикувати короткі паузи між показом і безпосереднім виконанням вправи дітьми;

7. Пропонувати показ вправи учнем та інші способи демонстрації;

8. Не забувати про предметні орієнтири, а також про образне мовлення;

9. Подавати різноманітні сигнали під час засвоєння темпу і ритму вправ;

10. Рекомендувати прийоми поєднання вправ з речитативами, передусім під час колективних дій;

11. Широко використовувати оцінку діяльності учнів і тестування;

12. Короткі навантаження чергувати з достатніми для відпочинку паузами;

13. Змінювати характер праці (біг, стрибки, ігрова діяльність, гімнастика);

14. На початкових фазах навчання фізичних вправ слід більше часу відводити на повільне їх виконання в полегшених умовах;

15. Використовувати велику кількість різноманітних рухових дій та їх часте чергування;

16. Практикувати короткі інтервали між попередньою і виконавчою командами під час навчання стройових дій;

17. Надавати перевагу фронтальному методу організації занять.

Вчитель проводячи урок з дітьми молодшого шкільного віку повинен уникати:

1. Великих навантажень на хребет, сильних поштовхів і струсів тіла, перенапруження суглобо-зв'язкового апарату та м’язів;

2. Вправ із надмірним обтяженням;

3. Завищених, надто ущільнених навантажень на серцево-судинну систему.