Сучасні методи прискореного проектування продукту

Необхідність розробляти нову продукцію і швидко виводити її на ринок збуту - це завдання, з яким зіштовхуються виробники в будь­-якій галузі переробної промисловості. Виробникам продуктів харчування, щоб зберігати чи збільшувати свою частку в обороті роздрібного ринку, доводиться робити все можливе, щоб постійно пропонувати своїм споживачам смачні новинки.

Рис. 1. Принципова схема створення продукту

Як видно з рис. 1, у цьому процесі задіяні три основні функції: маркетинг, розроблення продукції та її виробництво. Маркетинг відповідає за пропозицію ідей щодо нових видів про­дукції і за збір інформації про характеристики наявних на ринку товарів. Розроблювачі продукції несуть відповідаль­ність за обґрунтованість технічної концепції продукції і доско­налість остаточного проекту. Виробництво відповідає за вибір чи модифікацію технологічних процесів, які призначаються для ви­пуску обраною чи розробленою компанією нової продукції.

На стадії вивчення потреб ринку необхідно впевнитися, що попит на продукт дійсно існує, і точно визначити, які характери­стики виробу потрібні ринку. Нові продукти найчастіше і виника­ють за рахунок ринкового поштовху, коли дослідники знаходять незадоволені потреби споживачів. Оскільки потреби вже існують, їх можна досконально вивчити і далі продовжувати, уже маючи твердий грунт під ногами, не забуваючи, втім, і про те, що конку­ренти можуть робити те саме.

Процес розроблення продукції забезпечує взаємозв'язок між потребами і чеканнями споживача конкретного товару й опе­раціями, необхідними для його виробництва. У процесі розроб­лення надзвичайно важливо вміти оперативно реагувати на будь-­які зміни в очікуваннях споживачів, що стосуються розроблю­вальної продукції, а також на динамічні зміни, зумовлені науко­во-технічним прогресом. І,нарешті, при розробленні нової про­дукції варто прагнути до обліку місцевих преференцій (переваг) у глобальному ринку.

Розроблення нових видів продукції обіцяє компанії ней­мовірні потенційні можливості, але реалізувати ці можливості дуже складно. Процес розроблення нової продукції являє собою складний комплекс різних видів діяльності, які тісно пов'язані з більшістю інших бізнес-функцій. На рис. 2 зображені фази (стадії) типового проекту з розроблення нової продукції.

Рис. 2. Типові фази створення нового продукту

На перших двох фазах - розроблення концепції і планування продукції - проводиться комплексний аналіз інформації про можливості ринку збуту, умови конкуренції, технічні можливості і вимоги до нового товару. На основі такого аналізу визначається структура нового продукту. У структурі враховується концепту­альний задум, місткість ринку, очікуваний рівень досконалості продукту, інвестиційні вимоги і фінансові наслідки виходу на ринок нового товару. Крім того, перш ніж прийняти програму роз­роблення нової продукції, компанії звичайно намагаються одер­жати підтвердження правильності нової концепції, застосовуючи пробний продаж цієї продукції на невеликих ринках. Таке тесту­вання може передбачати виготовлення дослідних зразків і обго­ворення їх якостей з потенційними споживачами.

Складання концептуального проекту чи ескізу майбутнього продукту, можливо, є найбільш творчою стадією процесу. Скла­дання концепцій найкраще проводити в більш-менш спокійній атмосфері, без зайвої критики, і тільки після закінчення оцінюва­ти здійсненність проектів. Кращий з них переходить на стадію розроблення робочого проекту, коли складаються пе­реліки технологічних процесів, технічні умови тощо.

Мета програми скорочення номенкла­тури полягає в тому, щоб зменшити кількість різних найменувань виробів, які організація зберігає в запасі. Оскільки з відмовлен­ням від рідко використовуваних, але важливих компонентів чи зі скороченням кількості варіацій того самого виробу без ретельно­го аналізу наслідків пов'язаний великий ризик, завдання скоро­чення номенклатури звичайно доручають спеціальній команді з представників відділів проектування, виробництва, продажів, за­безпечення якості і закупівель. Дійти згоди між усіма цими підрозділами дуже складно, тому на програми скорочення номен­клатури потрібно багато часу і грошей.

Як правило, починають з найменш ходового запасу і дивляться, чи можна від нього відмовитися. Далі запаси класифікуються за ступенем користування ними. Якщо дві чи більше одиниці змісту слугують тій самій меті, одну чи, відповідно, кілька з них можна видалити. Саме під час цього процесу потрібно бути максимально обережним з огляду на інтереси покупців, якість продукту і витра­ти. Особливо гостро питання відповідності розмаїтості потребам ринку стоїть уроздрібній торгівлі. Магазину продовольчих товарів жилося б набагато легше, якби всі його покупці, наприклад, купували цукор в мішках.

