Тема 4. Право власності в міжнародному приватному праві – 3 години семінар, 2 практичні

План семінарського заняття:

1. Колізійні питання права власності.

2. Правове регулювання іноземних інвестицій.

3. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів: загальна характеристика.

4. Всесвітня конвенція про авторське право та Угода про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав.

5. Міжнародно-правова охорона суміжних прав.

6. Паризька конвенція про охорону промислової власності та інші угоди, що становлять систему міжнародної охорони промислової власності.

Питання для самостійної підготовки:

ü Поняття права власності.

ü Поняття іноземної інвестиції.

ü Поняття авторського права та суміжних прав.

ü Угода про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав.

ü Захист авторських і суміжних прав за законодавством України.

ü Поняття права промислової власності.

ü Використання права промислової власності.

ü Охорона права промислової власності іноземців в Україні.

Теми рефератів:

1. Власність в МПрП: колізійно-правове та матеріально-правове регулювання.

2. Правовий статус власності Української держави за кордоном.

3. Правовий статус іноземних інвестицій в Україні.

4. Міжнародний захист іноземних інвестицій.

5. Банкрутство в міжнародному приватному праві.

6. Захист авторських прав в МПрП.

7. Захист суміжних прав в МПрП.

8. Захист промислової власності в МПрП.

9. Захист товарних знаків в МПрП.

10. Інституційний механізм захисту інтелектуальної власності: міжнародно-правові та національно-правові аспекти.

11. Міжнародні угоди про охорону прав на винахід, промислові зразки та товарні знаки. Зміст ліцензійних угод та поняття конвенційного пріоритету.

Практичні завдання з теми:

«Право власності в міжнародному приватному праві»

Задача № 1.

Стаття 2 Договору про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, 1967 р. містить наступне правило: «Космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла, не підлягає національному привласненню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими засобами». Денніс Хоуп, 49-річний підприємець, з Каліфорнії оголосив себе на початку 1997 р. власником Сонячної системи, всіх планет і їх супутників, включаючи і супутник Землі Місяць. Перед цим він на­правив послання про намір приватизувати «безхозні небесні тіла» на адресу ООН, Білого дому у Вашингтоні і Кремля у Москві. Відповіді він не отримав. Потім Д. Хоуп відкрив власну контору під назвою «Місячне посольство» і став прода­вати ділянки своєї «власності».

1. Чи допустиме подібне привласнення з точки зору міжнародного публічного права чи міжнародного приватного права?

2. Які можуть бути підстави для визнання даного договору недійсним за українським цивільним правом?

Задача № 2.

У 1951 р. іранський меджліс ухвалив два закони про націона­лізацію нафтової промисловості в Ірані. Негайно після націоналізації Англо-іранська нафтова компанія зажадала від прем'єр-міністра іранського уряду, аби це питання відповідно до ст. 22 концесійного договору 1933 р. було вирішено шляхом арбітражу. Іранський міністр фінансів у своїй відповіді на цей лист підкреслив, що: 1) право націоналізації виникає з суверенітету кожної держави; це право використовували багато держав, у тому числі і уряд Великобританії; 2) приватна угода (концесія) не може перешкоджати здійсненню цього права, заснованого на нормах міжнародного права; 3) націоналізація нафтової промисловості в Ірані є результатом здійснення суверенного права іранського народу; цей захід не може бути предметом арбітражного розгляду в будь-якому арбітражному органі.

1. Оціните аргументи іранського уряду з точки зору їх відповідності міжнародному приватному праву.

Задача № 3.

Керівництво побоюється, що майно філії Вашої ком­панії за кордоном буде націоналізовано. Ви маєте такі юридичні гарантії:

• положення Конституції іноземної держави, що забороняє націоналізацію;

• положення двостороннього міжнародного договору між Вашою державою та іноземною державою, що забороняє націоналізацію;

• договір страхування інвестиційних рисків, укладений з приватною компанією;

• договір між Вашою компанією та іноземною державою, що містить умову про недопустимість націоналі­зації.

