РОЗДІЛ ІV 4 page

А яким голосом співала качечка пісню? (Сумним, з ту­гою за волею.) Робота над інтонаційною виразністю ре­чення «А дід та баба знову зосталися самі». Розглядан­ня ілюстрацій. Бесіда етичної спрямованості: Як можна оцінити перший вчинок діда та баби? Який він був? Яки­ми словами про нього можна сказати? Що можна ска­зати про другий вчинок діда та баби? Як можна оцінити поведінку каченят? Підсумкова розповідь виховательки. Виведення морального правила.

План-конспект заняття у підготовчій групі на тему «Мої улюблені казки».

Завдання: Виховувати інтерес до творів усної на­родної творчості; вміти відтворити по пам’яті зміст зна­йомих казок, впізнавати казку за ілюстраціями, читати назви казок, закріпити композицію казки; бережно ста­витись до книжок.

Матеріал: виставка книг-казок, на столі дитячі книжки зі знайомими казками, ілюстрації до них.

Хід заняття: Вихователька: «За синіми морями, за високими горами...» Який жанр твору починається та­кими словами? Які ви знаєте казки? А яка казка ваша найулюбленіша? Чому? Діти розповідають частини казок (зачин, зав’язку, розв’язку, кінцівку). Розглядання вис­тавки. Літературна вікторина. Розглядання ілюстрацій до казок. Розглядання дитячих книжок на столах, читан­ня назви, окремих слів, речень, підписів під ілюстрація­ми. Ознайомлення з казковим веселим жанром — «на­докучливими» казками.

З дітьми старшого дошкільного віку можна проводити серію (декілька) занять за змістом однієї казки. Проілю­струємо це на прикладі казки «Цап та баран»

Заняття перше: В гостях у казки «Цап та баран».

Матеріал: фігурки тіньового театру.

Хід заняття: Вихователька демонструє фігурки тіньового театру (цапа, барана, вовка) і пропонує від­гадати, хто це. Далі говорить, що до дітей у гості при­йшла казка, яка називається «Цап та баран». Розповідає казку, пояснюючи незнайомі слова.

Проведення бесіди за змістом казки. Запитання до дітей: Чому дід з бабою прогнали цапа й барана? Що цап та баран знайшли на дорозі? Кого побачили вони в лісі? Як цап та баран налякали вовка?

Хто сказав такі слова: «А збирайтеся, цапе й баране, і йдіть собі». Як це було сказано?

Хто був дужим, але несміливим? Яким був баран? А хто був сміливим, але недужим? Яким був цап? Хто сказав так: «Бери, баране, голову, бо ти дужий». Чиї це слова: «Ох, бери ти, цапе, бо ти сміливий»? Як це було сказано? (Звернути увагу на місце наголосу у слові «ба­рана», стежити за вимогою слова «удвох».) У казці є та­кі слова: «Ідуть та ідуть, коли бачать...». Що вони поба­чили?

Вільний переказ казки (з використанням тіньового те­атру).

Вихователь пропонує дітям спробувати переказати цю казку, спостерігаючи за діями фігурок тіньового те­ атру. «Я буду починати казку, а ви — закінчувати (по черзі)».

Вихователь показує фігурки діда й баби й каже:

— Були собі... (дитина закінчує речення).

— Мали вони... (показує цапа та барана, хтось із ді­тей закінчує). Вони були великі приятелі, куди... (пока­зує цапа), туди й... (показує барана).

Далі вихователь вільно переказує казку, окремі її частини, де є можливість, використовує тіньовий театр.

Заняття друге: В гостях у казки «Цап та баран».

Матеріал: у вихователя — персонажі пальчико-

вого театру, у дітей — один персонаж, торба, іграшка- саморобка «вовча голова».

Хід заняття: Вихователь демонструє персонажів пальчикового теаіру — цапа та барана. Хто це? З якої казки прийшли до нас ці герої? Ви пам’ятаєте, якими бу­ли ці два приятелі? (Цап був сміливий та недужий, а ба­ран дужий та несміливий.) З ким зустрілися цап та ба­ран? Вихователь демонструє двох іграшкових вовків (персонажів пальчикового театру):

— Ось якими були вовки. Вони страшні і злі.

Давайте ще раз послухаємо казку, а потім пограємо.

Драматизація уривків казки.

Вихователь знов організовує «акторів» по групах: «цапи», «барани», «вовки», розпочинає той чи інший ури­вок, і діти включаються у діалог.

Наприклад:

«Ідуть та ідуть цап та баран. А посеред поля лежить... (Діти закінчують речення.) Баран був дужий та не..., а цап сміливий та не.. От цап і каже... («Цапи» і «барани» вступають у діалог.)

Приходять туди, аж три вовки кашу варять. Нічого робити. Вітаються. («Цапи» й «барани» разом з вихова­телем промовляють слова вітання, їм хором відповіда­ють «вовки».)