Основу детального розроблення становить цикл «проектування - продукт - тестування». У цьому циклі визна­чені раніше концепції продукції і технологічного процесу втілю­ються в готовому продукті. Якщо є невідповідність наміченим характеристи­кам, то усувають недоробки, після чого цикл «проектування - продукт - тестування» повто­рюється знову. Фаза детального розроблення завер­шується «здачею проекту», що означає, що даний продукт відповідає всім пропонованим вимогам.

Після цього підприємство переходить від фази розроб­лення до фази пробного виробництва. На фазі пробного виробництва виго­товляється дослідна партія продукту, перевіряється здатність но­вих чи модифікованих виробничих процесів випускати дану про­дукцію в комерційному обсязі. На цій стадії всі необхідне устаткування повинно бути готове до виробництва, а по­стачальники сировини - до її постачань у потрібних обсягах. Саме на цій фазі розроблення нової про­дукції відбувається інтеграція всіх елементів виробничої системи: проекту, результатів проектування, модернізованого устаткування, порядку виробництва, виробничого контролю робітників-операторів.

Заключною фазою створення нового продукту є нарощування виробництва і досягнення проектної потужності. До цього часу виробничий процес модернізований і налагоджений, але не­обхідно ще забезпечити його стабільність при виробництві вели­ких партій продукції. На цій фазі виробництво починається з ви­пуску незначних обсягів; потім, у міру того, як компанія переко­нується, що може робити продукцію без збоїв (а постачальни­ки - вчасно постачати сировину), а також, що маркетингові служби здатні забезпечити її збут, випуск поступово збільшується.

Щоб проект був ефективним, необхідно, щоб він органічно впису­вався в загальну виробничу структуру підприємства. У різних проектах можуть бути задіяні ті самі найважливіші компоненти організаційної структури і над ними нерідко працюють ті самі проектні групи.

Останнім часом для прискорення процесу розроблення нової продукції багато компаній широко використовують метод спільного проектування (СП). На відміну від простого, послідовного, фаза за фазою, виконання розроблення, при системі (СП) більше звертається увага на міжфункціональну інтеграцію й одночасне, спільне проектування різних видів продукції та призначених для їхнього виробництва технологічних процесів.

Спільне проектування ґрунтується на програмній інтеграції різних груп, що беруть участь у проекті. Іноді створю­ються також спеціальні групи для вивчення конкретних проблем, наприклад, дослідження нових технологій.

Основною перевагою методу СП є значне скорочення термінів реалізації проекту. Одночасність інженерних розроблень означає рівнобіжне виконання різних фаз проекту, наприклад, під час роз­роблення ринкової концепції і структури продукту виконується проектування як продукту, так і виробничих процесів. Найваж­ливішою умовою ефективності цього методу є постійний обмін інформацією з електронної пошти або безпосередньо на зборах членів груп, а також використання всіма учасниками проекту єди­них баз даних.

Економія часу в наслідок рівнобіжного, а не послідовного ви­конання різних етапів проекту, може бути дуже значною. Вона до­сягається не тільки завдяки поєднанню виконання робіт, а й за­вдяки зменшенню кількості помилок, що можуть з'являтися на одній з фаз і не виявляються аж до останньої стадії проекту.

Дуже багато чого підтверджує, що безупинне генерування по­току нової продукції надзвичайно важливе для підтримання ефективної присутності компанії на ринку збуту. Щоб домогтися успіху, фірми повинні оперативно реагувати на зміну запитів спо­живачів і дії своїх конкурентів. Здатність швидко і точно іден­тифікувати потенційні можливості, зосередити зусилля на розроблення нової продукції і технологій і вчасно виводити про­дукцію на ринок збуту надзвичайно важлива для будь-якої ком­панії. До того ж це слід робити не тільки швидко, а й ефективно. Крім того, оскільки методи створення нових видів продукції і технологій постійно удосконалюються, а тривалість існування моделі на ринку і її життєвий цикл скорочуються, фірма повинна реалізувати більше проектів із створення нової продукції, ніж раніше, і при цьому використовувати менше ресурсів.

Критерії ефективності створення нових видів продукції можна розділити на три основні категорії: критерії, пов'язані зі швидкістю і частотою виходу нової продукції на ринок, критерії оцінювання продуктивності створення нової продукції і критерії оцінювання якості реально виведеної на ринок продукції.

У сукупності всі ці критерії - час, продуктивність і якість ­визначають загальну ефективність процесу створення нової про­дукції, а в комбінації з іншими видами діяльності (збуту, вироб­ництва, реклами й обслуговування споживачів) - ступінь впливу конкретного проекту на ринок.