1. Порівняєте відносну цінність цих гарантій. Які ще гарантії можливі?

2. Якщо націоналізація все ж була здійснена, які способи захисту інтересів інвестора можуть бути використані?

Задача № 4.

У Німеччини у німецького власника злочинцями була вкрадена машина, привезена до України і продана українському покупцеві. Дані факти стали відомі правоохоронним органам України. Німецький власник, дізнавшись про те, що його машина знаходиться в українського покупця, вирішив прийняти заходи до її витребування.

1. Використовуючи знання правил міжнародної підсудності та колізійного права, проконсультуйте німецького власника на предмет того, до суду якої держави (України чи Німеччини) йому слід звертатися для витребування свого майна? На підставі яких норм права і яке рішення повинен прийняти суд?

Задача № 5.

Між українським ВАТ та італійською фірмою в Києві був укладений контракт постачання, згідно з яким італійська фірма зобов'язалася поставити товар на умовах DDU (м. Канів). При цьому відповідно до контракту італійська фірма зобов'язана була здати товар кур'єрській пошті DHL для пересилки набувачу, а датою постачання за контрактом вважається дата поштової накладної.

1. Встановіть місце, в якому стався перехід права власності на товар.

Задача № 6.

Російський громадянин Л в 2004 р. придбав в Лондоні на аукціоні Крісті (Christies) картину відомого французького художника XVIII ст. для своєї приватної колекції в Росії. У тому ж році до російського суду загальної юрисдикції громадянин Італії М. Пістолезі пред'явив позов про витребування картини з чужого незаконного володіння (з володіння громадянина Л), з клопотанням накласти арешт на картину в порядку попереднього забезпечення позову. За твердженням М. Пістолезі, придбана громадянином Л картина була більше 20 років тому вкрадена з приватної колекції М. Пістолезі, і всі спроби італійських слідчих органів по її розшуку не призвели до успіху. Дізнавшись про аукціон в Лондоні, М. Пістолезі вирішив витребувати картину, що належала йому раніше. При цьому в своїй позовній заяві М. Пістолезі посилався на норми англійського права як права країни, в якій мав місце факт передачі речі. Згідно з англійським правом титул на вкрадену річ не вважається таким, що перейшов до набувача незалежно від того, є набувач добросовісним чи ні.

1. Визначте право, що застосовується до питань власності на картину в даній справі, а також до інших питань (зокрема, позовній давності).

2. Яке рішення, на Ва­шу думку, повинен прийняти російський суд?

Задача № 7.

Предметом спору, що розглядався в англійському суді у 1980 р., була колекція японських витворів мистецтва, вкрадених в Англії, а потім перевезених до Італії. В Італії вони були куплені добросовісним набувачем, який не знав про те, що ця колекція була викрадена. Набувач відправив їх до Лондону на аукціон фірми «Крісті», де вони були представлені для продажу. Про це дізнався власник, у якого вони були вкрадені, та став вимагати як від фірми «Крісті», так і від італійського набувача повернення витворів або виплати суми, за яку вони будуть викуплені на аукціоні.

Виходячи з принципу lex rei sitae суд застосував італійське право як право держави, в якому культурні цінності знаходились на момент передачі набувачу. Оскільки ст. 1153 ЦК Італії допускає можливість добросовісного набування щодо вкрадених речей, відповідач може стати правомірним власником. Тому в позові колишньому власнику було відмовлено.

В іншому випадку на захист інтересів власника встав американський уряд. У 1973 році італійський уряд став вимагати повернути нелегально вивезену з Італії вазу, відому як «Галукс Кратер», яку нью-йоркський музей «Метрополітен» купив за 1 млн. доларів у продавця, а той, у свою чергу, набув її в антиквара у Бейруті, який володів вазою більше п’яти років. Відмова повернення вази була обґрунтована посиланням на те, що її набуття було законним.

Питання:

1. Законодавство якої країни належить застосовувати при визначені добросовісності набуття культурних цінностей?

2. Як вирішуються проблеми добросовісності набуття у конвенції ЮНІДРУА?

