Сполучник

Сполучники і сполучні слова польської мови (подібно як і в інших слов'янських мовах) діляться на:

1. сурядні - i, a, oraz, a także, ale, zaś, lub, bądź, albo, czy, zatem, więc, to jest, to znaczy, mianowicie, ani, ni etc.

2. підрядні – że, iż, dlatego, ponieważ, po to, aby, by, bo, gdzie, kiedy etc.

Використання польських сполучників залежить від стилю тексту. Книжковим сполучникам lub, lecz, iż, natomiast, oraz, ponieważ, zatem, bądź відповідають у поточному мовленні сполучники albo, ale, że, zaś (=za to), i, bo, więc, czy. Застосування сполучників jako że, tudzież, atoli, wszelako, ni, tedy надає висловлюванню архаізований, піднесений або ж жартівлий характер.

Польська мова, подібно до англійської мови, має т.зв. корелятивні сполучники. В літературній мові вони мають постійну структуру, яка жодним чином не може бути змінена:

- nie tylko…, lecz także… (вживання nie tylko…, ale i… вважається помилковим),

- dlatego…, że… (помилковим є - dlatego…, bo…),

- o ile…, o tyle… (помилковим є - o ile…, to…),

- zarówno…, jak i… (помилковим є - zarówno…, i…, a także tak…, jak i…).

Існують вирази, які виконують роль прийменників, хоча формально є ідентичні з іншими частинами мови:

- іменники: śladem, względem, celem, kosztem, skutkiem, wzorem,

- прийменникові сполучення: na podstawie, w celu, na wypadek, z powodu, za pomocą, przy pomocy, za namową, za sprawą, na skutek, na rzecz, pod kątem, pod względem, pod groźbą, w obliczu, w następstwie, w wyniku, w razie, w myśl, w rezultacie, w związku z, ze względu na,

- прислівники: blisko, dokoła, mimo, niedaleko, obok, wokół.

Частка

Частки – це слова, які дозволяють модифікувати значення слова, висловлювання. Наприклад: że, to, no, oby, nie. У загальних питаннях використовується частка czy (Czy to jest Tomek? – To jest Tomek).

В усному мовленні часто вживається частка - że (вона пишеться разом з попереднім словом). Після голосної вона має форму - ż. Займенники kto, co, kogo, czego, поєднуючись із że мають форму któż, cóż, kogóż, czegóż. Замість частки że можна вжити частку no або займенник-частку to. Наприклад: daj no noża = dajże noża; weźże to; czemu to milczycie = czemuż milczycie; ileż ludzi!; któż to wie; ależ cię kocham! tegoż dnia.

Польська мова має заперечну частку nie, яка може поєднуватися з усіма відмінюваними частинами мови. Польській, як і іншим слов'янським мовам, притаманне подвійне заперечення: Czy jesteś głodny? – Nie, nie jestem.

Вигук

Вигуки є самостійними частинами висловлювання, що виражають емоціїї (oj, ach, o rety, hura), прояви волі (stop, hej, wiśta), сигналізують про певні ситуаціїї (halo, ups, bingo) або відтворюють певні звуки (bzz, chlup, bęc, łaps). Таку ж функцію можуть виконувати інколи форми кличного відмінка іменників (напр. hej, podejdź tu – chłopcze, podejdź tu) або наказового способу дієслів (напр. stop – stój).

Рекомендована літературa:

1. Bąk P. Gramatyka języka polskiego. Zarys popularny. W.-Wiedza Powszechna.-1977.

2. Bitenka-Swystowicz L., Jarmoluk M. Uczę się polskiego. Wyd. Artek.-Kijów.-1998.

3. Cienkowska H. Nasz język polski. Z.1-4.-1993.

4. Doroszewski W. Podstawy gramatyki polskiej.W.: PWN.-1963.

5. DoroszewskiW., Wieczorkiewicz B. Gramatyka opisowa języka polskiego z ćwiczeniami.T.1-2.W.-1968.

6. Dubisz St. i inni. Nauka o języku dla polonistów.-W.-1986.

7. Chłopicka M.,i inni. Co panu dolega?-1991.

8. Chłopicka M., Fornelski P. Brak mi słów: Część 1.-1991.

9. Jadacka H. Rzeczownik polski.-Warszawa.-1995.

10. Kaleta Z. Gramatyka języka polskiego dla cudzoziemców.

11. Klemensiewicz Z. Podstawowe wiadomości z gramatyki języka polskiego.-1984.

12. Kozak K., Pyzik J. Ćwiczenia z gramatyki funkcjonalnej języka polskiego dla cudzoziemców.-1994.

13. Nagórko A.Zarys gramatyki polskiej.-Warszawa.-1997.

14. Malkowska-Zegadlo H. Język polski. 3kl. - 1993.

15. Morfologia.Gramatyka współczesnego języka polskiego.W.-1984.

16. Skorupka S. Język polski.-1965.

17. Szober St. Gramatyka języka polskiego.Wyd. 6. Oprac.W. Doroszewski.-W.: PWN.-1963.

[1] Чергування приголосних в основах іменників чоловічого роду твердої групи:

d: dź – sąsiad: sąsiedzi, ogród: w ogrodzie

t: c – student: studenci, kot: o kocie

ch: ś – Czech: Czesi

k: c – robotnik: robotnicy, chłopak: chłopcy

g: dz – biolog: biolodzy, filolog: filolodzy

r: rz – doktor: doktorzy, rektor: rektorzy, dolar: o dolarze

ł: l - stół: na stole,

s: ś – pies: o psie

m: m', w: w', b: b', p: p', f: f' - atom: o atomie, lew: o lwie, ząb: w zębie, snop: o snopie.

Чергування голосних в основах іменників чоловічого роду.

Крім чергування кінцевих приголосних в основах іменників часто зустрічається і чергування голосних:

е: 0 (фонетичний нуль) – pies: psa, dzień: dnia,

ó: o – stół: stołu, nóż: noża, wół: wołu, pokój: pokojem;

ą: ę – mąż: męża, zając: zajęcy, widnokrąg: widnokręgi, dąb: dębem, ząb: zęby.

[2] В м'яких основах іменників чергування приголосних відсутнє.