Вимоги до оформлення курсового проекту

Загальні вимоги

Курсовий проект пишуть українською мовою на одному боці аркуша одностороннього білого паперу формату А4 (210х297 мм) і подають надрукованою у комп’ютерному виконанні з використанням редактора Word. Тип шрифту – Times New Roman Cyr. Розмір шрифту –14 пт., через 1,5 інтервала. Поля на сторінках: ліворуч –3,0 см, праворуч – 1,0 см, зверху та знизу – 2,0 см.

Латинські назви рослин виділяють курсивом і при першому згадуванні вказують автора, наприклад: гліцинія китайська (Wisteria sinensis (Sims) Sweet ), бузок звичайний (Syringa vulgaris L. ).

Кожний розділ починають з нової сторінки.

Назви розділів записують великими напівжирними літерами, шрифтом – 14 пт., вирівнюючи текст по центру сторінки.

Назви підрозділів записують напівжирними літерами, шрифтом – 14 пт., перше слово з великої літери з абзацного відступу.

У тексті пояснювальної записки повинні бути посилання на використану літературу. Література приводиться в алфавітній послідовності із зазначенням прізвища автора (авторів)або в порядку, в якому вони зустрічаються в тексті роботи з наскрізною нумерацією назви книги (статті або збірника, журналу), місця видання, видавництва, року видання, загальної кількості сторінок або тільки використаних сторінок. Приклад оформлення літературних джерел наведено в додатку А.

Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який підлягає загальній нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних — номери проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Такі структурні частини роботи як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера, а всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Крапку в кінці заголовка розділу чи підрозділу також не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Далі в тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, вносять до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовж. табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».

Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею та друкують симетрично до тексту. Назву та слово «Таблиця» починають з великої літери напівжирним шрифтом.

Приклад оформлення таблиці:

Таблиця 3.3.

Розподіл типів ландшафту залежно від природно-кліматичної зони, (%)

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку кваліфікаційної роботи або з поворотом – за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини та розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки.

Цифри в колонках таблиці розташовують так, щоб класи чисел в усіх рядках були один під другим. Числові величини в одній колонці та відповідне їм значення найменшої істотної різниці повинні мати однакову кількість знаків після коми. Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку не попадають, то в ньому ставлять прочерк.

Ілюстрації

Ілюструють дипломну роботу, виходячи з певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст — ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією включає чотири основних елементи:

- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.»;

- порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із стислою характеристикою зображеного;

- експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом.

Потрібнозазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його, наприклад:

Рис. 1.4. Головний фасад будинку:

а) доріжка; б) майданчик; в) сходинки.

У тому місці, де викладається матеріал, пов'язаний з ілюстрацією, необхідно вказати на неї. Розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати чітке відтворення об’єкта (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері або на комп’ютері.

На всі таблиці роботи необхідні посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2», а при повторних посиланнях треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПМСКИ

3.1. Передпроектне вивчення території та складання паспорту об'єкту

Передпроектне вивчення об'єкту включає в себе натурне обстеження та аналіз історичних, літературних та іконографічних джерел. Студент аналізує їх, з метою виявлення культурно-історичних, естетичних, дендрологічних та інших категорій об'єкту, а також встановлення ступеню збереження об'єкту та перспектив відновлення і використання в сучасних умовах.

До картографічних джерел відносяться плани території об'єкту різних періодів його існування, різні карти, схеми (кадастрові, ґрунтові, рельєфу) та ін. До іконографічних джерел відносяться фотографії, малюнки, гравюри, картини, літографії тощо, які відображають певний період існування об'єкту або окремої його частини. До письмових джерел відносяться описи об'єкту, матеріали інвентаризації насаджень, ревізійні матеріали, економічні матеріали (примітки до планів, рахунки, кошториси на проведення робіт), мемуари сучасників, спогади старожилів, статті в пресі, іноді художні твори.

Натурне обстеження рекомендується проводити за наступним порядком:

1. Визначення природних умов існування об'єкту.

2. Ландшафтний аналіз території об'єкту.

3. Визначення містобудівельних умов та перспективи існування ландшафтного об'єкту.

4. Підведення підсумків обстеження та проведення необхідних робіт з уточнення даних обстежень.

Результати зводяться в паспорт об'єкту (зразок наведений у додатку Б).

3.2. Обстеження ландшафтного об'єкту, інвентаризація рослинності за декоративними угрупованнями, складання відомостей

1. Користуючись геодезичною зйомкою території ландшафтного об'єкту провести подеревну інвентаризацію кожного виду за декоративними рослинними угрупованнями. Якщо останні представлені масивними насадженнями, то проводиться ландшафтно-таксаційна оцінка у насадженнях.

2. Провести обстеження кожної рослини згідно основних критеріїв, а саме, санітарного стану, декоративних якостей, таксаційних показників (вік, висота, діаметр крони та стовбура, щільність та форма крони).

3. Отримані дані звести в таблицю (додаток В).

Одним із найбільш цінних компонентів садово-паркових об'єктів, як сучасних так і старовинних парків є рослинність.

