Окремі злочини проти правосуддя

Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377).

Кримінальний закон передбачає як окремі склади злочину вчинення щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя таких дій:

1) погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошко­
дженням майна;

2) умисне заподіяння побоїв, легких або середньої тяжкості
тілесних ушкоджень;

3) умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є охоронювані кримінальним законом відносини у сфері здійснення правосуд­дя, а саме діяльності судді, народного засідателя чи присяжно-

262 Глава 32.

го. Додатковим об'єктом злочину є недоторканність і здоро­в'я особи. Потерпілими від злочину можуть бути: а) суддя; б) народний засідатель; в) присяжний; г) їхні близькі родичі.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні таких дій: а) погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошко­дженням майна щодо судді, народного засідателя чи присяж­ного, а також щодо їх близьких родичів (ч. І ст. 377); б) уми­сне заподіянні побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 377); в) умисне заподіяння тяжкого тілес­ного ушкодження (ч. З ст. 377).

Ці діяння вчиняються у зв'язку з діяльністю зазначених осіб, пов'язаною із здійсненням правосуддя. Погроза або наси­льство щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а та­кож щодо їх близьких родичів, якщо вони вчинені не у зв'язку зі здійсненням правосуддя потерпілим (їх близькими родича­ми), є злочинами проти здоров'я особи і кваліфікуються за відповідними статтями Особливої частини КК (ст.ст. 121, 122, 125, 129).

Розглянутий склад злочину є спеціальним складом злочину відносно побоїв — ст. 126, легких тілесних ушкоджень — ст. 125, середньої тяжкості тілесних ушкоджень — ст. 122, тя­жких тілесних ушкоджень — ст. 121.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 377, є закінченим з моменту висловлення і сприйняття погрози потерпілим, а злочин, пе­редбачений ч. 2 і 3 — з моменту заподіяння відповідних тілес­них ушкоджень. Вчинення насильницьких дій у вигляді побоїв (ч. 2 ст. 377) є закінченим з моменту їх завдання.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 377, а також умисного заподіяння потерпілому побоїв та легких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 377) є особа, яка досягла 16 років, а су­б'єктом заподіяння умисного середньої тяжкості (ч. 2 ст. 377) і тяжкого тілесного ушкодження (ч. З ст. 377) — осо­ба яка досягла 14 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є усвідомлення винним соціального статусу потерпілого та зв'язку його дій з діяльністю потерпілого, по­в'язаною із здійснення ним (його близьким родичем) правосу­дця. Мотивами вчинення злочину є бажання припинити певні дії судді, народного засідателя чи присяжного або помста за їх діяльність.

Злочини проти правосуддя 263

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 377 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років; ч. 2 ст. 377 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до шести років; ч. З ст. 377 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383)

Об'єктивна сторона злочину характеризується повідомлен­ні суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинен­ня злочину, якого насправді не було, або повідомлення про вчинення певного злочину особою, яка завідомо для винного його не вчиняла.

Злочин вважається закінченим з моменту надходження не­правдивого повідомлення до суду, прокурора, слідчого або ор­гану дізнання.

Суб'єкт злочину — це особа, яка досягла 16 річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

Кваліфікуючими ознаками завідомо неправдивого повідом­лення про вчинення злочину є:

— їх вчинення у поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи
особливо тяжкому злочині;

— їх вчинення у поєднані зі штучним створенням доказів об­
винувачення чи захисту,

— вчинення з корисливих мотивів — ч. 2 ст. 393 КК.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 383 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років; ч. 2 ст. 383 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Завідомо неправдиве показання (ст. 384).

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) завідомо неправдивим показанням свідка чи потерпілого; б) завідомо неправдивим висновком експерта; в) завідомо неправильним перекладом.

Завідомо неправдиві показання — це показання, які даються свідком чи потерпілим в ході слідчої чи судової дії (напри-

264 Глава 32.

