Динаміка щомісячних неподаткових надходжень державного бюджету

в 2006 – 2011 роках

Рисунок 4.2 - Динаміка щомісячних неподаткових надходжень державного бюджету в 2006 – 2011 роках

Формування державного бюджету продовжує здійснюватися за методом "від досягнутого". Процес виконання бюджетів дещо поліпшився в зв'язку із діяльністю казначейської системи. Вона вже дозволила упорядкувати витрати коштів відповідно до прийнятих законів: посилено поточний контроль за цільовою витратою коштів бюджетними установами, реалізовано принцип функціонування єдиного казначейського рахунку. Крім того, при формуванні видаткової частини бюджету (особливо за умови частих змін Уряду) нерідко приймаються рішення, які вимагають відповідних джерел фінансування. Виникає додатковий тиск на дохідну частину бюджету, внаслідок чого Уряд часто змушений вести пошуки нових, у тому числі неподаткових джерел, залучати внутрішні та зовнішні позики для фінансування бюджетного дефіциту. Серед таких джерел використовуються надходження від приватизації державного майна, що в кінцевому підсумку призводить до скорочення обсягів фінансування розширеного відтворення, оновлення основних фондів і негативно впливає на темпи розвитку економіки[2, 39].

У цих суперечностях криються витоки таких явищ як можливість неузгодженості податкової і бюджетної політики; завищення планових показників доходів бюджету парламентськими комітетами і їх заниження Урядом; перевищення державними зобов'язаннями, що витікають із чинного законодавства, реальних фінансових можливостей держави; ухвалення рішень щодо зниження податкових ставок і гальмування ухвалення рішень щодо розширення податкової бази, необхідного для збереження бюджетних надходжень на незмінному рівні; ланцюжкова реакція боротьби за податкові пільги і преференції і, як наслідок, - загострення проблеми корупції; вибір податкових пільг залежно не від їх соціально-економічної значущості, а від міцності позицій тієї групи депутатів, що лобіюють інтереси певної категорії і платників податків у парламенті[3, 7].

За доцільним проведення фінансово-податкових реформ та вдосконалення економічних відносин, які в свою чергу мають бути направлені на забезпечення стабільності та сталої тенденції зростання доходів бюджету. Такі реформи мають відбуватися шляхом:

- прийняття ефективного й забезпечення стабільного чинного законодавства, його простоти й однозначності в трактуванні, а також розробки відповідного дієвого механізму планування та регулювання податкового навантаження;

- пошуку резервів мобілізації доходів бюджету за рахунок впровадження оподаткування нерухомості; розширення податкової бази за рахунок легалізації та регулювання доходів юридичних і фізичних осіб; уніфікації акцизного збору, платежів за спеціальне використання природних ресурсів як податку та зменшення рівня непрямого оподаткування в частині справляння ПДВ. На наш погляд, необхідно змінити ідеологію та сутність непрямого оподаткування в інтересах кожного громадянина й держави в цілому.

Таким чином, для вирішення основних проблем формування доходної частини державного бюджету України та наповнення бюджету реальними доходами необхідно провести у державі фінансово-податкові реформи, прийняти Податковий Кодекс та вдосконалювати казначейське обслуговування державного бюджету за доходами.

Положення основних напрямів бюджетної політики, які були схва­лені парламентом, на сьогодні ще не стали однозначними у прийнятті рішень урядом у процесі підготовки і складання проекту Державного бюджету України на наступний рік. Це викликано, перш за все, тим, що основні напрями бюджетної політики, схвалені постановою Верховної Ради України, не є обов'язковими для виконання. Аналіз стану врахування положень постанови Верховної Ради України від 27.04.2013 р. «Про основні напрями бюджетної політики на 2013 рік» показує, що у поданому проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 р.» до Верховної Ради України враховано 89 ст.. Понад 60% усіх пропозицій і доручень не були вра­ховані в поданому проекті Державного бюджету України на 2013 рік. Не випадково досить складно і з порушенням термінів відбулось прий­няття Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». [10, 22].

Публічне засвідчення факту врахування положень вище зазначених нормативно-правових актів у проекті закону дає можливість парламен­ту визначитись у прийнятті рішень. Тому основне завдання уряду на стадії подання і представлення проекту закону переконливо підтверди­ти, обґрунтувати зроблений вибір та засвідчити парламентську біль­шість або більшість народних депутатів — членів усіх фракцій у реальності показників державного бюджету у доцільності проведеного розподілу коштів на здійснення видатків відповідно до визначених пріоритетів бюджетної політики на наступний рік. На цій відповідаль­ній стадії в процесі підготовки основної думки - позиції парламенту щодо прийняття рішення і визначення суспільного вибору відбува­ється випробування політичних сил на зрілість і розуміння наслідків прийняття (неприйняття) проекту закону до розгляду Верховною ра­дою України.

У разі прийняття позитивного рішення щодо проекту закону в пар­ламенті суб'єкти законодавчої ініціативи подають пропозиції щодо змісту та реальності показників бюджету, які опрацьовує Комітет Вер­ховної Ради України з питань бюджету на предмет їхньої ґрунтовності, доцільності, ефективності та готує висновки до них. Як засвідчує прак­тика, більшість поданих пропозицій до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» стосується збільшення коштів на здійснення тих чи інших видатків.