Казка розігрується до слів «Та подай ще більшу». Вихователь зачитує наступний абзац, яким завершується драматизація казки.

На сьомому році життя влаштовують різноманітні свята та вечори казок.

Наприклад, «Свято казки» у дітей» ^[64] .

Кімната чи зала відповідно оформлені, стіни гірикра- шаються малюнками відомих дітям казок. Свято почи­нається інсценівками за змістом казок «Ріпка», «Івасик- Телесик», «Колосок» та переглядом діафільма «Коло­бок».

Ведучий показує вироби дітей і пропонує їм назвати казку, коротко розповісти про хороші вчинки героїв («Івасик-Телесик», «Колосок», «Солом’яний бичок»).

Потім діти в костюмах персонажів самі розповіда­ють уривки і пропонують відгадати, з яких вони казок. У залі з’являється «листоноша» з «телеграмами». Він зачитує їх і пропонує відповісти, від кого вони.

— Від дідуся втік, від бабусі втік, скоро буду у вас.

(«Колобок»)

— А мишенят і кликати не треба: вони вже сиділи за столом.

(«Колосок»)

— Мій котику, мій братику! Несе мене лисиця за кру­тії гори, за бистрії води.

(«Котик і півник»)

— Дівчинка бачить: у хаті не прибрано, холодно. Взяла віник, підмела хату, прибрала, піч затопила. По­тім запитує: «Може, ще щось зробити?»

(«Про ліниву дівчинку і старанну дівчинку»)

— Ходи, мишо, не біжи, нам ріпку вирвати допо­можи.

(«Ріпка»)

— Оленка показала Івасику, як на лопату сісти.

(«Івасик-Телесик»)

— Принесли козенята ножиці і голку з ниткою.

(«Вовк і семеро козенят»)

— Не послухав брат сестричку і напився води з ко­питця.

(«Сестриця Оленка і братик Іванко»)

— Хто тут живе? (Демонструються: хатка на куря­чих ніжках; рукавичка; бочка, що по морю пливе; лісове озерце.)

— Яку пісню співали Колобок, мати Івасика-Телеси- ка, Коза-дереза?

Авторитетне жюрі переглядає всі малюнки і вироби, підраховує бали, а Веселий Олівець оголошує результа­ти конкурсу, нагороджує переможців книжками.

Літературна вікторина за змістом знайомих казок;, наприклад: «Я від діда втік...».

Зал казково прибраний персонажами українських на­родних казок. З’являється казковий Колобок. Співає пі­сеньку:

Я Колобок, Колобок,

Я по засіку метений,

Я на яйцях спечений,

Я від діда втік,

Я від баби втік.

— Я запрошую всіх вас у подорож до Країни казок! Ведуча: Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому Зайчик. Діти, а в яких казках живе Зайчик? Так, правильно, «Колобок», «Теремок», «Коза-дереза», «Солом’яний бичок». А як? вірші про Зайчика ви знаєте? А які загадки? Ой молодці! (Діти розповідають.)

То ж підемо з Колобком далі. Котиться Колобок, ко­титься, а назустріч йому хто? Так, Вовк.

Підібрав він голосок, став малим співати. Здогада­лись вони: «Це Вовк, а не наша мати». З якої це казки? Вірно, «Вовк та семеро козенят». А в яких ще казках: живе Вовк? Так, у казках «Колобок», «Теремок», «Коза- дереза», «Рукавичка», «Солом’яний бичок», «Лисичка- сестричка». А може, хто знає про нього загадки, вірші_5> пісеньки, прислів’я? (Діти пригадують.)

Котиться Колобок, котиться і зустрічає того, що:

Ходить лісом дід лахматий.

Одягнувся в кожушину,

Мед шукає і ожину,

Літом любить полювати,

А зимою в лігві спати.

Як зачує він весну,

Прокидається від сну.

То кого зустрів Колобок? Так, Ведмедя. А які казк» ви знаєте про нього? Вірно, «Колобок», «Теремок», «Ко­за-дереза», «Рукавичка», «Три ведмеді», «Солом’яний; бичок». А які вірші? Які загадки?

Діти, Колобок дуже задоволений і запрошує нас да­лі у подорож. (Звучить пісня «Я лисичка, я сестричка».) То кого далі зустрів Колобок? А як називають Лисичку? А чому сестричка, чому хитра? А в яких казках живе Лисичка? Так, «Колобок», «Теремок», «Лисиця і глечик», «Рукавичка», «Солом’яний бичок», «Лисичка-сестричка», А ось послухайте:

Зажурився Коток,

Взяв бандурку й молоток

Та й пішов сііїваїй

В лиски біля хати.

