Аналіз чутливості — це техніка аналізу проектного ризику, яка показує, як змінити значення КРУ-проекту при заданій зміні вхідної змінної за інших рівних умов

Таблиця 7.3.Характеристика методів аналізу ризиків

Якщо порівнюються два проекти, то проект з більш чутливою МРУ розглядається як ризикований, оскільки малі зміни вхідної змінної спричиняють великий розкид значень МРУ довкола очікува­ного, тобто більшу невизначеність, а отже і більший ризик.

Аналіз сценаріїв — це техніка аналізу проектного ризику, що дає змогу врахувати як чутливість МРУ до зміни вхідних змін­них, так і інтервал, в якому перебувають їх імовірні значення.

Методи Монте-Карло — це загальна назва групи методів для вирішення різних робіт за допомогою випадкових послідовностей. Ці методи (як і вся теорія ймовірностей) з'явились внаслідок спроб людей поліпшити свої шанси в азартній грі. Цим пояснюється і той факт, що назву цій групі методів дало місто Монте-Карло — столиця європейського грального бізнесу.

Імітаційне моделювання по методу Монте-Карло дозволяє побудувати математичну модель для проекту з невизначеними значеннями параметрів і, знаючи ймо­вірнісні розподіли параметрів проекту, а також зв'язок між зміна­ми параметрів (кореляцію), отримати розподіл досліджуваного ризику проекту (наприклад, прибутковості).

Першим кроком є встановлення закону ймовірнісного розподілу випадкових величин вхідних змінних, від яких залежить величина грошових потоків. Відтак, за допомогою датчика випадкових чисел, введеного у програму, проводиться відповідно до відомого закону роз­поділу вибір значень вхідних даних. Для цих реалізацій випадкових величин розраховують значення змінних, які з ними тісно пов'язані, наприклад, податки. Значення цих змінних використовуються для розрахунку грошових потоків, NPV, IRR та інших характеристик.

Матриця ризиків є інструментом для оцінювання пріоритет­ності ризиків.

Зазвичай організація самостійно встановлює поєднання імовірнос­ті і впливу, на основі яких ступінь ризику визначається як «високий», «середній» або «низький», що, в свою чергу, визначає значущість для планування реагування на кожен ризик. Ці поєднання в процесі плану­вання управління ризиками можуть переглядатися і адаптуватися до кожного проекту. На основі цього та аналогічного розподілу для загроз проекту від наслідків дії ризику будується матриця ризиків (табл. 7.4).

Таблиця 7.4 Матриця ризиків

Важливість ризику з таблиці має такі якісні характеристики: 1-2 — низький ризик; 3-4 — середній; 6-9 — високий.

У матриці ризиків розміщують ймовірність і наслідок ризику в двовимірному просторі. Це дає декілька переваг:

1. Ризики високої ймовірності і низького рівня втрат й низької ймовірності і високого рівня втрат розрізняються.

2. Ризики можна візуально порівняти.

3. Ступінь пріоритетності ризиків визначається в послідовності зверху справа, де розміщаються ризики високої ймовірності і високого рівня втрат аж до ниж­ньої лівої частини матриці, де малоймовірні ризики з низьким рівнем втрат.

Після пріоритезації ризиків готується таблиця головних ризиків проекту (табл. 7.5).

Таблиця 7.5. Таблиця головних ризиків

На даному етапі повинен бути вироблений план боротьби з ризи­ками.

Всі ризики з планом відповіді мають бути введеними в документ План реагування на ризики. Статус ризику вказує на його ідентифікованість. Не варто розробляти безліч антиризикових захо­дів на кожен можливий і неможливий ризик в проекті. Інакше можна отримати величезний перелік робіт за проектом, що збільшує термін його виконання як мінімум у 2 рази.

Це відволікає увагу від основної мети проекту, зосереджуючи ре­сурси на запобіганні можливих негативних наслідків.

План реагування на ризики.

Тому при оцінці ризиків і розробці заходів щодо їх запобігання доречний принцип Парето 80/20.