На стадії подання, розгляду і прийняття рішень по кожній пропо­зиції до проекту закону починає діяти принцип спільної відповідаль­ності комітету, фракції (групи) і Верховної Ради України в цілому. Кабі­нет Міністрів України та безпосередньо Міністерство фінансів України мають визнати правильність і доцільність пропозицій, або не підтримати їх, якщо вони суперечать законодавству України. За цих умов відбу­ваються пошук різних рішень щодо збереження балансу бюджету, рів­новаги фінансової можливості держави із потребою у здійсненні видат­ків з бюджету, недопущення необґрунтованого завищення дохідної частини бюджету з метою задоволення інтересів окремих політичних партій (груп) і збереження реального фінансування видатків з надання суспільних благ за рахунок державних фінансових ресурсів.

Успіх у бюджетній політиці зростатиме, якщо зроблений суспільний вибір у прийнятті рішень Кабінетом Міністрів України буде підтримано парламентом, а законодавчі пропозиції Верховної Ради Ук­раїни стануть ефективними важелями розвитку бюджетного процесу і зміцнення складових суспільних благ та будуть виконані урядом. Прийняття єдиного і спільного рішення законодавчим і виконавчим органам влади у вирішенні тієї чи іншої суспільної проблеми — гарантія фінансової стабільності на перспективу. Невиконання або прийнят­тя неефективного і невиправданого рішення у здійсненні суспільного вибору має передбачати солідарну відповідальність.

Досить широкого поширення набуває практика збалансування по­треби у додатковому здійсненні видатків відповідно до наданих пропо­зицій народних депутатів шляхом внесення змін до діючого податко­вого законодавства в частині ліквідації окремих пільг, розширення бази оподаткування. Такі зміни мали місце при формуванні Державного бюджету України практично кожного року.

Суспільний вибір, зроблений парламентом у напрямку збільшення доходів бюджету за рахунок врегулювання питань у процесі оподатку­вання і ліквідації окремих пільг та спрямування відповідного планово­го ресурсу на здійснення суспільних благ в Україні, за сучасних умов є виправданим. По-перше, це є логічним у досягненні фінансової ста­більності згідно запропонованої автором філософії її досягнення і роз­витку «зобов'язання - доходи - суспільні блага — видатки» [10]. В цьо­му контексті можемо констатувати, що доходи виступають домінантою у визначенні стратегії фінансової можливості із забезпечення виконан­ня конституційних зобов'язань. По-друге, проблема здійснення пуб­лічних видатків є похідною від конституційних зобов'язань, отже, їхнє забезпечення залежить від наявності доходів бюджету і фінансової можливості держави в цілому. [10, 24].

Наявність суб'єктивних факторів впливу в процесі управління по­токами державних фінансових ресурсів на практиці проявляється шля­хом застосування різних форм і методів у реалізації державної політи­ки, організації та здійсненні державного регулювання суспільно-еко­номічних процесів. Здійснення суспільного вибору можна назвати та­кож суб'єктивним підходом, однак він є виправданим за умови його прозорості, реального прогнозування ситуації в досягненні позитив­них результатів в інтересах усіх та кожного. Наявність об'єктивних та суб'єктивних факторів суспільного розвитку тою чи іншою мірою при­таманна кожній країні. Тому демократичні процедури та технології у прийнятті бюджетних рішень вимагають особливої уваги і забезпечен­ня правової основи їхнього функціонування і забезпечення державного регулювання. Лобіювання окремих інтересів та відстоювання держав­них інтересів є предметом постійних дискусій та компромісів на шляху формування суспільного вибору у прийнятті рішень щодо державного бюджету.

Проблема мінімізації впливу суб'єктивного фактору на перерозпо­діл ВВП, його використання та мобілізацію коштів до державної казни залишається актуальною в усі періоди розвитку людства, особливо в процесі розгляду і затвердження Закону України «Про Державний бюд­жет України на відповідний рік». Першочерговим завданням для нашої країни у питанні забезпечення усунення суб'єктивних важелів впливу на економічний розвиток та здійснення максимально виваженого сус­пільного вибору має стати підготовка та прийняття нормативно-право­вих актів, які забезпечили б додержання і реалізацію об'єктивних зако­нів суспільного розвитку незалежно від політичної волі та діяльності органів влади. [10, 26].

З метою досягнення прозорості та підвищення відповідальності пе­ред суспільним вибором у бюджетному процесі пропонується у Бюд­жетний кодекс України ввести такі поняття як «бюджетні компроміси», «відповідальність за прийняття бюджетних рішень» і «спільна (солідар­на) відповідальність». Це надасть можливість перш за все попередити прийняття незаконних рішень, а також рішень, які мають не суспіль­ний характер у використанні публічних фінансових ресурсів. Крім то­го, визначення таких понять посилить роль процедури розгляду і вибо­ру технологій прийняття рішень, забезпечить їхню прозорість та підви­щить відповідальність на всіх етапах бюджетного циклу у управлінні потоками фінансових ресурсів в процесі виконання конституційних зобов'язань України.