Структура курсової роботи

За структурою курсова робота складається із:

1) титульного аркуша;

2) рецензії;

3) змісту;

4) вступу;

5) основної частини;

6) висновків;

7) списку використаних джерел;

8) додатків (за необхідності).

1. Титульний аркуш курсової роботи повинен містити (додаток А):

а) найменування вищого навчального закладу та органу, якому він підпорядковується, факультету, а також кафедри, на якій виконана курсова робота;

б) найменування навчальної дисципліни, з якої виконується курсова робота;

в) тему курсової роботи;

г) прізвище, ім’я, по батькові студента, номер навчальної групи;

д) науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника;

е) місто і рік виконання

2. Рецензія (додатки Б, В) (нім. rezension, лат. Recensio, англ. Review – огляд, оцінка) – це критичний відгук на наукову роботу, що містить зауваження і пропозиції.

3. Зміст курсової роботи – це план курсової роботи, згідно з яким вона виконується, що містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, які мають заголовок, зокрема, вступу, загальних висновків, списку використаних джерел.

4. Вступна частина курсової роботи повинна віддзеркалювати теоретичну роботу автора. У вступі курсової роботи розкривається актуальність теми дослідження, мета і завдання курсової роботи, визначається її об’єкт і предмет, методи дослідження та ступінь її наукового розроблення

Розглянемо більш детально компоненти вступу:

- актуальність теми (актуальність у перекладі з латинської означає важливість, практичну значущість проблеми), яка розкривається шляхом аналізу та порівняння з відомими дослідженнями обраної проблеми, визначення необхідності та доцільності дослідження для розвитку відповідної галузі;

- мета і завдання курсової роботи – залежно від того, наскільки зрозуміло і точно сформульовано мету та завдання курсової роботи, настільки вдалим буде її план, організація виконання, стиль викладення. Правильне визначення мети і завдань курсової роботи дасть можливість студенту визначити зміст курсової роботи, упорядкувати пошук аналізу матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути загальних міркувань. Мета курсової роботи повинна бути тісно пов’язана із назвою її теми. На основі сформульованої мети студент повинен визначити основні завдання, які необхідно вирішити у процесі виконання курсової роботи. Завдання повинні конкретизувати основну мету роботи;

- визначення об’єкта і предмета курсової роботи. Об’єкт – це загальний образ явища процесу, що вивчається (наприклад, нормативно-правові акти, економічна політика, соціальна робота і т. д.), предмет дослідження – це частина об’єкта, що досліджується;

- вибір методів проведення дослідження. У вступі визначають методи дослідження (способи), які використовувалися під час написання курсової роботи.

Метод – це спосіб досягнення поставленої мети. Метод об’єднує суб’єктивні й об’єктивні аспекти пізнання. Дамо коротку характеристику основних загальнонаукових методів пізнання.

Спостереження – це метод безпосереднього вивчення предметів і явищ шляхом реєстрації подій, явищ, ситуацій, фактів тощо за місцем їх безпосереднього виникнення.

Порівняння – це метод виявлення відмінностей між об’єктами, знаходження в них спільного за допомогою органів чуття чи спеціальних пристроїв.

Підрахунок – це метод знаходження числа, що визначає кількісне співвідношення однотипних об’єктів або їх параметрів, які характеризують ті чи інші властивості.

Експеримент – це метод науково-дослідницької діяльності, в результаті якої перевіряється істинність гіпотез або виявляються закономірності об’єктивного світу. Під час експерименту дослідник втручається в процес, який він вивчає, з метою пізнання. При цьому одні умови досліду ізолюються, інші виключаються, а деякі підсилюються або послаблюються.

Узагальнення – це метод визначення загального поняття, в якому відображається головне або основне, що характеризує об’єкти певного класу. За допомогою методу узагальнення утворюються нові наукові поняття, формулювання законів і теорій тощо.

Абстрагування – це метод відвертання уваги в думках від несуттєвих властивостей, зв’язків, відношень предметів і виділення декількох сторін, що цікавлять дослідника. Абстрагування, як правило, здійснюється в два етапи. На першому етапі визначаються несуттєві властивості, зв’язки тощо, на другому – досліджуваний об’єкт замінюють на інший, більш простий, тобто спрощену модель, яка зберігає головне у складному.

Аксіоматичний метод – це метод побудови наукової теорії, при якому деякі твердження (аксіоми) застосовуються без доведення і тоді використовуються для отримання решти знань (за певними логічними правилами).

Аналіз – це метод пізнання, при якому предмет дослідження (об’єкт, властивості тощо) розкладається на окремі складові частини.

Синтез – це метод поєднання окремих сторін предмета дослідження в єдине ціле.