клад, допиту, очної ставки) і містять повністю або частково перекручені відомості.

Завідомо неправдивий висновок експерта — це висновок експерта, що робиться в установленому законом і порядку і містить частково або повністю перекручені відомості, або не­правильну оцінку наявних даних.

Неправильний переклад — це переклад, зроблений перекла­дачем у встановленому законом порядку (усний або письмо­вий) і містить або перекручування відомостей, або замовчу­вання певних даних.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначе­них дій.

Суб'єкт злочину — особа, досягла 16-річного віку і дає по­казання як свідок чи потерпілий у справі, призначена експер­том або залучена як перекладач.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками завідомо неправдивих показань свідка чи потерпілого, висновку експерта або перекладу, зроб­леного перекладачем є:

— їх вчинення у поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи
особливо тяжкому злочині;

— їх вчинення у поєднані зі штучним створенням доказів об­
винувачення чи захисту,

— вчинення з корисливих мотивів — ч. 2 ст. 393 КК.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 384 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмежен­ня волі на строк до двох років; ч. 2 ст. 384 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Відмова свідка від давання показань або відмова експер­та чи перекладача від виконання покладених на них обо­в'язків (ст. 385).

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) відмова свідка від давання показань; б) відмова експерта від виконан­ня покладених на нього обов'язків; в) відмова перекладача від виконання покладених на нього обов'язків. Обов'язки свідка давати показання, а також обов'язки експерта і перекладача визначаються КПК України.

Суб'єкт злочину — це особа, яка досягла 16 річного віку і бере участь у справі як свідок, експерт, перекладач.

Злочини протії правосуддя 265

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу.

Покарання за злочин: за ст. 385: штраф від п'ятдесяти до
трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
арешт на строк до шести місяців.
І Законом встановлено, що особа не підлягає кримінальній

І відповідальності за відмову давати показання під час прова-

дження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визнача­ється законом.

Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393).

Об'єктивна сторона злочину полягає у самовільному зали­шенні місця позбавлення волі або місця перебування під вар­тою особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув'язненні. Самові­льним визнається залишення, яке здійснено без відповідного дозволу та законних підстав. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного залишення місця позбавлення волі або місця утримання під вартою.

Суб'єкт злочину — це особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту, або до якої застосовано запобіж­ний захід у виді взяття під варту.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками втечі з місця позбавлення волі або з-під варти є:

— вчинення втечі повторно або за попередньою змовою гру­
пою осіб;

— вчинення втечі способом, небезпечним для життя чи здоро­
в'я інших осіб;

— втеча поєднана із заволодінням зброєю чи з її використан­
ням;

— втеча поєднана із застосуванням насильства чи погрозою
його застосування;

— вчинення втечі шляхом підкопу,

— втеча поєднана з пошкодженням інженерно-технічних засо­
бів охорони — ч. 2 ст. 393 КК.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 393 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; ч. 2 ст. 393 — позбавлення во­лі на строк від п'яти до восьми років.

266 Глава 33.

Глава 33. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ)

§ 1. Поняття і види військових злочинів

Ст. 65 Конституції України встановлює обов'язок громадян України захищати Вітчизну, незалежність та територіальну ці­лісність України.

Головною державною структурою, призначеною для зброй­ного захисту України є Збройні Сили України, на які згідно зі ст. 17 Конституції України покладається оборона України, за­хист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторкан­ності.