Обстеження, визначення таксаційних показників, санітарного стану, декоративних якостей рослинних угруповань є важливим критерієм для ландшафтної оцінки території об'єкту. Обстеження насаджень починають із загального огляду рослинних угруповань. На геодезичній підоснові слід визначити ділянки відкритих та закритих просторів. Для кожної ділянки вказують місцезнаходження, найменування рослинного угруповання (солітер, група, масив, гай та ін.), таксаційні показники (загальні розміри, приблизний вік, крону). Інвентаризацію проводять методом подеревної фіксації кожного виду за рослинними угрупованнями. Характеристика кожної рослини заноситься в інвентаризаційну відомість.

Для виконання інвентаризації насаджень наперед складається специфікація асортименту дерев та кущів, в яку заносяться основні назви хвойних листяних дерев та кущів (додаток Г). Така система цифрування дає можливість мати на всіх окремих робочих планшетах обстеження визначену систему, зручну для зведення в єдину відомість.

При обстеженні особлива увага звертається на великовікові цінні дерева, які є «свідками» історії розвитку даного садово-паркового об'єкту і підлягають збереженню.

3.3. Складання схеми комплексного аналізу

Питання реконструкції садово-паркових об'єктів вимагає комплексного підходу, в ході якого аналізується та оцінюється стан внутрішнього середовища об'єкту та вплив на його розвиток сучасного зовнішнього оточення. Складові комплексної оцінки в кожній конкретній ситуації різні.

В процесі комплексної оцінки вирішуються наступні питання:

- межі заповідних, меморіальних зон;

- межі охоронної зони об'єкту;

- основні елементи ландшафтної композиції;

- ділянки території, що потребують різних підходів до їх відновлення.

При аналізі результатів обстеження та складанні комплексної оцінки об'єкту рекомендується звертати окрему увагу на:

- біоценологічні відносини, що склалися на об'єкті;

- пригнічуючи фактори зовнішнього впливу на об'єкт в цілому та на окремі його елементи;

- візуальні зв'язки між окремими ділянками, точками об'єкту;

- архітектурно-стильову єдність простору та паркових споруд;

- відповідність паркових елементів щодо їх функціонального використання;

- композиційні зв'язки між природними елементами та спорудами об'єкту;

- взаємозв'язок ландшафтного середовища об'єкту з зовнішнім оточенням.

Складається схеми комплексної оцінки із зазначенням умовних позначень та короткої анотації до роботи (додаток Д).

3.4. Реставрація малих архітектурних форм, водойми, дорожньо-стежкової мережі

При обстеженні малих архітектурних форм кожна з них фіксується на плані, їх стан відображається за допомогою малюнків, фотографій, схем. Кожна мала архітектурна форма детально описується: назва, рік створення, історична цінність, розташування в оточуючому середовищі, підходи до неї, її стан на даний час, можливість та необхідність її реставрації. Крім того, необхідно провести заміри малої архітектурної форми та встановити матеріали, з яких вона виготовлена.

Водойми є невід'ємним елементом паркової композиції і мають значну історичну та санітарну цінність. Необхідно встановити місцезнаходження водойм, що збереглися та можливі місця, де вони були колись. Якщо немає явних ознак існування водойм, починати пошук місць, де можливо колись були водойми, можна з понижених ділянок. Також про існування водойми можуть свідчити характерні для берегової рослинності дерева та кущі. Для опису водойми необхідно встановити тип водойми, його площу, рівень води, джерела живлення водойми, стан берегової та водної рослинності.

Дослідження дорожньо-стежкової мережі повинні включати вивчення розміщення входів, транзитного та прогулянкового руху відвідувачів та їх розподілення по зонам та крупним спорудам, розміщення видових точок, напрям доріг, тип покриття, їх ширину, оформлення та стан розгалужень доріг і т.і. Потрібно порівняти дорожньо-стежкову мережу періоду розквіту із існуючою на даний час та, максимально зберігаючи дорожню мережу періоду розквіту, відкоректувати її з врахуванням сучасного та перспективного призначення та відвідуваності даного об'єкту.

3.5. Відновлення партеру і алей

У старовинних парках зустрічаються такі типи партерів: мереживний, набірно-орнаментальний, англійський, розрізний, водний, оранжерейний. На основі існуючих відомостей про садово-парковий об'єкт встановити місце розташування партеру, тип та ступінь його збереження. Потім розробити малюнок партеру із використанням різних живих та інертних матеріалів, які на плані зображуються різними умовними позначеннями. У пояснювальній записці описати який тип партеру, матеріали, з яких його створено та особливості його реставрації.

Встановити типи алей, які збереглися на території об'єкту. Встановити на основі якого виду дерев створено алею та її стан на даному етапі. Притримуючись нормативів посадки дерев в рядових посадках (додаток Е), запропонувати заходи щодо покращання стану даної алеї. Накреслити план до реконструкції та після реконструкції даної алеї, а також зобразити форму дерев, якими утворено алею із зазначенням усіх розмірів. У пояснювальній записці запропонувати заходи щодо підтримання форми крон дерев в алейній посадці.

