Отримання інформації про діяльність органів державної влади. 37. Ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради, 1991

37. Ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради, 1991. — № 53. — ст. 793.

38. Ст. 6 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради, 2004. — № 40-41, 42. —ст. 492.

39. Ст. 7 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради, 1992. — № 27.

— ст. 382.

40. Ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» 18 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради, 1992. — № 22. — ст. 303.

41. Ст.ст. 19, 21, 32 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України, 1992.

— №48. — ст.650.

42. Ст.ст. 2, 4, 19, 21 Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» від 1 грудня 2005 року // Відомості Верховної Ради, 2003. — № 46. — ст. 366.

43. Ст.ст. З, 4 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 16.03.2006 № 3547-IV // Відомості Верховної Ради України, 2006. — № 23. — ст. 202.

44. Ст.ст. 33, 42, 50, 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» // Відомості Верховної Ради, 1997. — № 24.

— ст. 170.

45. Ст.ст. 3-5, 7, 9 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року // Голос України, 2006. — №7 від 14.01.2006 р.

46. Ст.ст. 5, 7, 9-11, 12-17, 18-21, 23, 65 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» // Відомості Верховної Ради, 1997. — № 49. — ст. 299.

47. Ст.ст. 5, 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року // Відомості Верховної Ради, 2004. — №2 9. — ст. 79.

48. Ст.ст. 9, 126 Закону України «Про судоустрій України» // Відомості Верховної Ради, 2002. — № 27-28. — ст. 180.

49. Тищенко Ю. Результати моніторингу функціонування веб-сторі-нок центральних органів державної влади // www.ucipr.kiev.ua.

Розділ VIII

50. Тодика Ю., Серьогін В. Конституційний принцип гласності
як гарантія основних прав і свобод громадян // Право України.

- 1998. — № 6. — С 23.

51. Указ Президента України № 503/97 від 10.06.1997 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 1031/1997.

52. Указ Президента України від 10.05.2006 року № 361/2006 << Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» // Офіційний вісник України, 2006. — № 19. — ст. 1376.

8.1. Сучасні тенденції доступу до інформації про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування

У різних країнах існують різноманітні моделі законодавства про принципи доступу осіб до офіційної інформації. Законодавство щодо цих принципів вже давно поширилося Скандинавією. Безперечно найстаріша з них — шведська система, започаткована 1766 року. Аналогічне шведському законодавство в цій галузі Фінляндія прийняла 1951 року, але не так давно внесла до нього певні зміни. За нею 1970 року були Данія та Норвегія. У кількох інших європейських країнах: Нідерланди, Іспанія, Португалія, Австрія, Угорщина, Естонія, Бельгія, Румунія, Франція, Греція, Італія й Ірландія, загальне право доступу до офіційної інформації закріплене нормами конституції або звичайного законодавства. Робота над створенням нового законодавства чи перегляд чинних норм триває в Німеччині, Польщі, Росії та ще кількох інших нових демократичних державах. У деяких країнах — таких, наприклад, як Швеція і Фінляндія, є закони, що надають громадянам основне право доступу до документів у володінні органів влади, причому саме законом встановлено й обмеження цього права з метою захисту конфіденційної за характером інформації чи документів, які перебувають на стадії підготовки. Інші країни, наприклад, Нідерланди — застосовують дещо інший підхід: їхня система доступу передбачає інформування громадян незалежно від того, міститься певна інформація в документах чи десь іще. Можна говорити про системи доступу, основою яких є, в одних випадках, інформація, а в інших — документація.