Збройні Сили України здатні виконати своє державне при­значення лише за умови високої боєздатності та боєготовності, які забезпечуються належним порядком проходження військо­вої служби. Від стану законності та воєнного правопорядку у Збройних Силах, та інших військових формуваннях, що ство­рені, та діють відповідно до законодавства України, залежить ефективність виконання покладених на них державних задач. Окремі закони, військові статути, керівництва та інші підза-конні нормативні акти точно і чітко регламентують практично всі сфери їх життя і діяльності. На військовослужбовців по­кладається дотримання Конституції України, військової прися­ги, законів та підзаконних актів, наказів командирів і началь­ників. Все це зумовлює специфіку суспільних відносин у сфе­рі несення військової служби, а також особливості й суспільну небезпеку злочинів, що в цій сфері вчиняються. На відміну від інших груп злочинів, передбачених КК, поняття військового злочину наведене безпосередньо у ч. 1 ст. 401 розділу XIX Особливої частини КК України, згідно з яким військовими зло­чинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством, порядку несення або прохо­дження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними на­вчальних (чи перевірених) або спеціальних зборів. Це визна­чення розкриває не всі ознаки військового злочину, а лише специфічні, які відмежовують військові злочини від інших.

Злочини проти встановленого порядку несения військової служби... 267

Водночас, загальні ознаки злочину залишаються цілком харак­терними і для військових злочинів.

Специфічними ознаками військового злочину є:

• об'єкт посягання — встановлений законодавством порядок
несення або проходження військової служби;

• суб'єкт — військовослужбовець, а у випадку вчинення бі­
льшості військових злочинів також і військовозобов'язаний
під час проходження навчальних (перевірених) або спеціа­
льних зборів;

• кримінальна протиправність — діяння визнається військо­
вим злочином тільки в тому випадку, коли воно передбаче­
не у розділі XIX Особливої частини КК України.

За умови відсутності хоча б однієї із ознак — діяння не мо­же бути кваліфіковане як військовий злочин.

Родовим об'єктом військових злочинів є встановлений по­рядок несення або проходження військової служби (військовий правопорядок), під яким розуміють сукупність таких, що ви­никли у процесі життя та бойової діяльності військ, суспіль­них відносин, закріплених у законах, військових статутах, по­ложеннях, керівництвах та інших актах законодавства. Склад цього порядку містить: а) порядок підлеглості та військової честі; порядок проходження військової служби; б) порядок експлуатації озброєння та військової техніки і користування військовим майном; в) порядок несення спеціальних служб; г) порядок зберігання військової таємниці; ґ) порядок здійснення своїх повноважень військовими службовими особами Зброй­них Сил та інших військових формувань; д) порядок виконан­ня військового обов'язку на полі бою та в інших особливих умовах; є) порядок дотримання звичаїв та правил ведення вій­ни. Конкретні військові злочини посягають на окремі сфери цього порядку, які є безпосередніми об'єктами вказаних зло­чинів.

Об'єктивна сторона військових злочинів характеризується вчиненням суспільно небезпечних діянь, що порушують вста­новлений порядок несення або проходження військової служ­би. Ці діяння можуть бути вчинені шляхом дії (ст.ст. 404, 405, 432), бездіяльності (ст.ст. 403, 425, 426) або дії та бездіяльно­сті (ст.ст. 415, 417, 422).

Ряд військових злочинів містить в якості необхідної або кваліфікуючої ознаки, вказівку на настання тяжких наслідків (ст.ст. 416, 421), до яких належать зрив виконання бойового

268 Глава 33.

завдання, загибель людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного воєнного майна, послаб­лення боєздатності підрозділу тощо.

Деякі військові злочини містять такі ознаки, як вчинення ді­яння в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, під час бою, в районі воєнних дій — ці ознаки свідчать про підвище­ну суспільну небезпеку діяння.

Воєнний стан — період фактичного знаходження України у стані війни з іншою державою.

Бойова обстановка — це певний стан окремих військовос­лужбовців, підрозділів, військових частин, з'єднань, за яким вони ведуть погоджені дії з метою розгрому військового су­противника, оволодіння важливими районами (рубежами) або утримання їх і виконання інших тактичних завдань. Бойова обстановка може виникнути під час загальновійськового, тан­кового, повітряного, протиповітряного, морського, наступаль­ного або оборонного бою, бою у місті, в оточенні, відбиття висадки морського десанту тощо. Бойова обстановка може ви­никнути в мирний час: при відбитті нападу на державний кор­дон України.

