Висновки

ВСТУП

Історія політичної думки та політичних рухів і партій кінця XIX – початку XX ст. характеризується значною різноманітністю та широтою нових ідей. На той час освічені європейці дійшли переконання, що розум людини найбільш повно здатний аналізувати і спрямовувати людське життя. Така впевненість у можливостях людського інтелекту зумовила надзвичайне розмаїття нових ідеологій. Саме в цей період ідеологія, тобто система поглядів, що претендує на пояснення минулого й сучасного світу і на роль дороговказу до ліпшого майбутнього, постає як рушійна сила історії.

З цими явищами тісно пов’язувалось загальне культурне піднесення й формування прошарку інтелігенції, яка виходила на авансцену політичних і культурних змін у Східній Європі, а однією з найпринадніших висунутих нею концепцій була концепція національної свідомості. Процес загального культурного піднесення й появи інтелектуалів не оминув і України.

Історія політичної думки та політичних рухів і партій кінця XX – початку XXI ст. характеризується оновленням здобутків попередніх століть. З’являються в політичній думці неотеорії, утворюються нові партії, які сповідують нові ідеології. В сучасному українському світі дедалі частіше розглядається питання держави через призму національної ідеї українського народу. Розглядаючи національне питання в українських партіях кінця XIX – початку XX ст., можна прослідкувати характерні особливості політичного націоусвідомлення тогочасного українця, оцінити діяльність тогочасних партій стосовно їх національних переконань.

Актуальність досліджуваної теми зумовлюється необхідністю переосмислення ролі національного питання в програмах українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст. на основі раніше недоступних джерел та літератури. Зі здобуттям Україною незалежності поступово відкриваються нові факти, що стосуються історії українських політичних партій та їх лідерів, які раніше зберігалися під грифом «ЦІЛКОМ ТАЄМНО».

Об’єктом дослідження є діяльність та програмні документи українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст.

Предметом дослідження є національне питання в програмних документах українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст.

Національне питання в програмних документах українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст. недостатньо опрацьоване в сучасній історичній науковій літературі. Однією з небагатьох книг, присвячених цій темі є дослідження С. Телешуна «Національне питання в програмах українських політичних партій в кінці XIX – на початку XX ст.» 1996 року видання.

Більшість сучасних науковців зосереджують свою увагу на висвітлені певних аспектів політичного руху тогочасного суспільства. Серед них: О. Мустафін у статті «Політичний розвиток України кінця XIX – початку XX ст.», А. Каппелер у досліджені «Структура українського національного руху в Російській імперії», П. Брицький у роботі «Політичні ідеї та рухи в Україні в другій половині XIX ст.», І. Коляда у статті «Український рух 80-х – 90-х рр. XIX ст.».

Особливу увагу історики приділяють розкриттю теми формування національної ідеї в суспільстві кінця XIX – початку XX ст., наприклад: А. Коцур у статті «Українська ідея початку XX ст. та її перші речники».

Багато дослідників у своїх працях приділяють достатньо уваги питанню еволюції ідей про ідеальний державний устрій для України кінця XIX – початку XX ст. Серед них виділяється праця М. Кармазіної «Ідея федералізму в українській політичній думці на зламі XIX – XX ст.».

Так науковці як: Є. Романенко у статті «Формування українських національних партій на території Російської імперії на рубежі XIX – XX ст.», Ю. Лавров у дослідженні «Виникнення і діяльність українських політичних партій (кінець XIX – початок XX ст.)», О. Болдир’єв у праці «Перша спроба організації української політичної партії» висвітлюють історію становлення політичних партій та організацій в Україні кінця XIX – початку XX ст.

Недостатньо висвітленим залишається питання зародження та еволюції національних поглядів крізь призму утворення та діяльності політичних партій кінця XIX – початку XX ст.

Мета дослідження полягає в тому, щоб довести першочерговість вирішення національного питання в програмах та діяльності українських партій кінця XIX – початку XX ст.

Для реалізації мети потрібно виконати такі завдання:

¾ висвітлити передумови виникнення та утворення перших політичних партій в Україні кінця XIX – початку XX ст. крізь призму національного питання;

¾ розглянути та проаналізувати вирішення національного питання в програмних документах перших українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст.;

¾ порівняти вирішення національного питання політичними партіями Західної України та Наддніпрянщини на рубежі XIX – XX ст.

Висновки до підрозділу та розділу

зразок

Отже, утворення Української національно-демократичної партії на зламі століть було результатом тривалого розвитку народовського руху та національного напрямку в Русько-українській радикальній партії. УНДП виникла як продукт процесів диференціації та консолідації національних політичних сил української інтелігенції. Її поява була символом реалізації об’єднуючої ідеї, що супроводжувала український національний рух протягом всієї другої половини XIX ст.