Якщо на території обраного садово-паркового об'єкту немає партерів або алей, можна запропонувати їх створити або замінити їх квітниками та рядовими посадками. Методика виконання роботи при цьому аналогічна.

3.6. Реставрація боскетів і живоплотів

Живоплоти та боскети - регулярні елементи садово-паркового об'єкту. Для проведення робіт з реконструкції необхідно визначити розташування боскетів та живоплотів в архітектурно-планувальній композиції об'єкту та встановити їх функціональне призначення: для тихого відпочинку, розваг у вигляді прогулянки (по лабіринту), для театральних вистав (зелений театр), вирощування плодів та ягід, для господарської мети і т.д.). Проаналізувати фігурну стрижку, яка використовувалась в боскетах та живоплотах, рослинний матеріал, пропорційне співвідношення його елементів та малих архітектурних форм, що його супроводжують.

Інколи для підсилення зелених стін боскетів та влаштування огибних доріг використовувався каркас. Необхідно встановити наявність каркасу, матеріал, з якого його було виготовлено, його розміщення та розміри.

3.7. Відновлення рослинних угруповань (масивів, гаїв) пейзажних парків

Використовуючи існуючі плани та дані натурного обстеження слід співставити композицію групи, її видовий склад, художньо-естетичний вигляд, призначення та інші параметри періоду розквіту з тим, що є на даному етапі.

Робота виконується у вигляді плану групи в масштабі М 1:50 -1:100 та фронтального або перспективного зображення групи з найбільш характерної точки спостереження. До роботи додається пояснювальна записка. У пояснювальній записці слід описати дане пейзажне угруповання, його художньо-декоративні особливості (гармонійні ландшафтні групи, контрастні за формою крони, контрастні за степенем ажурності крони, на швидких контрастах, ландшафтно-регулярні та інше), за конструкцією (щільні, ажурні), за ярусністю (одноярусні, багатоярусні), за видовим складом, за прийомами побудови груп (регулярні, букетні, чисті, змішані), за архітектонікою (грубої, середньої та тонкої), за колористикою (однотонні, контрастні за кольором, нюансові), за призначенням (групи з головним композиційним центром, що створюють фон для споруд або інших акцентів, групи, що створюють паркові куліси, групи на узліссі масиву або куртини, що виділяються як акценти).

4. ПЕРЕЛІК ОРІЄНТОВНИХ ТЕМ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

1. Реконструкція ділянки дендрологічного парку «Софіївка»;

2. Реставрації ділянки дендрологічного парку «Софіївка»;

3. Реконструкція території прилеглої до корпусу № 7 Уманського НУС;

4. Реконструкція ділянки прилеглої до адміністративного корпусу № 4 Уманського НУС;

5. Реконструкція парку ім. Черняховського;

6. Реконструкція присадибної ділянки;

7. Консервація ділянки дендрологічного парку «Софіївка»;

8. Реконструкція прибудинкової території.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Реставрація і реконструкція пам'яток садово-паркового мистецтва: завдання та методичні поради з виконання курсового проекту і практичних робіт /[укл. Жирнов А. Д., Бєкєтов С. О.] -К.: ДАКККІМ, 2003. - 30 с.

2. Реставрація та реконструкція ландшафтних об'єктів: метод, посіб. з провед. практ. робіт та навч. практики. Для студентів спеціальності 7020210 «Дизайн», всіх спеціалізацій / [упор. Бут Н. К., Лоліна Н. А.]. - К.: ДАКККІМ, 2006. - 18 с.

3. Методические указания по ландшафтному проектированию зелених насаждений городов: для студентов специальностей: архитектура, ландшафтний дизайн, городское строительство, садово-парковое строительство / [Остапенко Б. Ф., Жирнов А. Д.] - [2-е изд.] – К.: ГИРККиИ, 2002. –136 с.

4. Ландшафтная реконструкция городских садов и парков / Бондарь Ю. А., Абесинова Н. П, Никитина Б. Н., Сахаров А. Ф. -К.: Будівельник, 1982. — 60 с.

5. Ильинская Н. А. Восстановление исторических обьектов ландшафтной архитектурн / Наталья Алексеевна Ильинская. — [2-е изд., доп.] - СПб: Стройиздат. С.-Петербургское отд-ние, 1983. -159 с.

6. Денисов М. Ф. Ландшафтное проектирование при восстановлении парков: учеб. пособ. / Михаил Федорович Денисов. -М.:МАРХИ, 1986.- 104 с.

7. Жирнов А.Д. Відновлення історичних об'єктів ландшафтної архітектури: навч.-метод. посіб. з курсового та дипломного проектування / А. Д. Жирнов, О. К. Вільгельм. - К.: ДАКККІМ, 2001.-45 с.

8. Теодоронский В. С. Реконструкция и формирование зелених насаждений на территории жилой застройки / В. С. Теодоронский, И. А. Кабаева. - М.: МГУЛ, 1999. - 43 с.

9. Кучерявий В. П. Озеленення населених місць: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / Володимир Панасович Кучерявий. - Львів: Світ, 2005.-456 с.