Доступ громадян доінформації узв'язку з виконанням службових обов'язків

Громадяни можуть мати доступ до окремих видів інформації у зв'язку з виконанням своїх посадових або службових обов'язків. Звичайно, у таких випадках громадяни обмежені у праві доступу до інформації лише тими повноваженнями, які має відповідний орган державної влади, місцевого самоврядування, з яким громадяни пов'язані трудовими відносинами. Саме такі випадки розглянемо у даному підрозділі посібника.

Найбільш широкі повноваження щодо доступу до інформації мають журналісти. У Швеції, наприклад, є спеціальні прес-служби, прес-секретарі в міністерствах й інших державних органах всіх рівнів, які виконують функції посередників між ЗМІ й владою, поширюють ту інформацію, яку влада хоче поширити. У Швеції проводяться прес-конференції, коли уряд хоче поширити якісь новини, розповісти про свою політику або представити нових міністрів і т.д. Немає різниці відносно легального забезпечення доступу до інформації для громадян і для ЗМІ, хоча у Швеції і є набір правил, що захищають тих, хто інформує ЗМІ. І тут ЗМІ грають спеціальну роль. Немає ніяких спеціальних виключень для журналістів і ЗМІ, вони мають такий же доступ, як всі інші громадяни, і все, до чого є доступ, може бути опубліковано, за винятком випадків, коли сама публікація є карним діянням.

У Швеції досить складна система особистої відповідальності. Відповідальність за зміст газети несе редактор, а людина, що надала інформацію редактору, журналіст, що написав статтю, ніякої відповідальності не несе, вона лягає тільки на редактора. Редактора можуть піддати переслідуванню, якщо стаття містить щось карне (шпигунство, зраду, наклеп і т.д.). Це типові злочини, пов'язані із свободою преси. Однак, право на доступ до офіційних документів є важливим інструментом для журналістів. Журналісти становлять групу професіоналів і громадян Швеції, які найбільше користуються цим правом. Вони знають, як ним користуватися, дуже вміло це роблять, і роблять це постійно.

Доповідь Інституту проблем інформаційного права про стан законодавства про ЗМІ в країнах СНД і Прибалтики (2004) також розкриває право засобів масової інформації на пошук й одержання