Загалом політичні партії Західної України кінця XIX ст. формувалися та розвивалися в умовах подвійного гніту – державно-бюрократичного апарату та польської шляхти. Колоніальна політика Австро-Угорщини сприяла активному формуванню у програмах новоутворених політичних партій чітко окресленої національної позиції.

Політичні партії Західної України першочерговим своїм завданням визначали створення української автономії у складі Австро-Угорської імперії. У виборі методів та шляхів здійснення своєї мети західноукраїнські партії дотримувалися принципу мирного реформування політичної системи.

Наступним етапом розвитку західноукраїнських автономних утворень, згідно з програмовими документами політичних партій, мало стати об’єднання розрізнених українських земель та утворення незалежної, самостійної держави під назвою Україна.

Отже, у програмних документах західноукраїнських партій кінця XIX ст. незалежно від політичної позиції важливим пунктом для нагального вирішення було спільне національне питання, яке ґрунтувалося на демократичних засадах толерантності та взаємоповаги націй.

Зразок

з вас вимагається 2 сторінки

ВИСНОВКИ

Партії, створені в кінці XIX — на початку XX ст., не тільки боролися за владу, але і намагалися — крізь призму своїх ідеологій — виражати різні соціальні інтереси і реалізувати свої національні поривання на практиці. Аналіз тогочасної партійної системи України — тобто сукупності політичних партій, що володіли певною внутрішньою структурою, логікою розвитку, мали програмні документи і місце в політичній системі суспільства, — відкриває нові можливості в дослідженні особливостей і динаміки українського політичного процесу, а частково і розвитку національного самоусвідомлення українців як нації.

Подібний підхід дозволяє не тільки краще осмислити діяльність та історичні шанси різних партій, але і в деякій мірі подолати ізольованість досліджень подій кінця XIX — початку XX ст., пов'язати їх із стійкими тенденціями політичного та національного історичного розвитку України, а тим самим — оцінити шанси українців на створення власної держави в тогочасних суспільно-політичних умовах.

У дослідженні було висвітлено передумови виникнення та утворення перших політичних партій в Україні кінця XIX – початку XX ст. крізь призму національного питання. В силу певних історичних умов перші політичні партії в Україні виникли в Галичині наприкінці XIX ст. За національним складом у цьому регіоні переважало українське населення.

Перебуваючи в складі Австро-Угорщини, українське населення опинилося під подвійним гнітом – державно-бюрократичного апарату і польської шляхти, які намагалися знищити його культуру, мову, витравити із свідомості почуття єдності з Наддніпрянською Україною. Прикриттям загарбницької політики правлячих кіл служили твердження їхніх ідеологів про неукраїнський характер Галичини, відсутність української нації або ж її несхильність до самостійного державного життя. Могутній національно-визвольний рух українців в Галичині в кінці XIX – на початку XX ст., перекреслив подібні концепції, засвідчив перед усім світом незнищенність українського народу, його прагнення до вільного демократичного розвитку, власної державності.

У Східній Україні утворюються перші українські політичні партії революційного спрямування. Виникають вони під впливом колоніальної політики та монархічно-самодержавного ладу Російської імперії як протест проти жорстокого поліційного деспотизму і відсутності демократичних свобод української нації.

У роботі було розглянуто та проаналізовано вирішення національного питання в програмних документах перших українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст. Політичні партії Західної України першочерговим своїм завданням визначали створення української автономії у складі Австро-Угорської імперії, шляхом реформування політичної системи країни. Наступним пунктом у вирішені національного питання, згідно з програмовими документами політичних партій, мало стати об’єднання розрізнених українських земель та утворення самостійної держави під назвою Україна.

У програмах західноукраїнських партій кінця XIX ст. незалежно від політичної позиції важливим пунктом для нагального вирішення було спільне національне питання, яке ґрунтувалося на демократичних засадах толерантності та взаємоповаги націй.

У програмах східноукраїнських партій поруч з провідними на той час соціальними ідеями, на відміну від аналогічних по політичному спрямуванню російських партій, важливе значення мали пункти присвячені вирішенню національного питання. Переважна більшість східноукраїнських політичних партій займала автономістичну позицію, закликаючи у своїх програмах до утворення національно-територіальної автономії українських земель. Невелика кількість партій обстоювала самостійницькі позиції. Різновекторність поглядів на вирішення національного питання призвела до ослаблення національних партій Східної України та посилення ролі в українському суспільному житті загальноросійських революційних організацій.