Діти, для чого Котик брав молоток? Що він співав і кого врятував та від кого? Правильно. Від хитрої Ли­сички врятував Котик Півника. Можливо, хто з вас знає вірші про Лисичку, загадки? (Діти розповідають.) Мо­лодці, діти. От і прийшла наша подорож до кінця. Ви всі розповідали гарні вірші про звірів, загадували за­гадки. І тому Колобок хоче вам показати діафільм «Ко­лобок». (Перегляд діафільму.)

Казки сприяють розвитку у дітей творчої уяви, ло­гічного мислення. Слухаючи казки, які розповідають до­рослі, діти й самі прагнуть складати казки. Саме про це й писав В. О. Сухомлинський: «Якщо мені вдавалось до­могтись, щоб дитина, в розвитку мислення якої трапля­лись серйозні затримки, придумала казку, пов’язуючи в своїй уяві декілька предметів оточуючого світу,— зна­чить можна сказати з впевненістю, що дитина навчилася мислити» ^[65] .

Чудодійним методом розвитку мовлення дітей нази­вав В. О. Сухомлинський казку. За його словами, це «сві­жий вітер, що роздуває вогник дитячої думки і мови». Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем, відкликається на події та явища навколишнього життя, висловлює ставлення до них. Початкове духовне виховання дитини відбувається також у казці.

В. О. Сухомлинський намагався розповідати казки дітям на лоні природи, поєднуючи спостереження з вия­вами фантазії. Це «Казка про Сонце», «Казка про хма­ри», казки «Про Бабу-Ягу», «Про жайворонка», про «Темінь і Сутінок». Емоційне сприймання казки підси­люється і своєрідним казковим оточенням. В. О. Сухо­млинський пропонує розповідати казки, якщо не серед природи, то хоч би в спеціально обладнаній Кімнаті ка­зок, щоб все тут нагадувало дитині про казку: вечірні сутінки, веселий вогник у пічці, казковий будиночок Ба- би-Яги, казкові персонажі, хатинка дідуся і баби, гуси- лебеді тощо. Водити дітей у Кімнату казок потрібно не часто, застерігав В. О. Сухомлинський, раз на тиждень, а то й рідше, краще у вечірні години. Сама обстановка цієї кімнати примушує дитину не тільки слухати казки, а й самостійно розповідати їх, створювати казки з нови­ми сюжетами.

Самостійне створення казок — дійовий шлях розвит­ку творчості й дитячого мовлення. Під вмілим керівни­цтвом педагога діти починають самостійно складати каз­ки ще задовго до школи. Рідна природа, «подорожі до джерел рідного слова» викликають у малюків творче на­тхнення.

Скільки таких можливостей для розвитку дитячої фантазії таїть у собі навколишній світ! Потрібно тільки вміло спрямувати думку дітей, як одразу оживають каз­кові образи. «Через казкові образи,— писав В. О. Сухо­млинський,— у свідомість дітей входить слово з його нактоншими відтінками. Під впливом почуттів, що про­буджуються казковими образами, дитина вчиться мисли­ти словами. Без казки — живої, яскравої, що оволоділа свідомість і почуття дитини,— неможливо уяви­ти дитячого мислення і мовлення...» ^[66] . Самостійне ство­рення дітьми казок є одночасно і першим кроком у роз­витку мислення дитини від живого, конкретного до абстрактного.

Потрібно сміливіше впроваджувати в практику ро­боти дитячих садків і самостійне створення дошкільня­тами казок на лоні природи. Виховне значення саме цих казок полягає в тому, що діти відчувають їх в обстанов­ці, яка породжує казкові уявлення: тихим вечором, коли на небі засвітлюються перші зірки; в лісі, у затишній хатинці, при світлі тліючих вугликів, коли за вікном шу­мить осінній дощ і співає свою пісню холодний вітер. З розповідей вихователя діти дізнаються про життя на­родів інших країн, про моря й океани, про багатства рослинного і тваринного світу, про природні явища.

Запитання для повторення

1. Що таке казка?

2. Які жанрові особливості казки?

3. У чому специфіка художніх засобів виразності казок?

4. Які види казок ви знаєте?

5. Хто збирає та записує казки?

6. Які форми та методичні прийоми роботи з казкою у дитя­чому садку?

Практичні завдання

1. Складіть розгорнуту анотацію казок, поданих у збірках (за вказівкою викладача) за такою схемою: назва казки, мета викори- етання, вікова група, словник, можливі форми роботи з певною казкою.

2. Розробіть сценарій вечора розваги на одну із запропонова­них тем: «У нас в гостях казка», «В гостях у казки», «Казка дідуся Панаса», «Подорож у чарівний світ казки».

3. Зробіть порівняльний аналіз завдань, змісту роботи з каз­кою, викладених у варіантних програмах виховання дітей.

РОЗДІЛ VI