Задача № 8.

В 1927 році у Німеччині проводилася виставка, на яку відомий художник Казимир Малевич привіз свої художні твори. Було представлено 70 картин та більше ніж 20 малюнків та ескізів. Перед поверненням на батьківщину, Малевич залишив свої твори у Німеччині своєму другу архітектору Густаву, сподіваючись на те, що через кілька років буде проводитись інша виставка. У 1935 році Малевич помер.

Згодом, архітектор Гюстав неодноразово намагався зв’язатися з родиною Малевича, але марно. Будинок художньої школи, де зберігалися його картини, під час війни було зруйновано, але Гюстав зумів вивести твори Малевича та зберегти їх.

У 1951 році Гюстава відвідав директор «Стеделик музей» в Амстердамі. Архітектор не хотів передавати твори свого друга до музею, але після тривалих переговорів, у 1956 році, погодився. На цей час він був вже тяжко хворий. Перед смертю Гюстав продав твори Малевича, що зберігалися у нього, музею в Нідерландах. Музей не повідомив громадськість про своє придбання, але після спливу строку набувальної давності оголосив про це, включивши ці твори у свою експозицію і ставши при цьому одним із найбільш відомих власників творів Малевича.

Питання:

1. Чим може бути обґрунтовано право власності музею?

2. Положення про набувальну давність яких держав належало у даному випадку застосовувати для виникнення права власності?

3. Чи були шанси повернення картин Малевича, якщо врахувати те, що у 50-ті роки ХХ ст. дочка художника ставила питання перед Міністерством культури СРСР про повергнення картин, та передачі їх у власність держави?

Задача № 9.

У 1978 році в Сванетії (Грузія) з церкви у селі Ієнаші було викрадено кілька хрестів, в тому числі хрест венеціанської роботи, прикрашений каменями та емалями, старовинні ікони, в тому числі чеканна ікона XVI ст. Святого Федора. За виключенням цієї ікони інші викрадені коштовності були знайдені.

Через кілька років колекціонер з Лондону звернувся до Музею історії та мистецтв Женеви (Швейцарія) з проханням провести експертизу цієї ікони. Про це випадково під час наукового конгресу у Тбілісі стало відомо грузинським мистецтвознавцям. Завдяки оперативним діям Міністерства культури, Міністерства закордонних справ та Міністерства юстиції у суді в Женеві був пред’явлений віндикаційний позов про повернення ікони власнику (позов був пред’явлений державою в особі Міністерства культури СРСР). Доказування права власності відповідно до швейцарського законодавства покладено на позивача. Такі докази були зібрані та подані суду.

Спочатку секвестр був накладений за наказом судді-слідчого у порядку кримінального судочинства, а потім адвокат позивача клопотав про попереднє забезпечення позову з цивільної справи. Швейцарське законодавство передбачає п’ятирічний строк давності відносно позовів про витребування рухомого майна, яке було викрадене у власника або будь-яким іншим способом втрачено поза його волі.

Швейцарський адвокат, який представляв інтереси позивача, зустрівся з відповідачем. За словами колекціонера, комерсанта М., він набув ікону в Берліні у 1974 році. Адвокат пояснив колекціонеру, що це не відповідає дійсності на що маються докази того, що ікона була викрадена у 1978 році в Грузії.

Відповідач, незважаючи на неодноразові виклики до суду, не з’явився і не надав заперечення за позовом.

За рішенням Женевського суду, ікона була повернена до Грузії.

Питання:

1. На підставі законодавства якої країни повинно визначатися право власності на викрадені культурні цінності?

2. На кого покладено обов’язок доказування?

3. Яке значення у випадках такого роду має арешт культурних цінностей як попереднє забезпечення позову?

Задача № 10.