Порівнюючи вирішення національного питання політичними партіями Західної України та Наддніпрянщини на рубежі XIX – XX ст. можна зазначити, що спільним для політичних партій обох частин України є:

¾ наявність у програмних документах пунктів присвячених вирішенню національного питання;

¾ вимоги національно-територіальної автономії як першочергової потреби українського народу;

¾ запровадження української мови в школах, гімназіях, університетах;

¾ утворення українських клубів, гуртків, які сприяли б розвитку національної культури;

¾ організація видавництв української преси різноманітного спрямування (робітнича, політична тощо).

Різним в програмах українських партій є трактування національно-територіальної автономії. Політичні партії Західної України у своїх програмних документах зазначали, що територіальна автономія – це лише перший етап становлення самостійної об’єднаної України. Більшість політичних організацій Наддніпрянщини взагалі не ставили питання національної самостійності України, задовольняючись автономним статусом українських земель.

Різними були методи і шляхи досягнення цілей у партій. Західноукраїнські партії віддавали перевагу поступовому реформуванню політичної системи, а східноукраїнські партії під впливом російських соціал-демократів підтримували шлях революційної боротьби.

Вивчення національного питання в програмах перших політичних партій кінця XIX — початку XX ст. є дуже важливим сьогодні, оскільки, розглядаючи досвід попередніх поколінь крізь призму часу, сучасна українська влада має можливість: по-перше, не повторити їх помилок, а, по-друге, використати їх позитивні ідеї та надбання в процесі розбудови національно свідомої української держави.

Зразок (мінімум 10 максимум 20 джерел)

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Багатопартійна українська держава на поч. XX ст.: програмні документи перших українських політичних партій / [За ред. В. С. Журавського]. – К.: Академія, 1992. – 156 с.

2. Болдир’єв О. Перша спроба організації української політичної партії // Український історичний журнал. – 1995. – №6. – С. 47 – 55.

3. Брицький П. Політичні ідеї та рухи в Україні у 2 пол. XIX ст. // Історія в школі. – 1999. – №6. – С. 2 – 7.

4. Гошуляк І. Зародження і розвиток ідеї соборності в українській суспільно-політичній думці дореволюційного періоду // Історичний журнал. – 2004. – №6/7. – С. 71 – 89.

5. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX — XX ст. — К.: Генеза, 1996. – 250 с.

6. Грушевський М. На порозі нової України // Вивід прав України: зб. док. – Львів: Слово, 1991. – 180 с.

7. Історія українського права: навч. посіб. / [За ред. О. Шевченка]. – К.: Академія, 2001. – 340 с.

8. Каппелер А. Структура українського національного руху в Російській імперії // Сучасність. – 1992. – №7. – С. 48 – 56.

9. Кармазіна М. Ідея федералізму в українській політичній думці на зламі XIX — XX століть // «Істо­рія в школах України». – 1997. – № 4. — С. 2 – 6.

10. Кармазіна М. Ідея самостійної держави та її носії в українському національно-визвольному русі // Історія в школах України. – 1998. – №1. – С. 2 – 6.

11. Козицький М. Національно-політична думка на Україні (кінець XIX – початок XX ст.) // Наукові праці з питань політичної історії: між. від. наук. зб. – К., 1992. – Вип. 172. – 220 с.

12. Коляда І. Український рух 80-х – 90-х рр. XIX ст. // Історія в школі. – 2007. – №5. – С. 6 – 12.

13. Коцур А. Українська ідея поч. XX ст. та її перші речники // Історія в школі. – 1999. – №6. – С. 7 – 10.

14. Кухта Б. З історії української політичної думки. – К.: Генеза, 1994. – 322 с.

15. Лавров Ю. Виникнення і діяльність українських політичних партій (кін. XIX – поч. XX ст.) // Історія України. – 1999. – №21 – 24. – С. 9.

16. Міхновський М. Самостійна Україна // Вивід прав України: зб. док. – Львів: Слово, 1991. – 180 с.

17. Мустафін О. Політичний розвиток України кін. XIX – поч. XX ст. // «Історія в школі». – 1996. – №1. – С. 12 – 14.

18. Мустафін О. Політичний розвиток України кін. XIX – поч. XX ст. // Історія в школі. – 1996. – №2. – С. 11 – 13.

19. Нариси з історії суспільних рухів і політичних партій в Україні (XIX – XX ст.): нвч. посіб. / [Я. Й. Малин, Б. Д. Вол, С. Д. Гелей та ін.]. – Львів: Світ, 2001. – 294 с.

20. Павко А. Політичні партії, організації в Україні: кін. XIX – поч. XX ст.: зародження, еволюція, діяльність, історична доля: кін. XIX – лютий 1917 р. – К.: Логос, 1999. – 256 с.

зразок

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………..….. 3