Розділ VIII. засобах масової інформації, які не є офіційними

засобах масової інформації, які не є офіційними. Але це потребує змін не лише в правових актах.

До основних проблем, які пов'язані з доступом громадян до інформації, і відповідно стоять на перешкоді забезпечення прозорості діяльності публічної адміністрації, відносять:

— наявність та широке неправомірне застосування грифів обмеження доступу до інформації;

— хаотичний розвиток інформаційного законодавства, який полягає в існуванні великої кількості нормативно-правових актів про інформацію різних рівнів, що суперечать одне одному;

— невпорядкованість термінології інформаційного законодавства, що нерідко приводить до різного застосування правових норм на практиці;

— неналежне виконання вимоги органами влади оприлюднювати інформацію про свою діяльність;

— відсутність реальних механізмів забезпечення відповідальності за порушення інформаційного законодавства.

Законодавчі стандарти інформаційної відкритості державних органів, якщо вони зачіпають права та основні свободи осіб, повинні задовольняти певним базовим вимогам, а саме:

— визначатися безпосередньо в Конституції, законах та міжнародних договорах України;

— підлягати збалансованому попередньому і наступному незалежному контролю, що включає контроль із боку судових органів, але не обмежується ним;

— прямо передбачати підстави і форми відповідальності за їх порушення.

Розглянемо також і проекти законодавчих актів, які хоча й не стали законами, але пропонують важливі принципи доступу до публічної інформації.

Згадуваний вище проект Закону України «Про інформаційну відкритість органів державної влади та вищих посадових осіб України» №2082 від 20.08.2002 p., був внесений на розгляд Верховної Ради України народним депутатом України С.Головатим (прийнятий в першому читанні (17.12.2004). Зазначений проект закону визначає умови та порядок забезпечення інформаційної відкритості в питаннях діяльності органів державної влади та вищих посадових осіб України.