Фірма «Кобарт», зареєстрована у Панамі, набула у 1989 році картину відомого голландського художника Іохима Утеваля «Святе сімейство» датовану XVII ст. та надала її для продажу на аукціон «Сотбі» у Лондоні. Спочатку німецьке місто Гота, а потім і Німеччина як позивач подали позов до панамської фірми «Кобарт» та до аукціону «Сотбі» про повернення картини, виходячи з того, що вона перед закінченням Другої світової війни була викрадена з Готського зібрання. У 1945 році картина була вивезена в колишній Радянській Союз, а потім по не цілком встановленим даним, була нелегально переправлена на Захід.

За версією одного з відповідачів фірми «Кобарт», картина була подарована німецькою сім’єю радянському офіцеру, а пізніше його спадкоємцями була продана і після неодноразової зміни власників нелегально вивезена у 1987 році у Берлін. Доля картини з 1987 року по 1989 рік залишилася нез’ясованою, але, як встановив англійський суд, представник фірми у 1989 році купив її у Лондоні. Спочатку відповідач стверджував, що картина була куплена ним як добросовісним набувачем, але під час розгляду справи у Високому Суді (High Court) у 1989 році у Лондоні він від цього твердження відмовився та послався на сплив строку давності як за німецьким так і за англійським правом.

Розгляд справи тривав кілька років. У 1992 році картина була знята з аукціону «Сотбі». Рішення по справі було прийнято наприкінці 1998 року. Суд у своєму рішенні виходив з того, що відповідач знав або повинен був знати, що картина була викрадена і що тільки сплив строку давності ставить його у сприятливе становище, оскільки її законний власник на протязі цього часу не міг знати, де знаходиться картина.

Суд застосував положення про позовну давність німецького права, витлумачив його на користь власника (позивача), таким чином, що до вимог позивача про повернення йому викраденої або іншим чином втраченої культурної цінності позовна давність не застосовується.

Питання:

1. Яке значення має рішення суду у Лондоні для продажу творів мистецтв, які були викрадені або втрачені під час Другої світової війни?

2. Які існують міжнародні конвенції, що регулюють питання повернення культурних цінностей?

Задача № 11.

Видавництво Агентства друку «Новини» на початку 70-х років ХХ ст. видало в Лондоні англійською мовою спогади маршала Г.К. Жукова, цікавість до яких виявили читачі не тільки в Москві та Лондоні, а й у всьому світі.

Питання:

1. Чи підпадає під дію Бернської конвенції книга Г.К. Жукова? Якщо так, то на підставі яких положень?

2. Чи є Україна учасницею Бернської конвенції та Бернського союзу?

3. Чи будуть аналогічно захищені права авторів-громадян України за кордоном у подібній ситуації?

Задача № 12.

Музика Імре Кальмана з його оперет виконувалася музикантами оперних театрів колишнього СРСР. В середині 50-х років до Міністерства культури СРСР звернувся адвокат удови Кальмана з питаннями про юридичні підстави виконання творів Імре Кальмана радянськими музикантами та з вимогою про захист майнових прав удови композитора.

Питання:

1. Що є правовою підставою виконання музичних творів?

2. На яких підставах можуть виконуватися твори вказаного композитора різноманітними культурними установами, наприклад, музикантами Київської національної опери, засобами телерадіомовлення?

3. Які права мали та мають нині спадкоємці автора музичного твору?

Задача № 13.

У російському науково-дослідному інституті сталі була розроблена система динамічного захисту танків. Були подані заявки і отримані патенти у 12 країнах, в тому числі в Україні та в Пакистані. Харківський завод ім. Малишева поставляє танк Т80УД до Пакистану саме з цією системою захисту.

Між науково-дослідним інститутом сталі та заводом-виробником у Харкові виник спір з приводу цієї поставки, який розглядав арбітраж у Швейцарії.

Питання:

1. Чи може постачальник виробу поставляти танки до Пакистану без дозволу патентоволодільця?

2. В якому договорі (договорах) і між ким може бути врегульоване питання про права розробника системи захисту танків?

Задача № 14.

На будівництві метро в столиці США м. Вашингтон було використано винахід (спосіб електрозварювання), створений Інститутом Патона в Києві.

Питання:

1. На яких умовах могла бути укладена угода про використання цього технічного рішення у США?