Аналогія – це один із методів наукового пізнання, за допомогою якого одержують знання про предмети і явища на основі їх подібності з іншими.

Гіпотетичний метод пізнання передбачає розроблення наукової гіпотези на основі вивчення суті досліджуваного явища за допомогою описаних вище способів пізнання. Потім сформулюються гіпотези, складається схема алгоритму (моделі), здійснюються її вивчення, аналіз і розроблення теоретичних положень.

У курсових роботах можна використати історичний метод пізнання. Цей метод передбачає дослідження виникнення, формування і розвитку об’єктів у хронологічній послідовності, у результаті чого дослідник одержує додаткове знання про процес, який вивчає.

Доречним у курсових роботах буде використання холістичного методу пізнання, який передбачає застосування дуалістичної стратегії формування і трансформації системної цілісності.

Крім методів, можна визначити рівні, засоби, правила і прийоми, які застосовувалися дослідником

У вступі бажано вказувати також ступінь наукового розроблення проблеми.

Остаточне редагування вступної частини роботи доцільно виконувати на завершальній стадії виконання, коли проблема, що досліджується, постає перед автором у повному обсязі.

5. Основна частина курсової роботи. Матеріал основної частини курсової роботи студент повинен викладати послідовно, логічно, взаємозв’язувати окремі його розділи, повністю розкриваючи тему роботи. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретичним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити відповідну наукову літературу та періодичні видання, визначити своє ставлення до дискусійних питань теми курсової роботи. На основі аналізу емпіричних або звітних даних, особистих вражень та узагальнень потрібно зробити необхідні висновки, висвітлити досягнуті успіхи, зазначити існуючі недоліки, а також висловити пропозиції щодо можливостей подальшого покращання діяльності об’єкта курсової роботи.

У розділах основної частини подається:

• огляд літератури за темою: окреслюються основні етапи розвитку наукової думки за проблемою курсової роботи, висвітлюються нормативні, наукові та навчальні джерела, визначаються невирішені питання.

Під час роботи над курсовою роботою необхідно звернути увагу і на таке питання, як розбивка тексту на абзаци. Кожен абзац повинен містити в собі певну думку, виражену однією чи кількома фразами або реченнями. Під час написання курсової роботи повинні даватися посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться у роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися необхідно на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише у тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

6. Висновки з курсової роботи. У висновках курсової роботи описуються найбільш важливі теоретичні та практичні результати курсової роботи, зокрема формулювання проблеми (задачі), методи її дослідження, значення для науки і практики, рекомендації щодо наукового та практичного використання результатів для вдосконалення практичної діяльності, обґрунтування їх достовірності тощо.

7. Список використаних джерел та оформлення посилань. Використовуючи у курсовій роботі нормативні чи практичні матеріали, теоретичні положення інших авторів, студент повинен посилатися на відповідні джерела. Категорично не допускаються так звані «запозичення», коли матеріали чи положення видаються за власний доробок студента. Не можна також допускати суцільного цитування відповідних джерел чи іншого їх надмірного використання.

Список використаних джерел свідчить про сутність обізнаності студента з теми курсової роботи. До списку не включаються ті джерела, на які немає посилань у тексті і які фактично не були використані студентом.

Оформлювати список використаних джерел необхідно так.

Список використаних джерел розміщується у порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією. Посилання наводять одразу після закінчення цитати в квадратних дужках, де зазначають порядковий номер джерела у списку використаної літератури, що подається або в алфавітному порядку, або у міру посилань, та відповідні сторінки джерела (наприклад: [5, с. 18], що означає п’яте джерело зі списку використаних джерел, текст посилання знаходиться на вісімнадцятій сторінці, або [8, с. 28-30], що означає восьме джерело зі списку використаних джерел, текст посилання знаходиться з двадцять восьмої по тридцяту сторінку). У випадках використання нормативних актів для посилання використовується лише номер відповідного джерела зі списку використаних джерел (наприклад [10], що означає десяте джерело зі списку використаних джерел. Якщо сторінки не зазначені, то це один із нормативних актів; або [15; 17; 22] – це означає, що використано три нормативних акти, які у списку використаних джерел зазначаються під номерами п’ятнадцять, сімнадцять, двадцять два).

До списку використаних джерел рекомендується включати основну та спеціальну літературу з теми, яка досліджується і на яку в роботі є посилання та виноски. Розміщувати матеріали у списку використаних джерел рекомендується в такій послідовності:

1. Нормативні матеріали.

2. Спеціальна література.

3. Практичні матеріали.

8. Додатки. У додатках розміщують допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття курсової роботи: статистичні дані, результати аналізу юридичних справ, проекти нормативно-правових актів, опис приватних методик та результатів соціологічного, економічного, психологічного дослідження.