Поле бою — це частина території суші, водного або повіт­ряного простору, на якій відбулося, відбувається або повинно відбутися озброєне зіткнення з противником.

Район військових дій — це простір ширший, ніж поле бою, тобто територія, яка зайнята під час бойових дій військами у межах від переднього краю фронту до розташування тилових підрозділів фронту.

Суб'єктивна сторона військових злочинів може характери­зуватись умисною виною (ст.ст. 402, 404, 406), виною необере­жною (ст.ст. 403, 412), деякі військові злочини можуть вчиня­тися як умисно, так і необережно (ст.ст. 418—420).

Суб'єктами військових злочинів є:

1) військовослужбовці Збройних Сил України;

2) військовослужбовці Служби безпеки України, внутрішніх
військ МВС України;

3) військовослужбовці військових формувань, утворених від­
повідно до законів України;

4) особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві
України;

5) військовозобов'язані під час проходження ними навчальних
(перевірних) або спеціальних зборів.

Злочини протії встановленого порядку несения військової служби... 269

З цього випливає, що закон виділяє два види спеціальних суб'єктів військових злочинів — військовослужбовців та вій­ськовозобов'язаних під час проходження ними навчальних (пе­ревірених) або спеціальних зборів.

Військовослужбовці — це громадяни України, які проходять військову службу у ЗС України та інших військових форму­ваннях (солдати, матроси, сержанти, старшини, прапорщики, мічмани, офіцери).

Військова служба — це державна служба особливого харак­теру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захис­том Вітчизни.

Військовозобов'язані — це особи, які перебувають у запасі ЗС України чи інших військових формувань. Для військовозо­бов'язаних, призваних на збори, початком військової служби є перший день фактичного перебування на зборах, а закінчен­ням цієї служби — останній день зборів.

Суб'єктами деяких військових злочинів можуть бути війсь­ковополонені ворожої армії, військовослужбовці України під час перебування в полоні у ворога.

Не є суб'єктами військових злочинів особи рядового та ке­рівного складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, робітники та службовці військових частин і установ, військові ліцеїсти. Не вважаються суб'єктами військових злочинів пра­цівники відомчої воєнізованої охорони і моряки торговельних суден, хоча перші несуть вартову службу, а другі — вахтову. Особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу, та­кож не є суб'єктами військових злочинів.

Прийняття чи не прийняття військовослужбовцем військової присяги для визнання його суб'єктом військових злочинів не має значення. Необхідно пам'ятати, що з цього правила є два винятки: ст. 128 Статуту гарнізонної та вартової служб та ст. 335 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за­бороняють призначати до варти та на бойове чергування вій­ськовослужбовців, які не склали військової присяги, а тому та­кі військовослужбовці не можуть бути притягнуті до криміна­льної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 418, 420 КК України.

Ч. З ст. 401 передбачає, що співучасть у військових злочи­нах осіб, які не зазначені у цій статті, тягне відповідальність за відповідними статтями XIX розділу Особливої частини КК

270 Глава 33.

України. Тобто, це положення є законодавчим визначенням принципу відповідальності співучасників злочинів зі спеціаль­ним суб'єктом, або іншою мовою, виконавцями злочинів, пе­редбачених ст.ст. 402—435 можуть бути тільки військовослу­жбовці, а іншими співучасниками (організаторами, підбурюва­чами, пособниками) — й цивільні особи. Співвиконавцями військових злочинів цивільні особи не можуть бути. Тому, ко­ли військовослужбовець та цивільна особа спільно виконують об'єктивну сторону військового злочину, цивільна особа підлягає відповідальності за вчинення військового злочину як пособник, а військовослужбовець як виконавець.

Положення, яке містить ч. 4 ст. 401 КК України означає, що особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільне­на від кримінальної відповідальності з застосуванням до неї заходів (стягнень), передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Це означає, що звільнення від кримі­нальної відповідальності у зв'язку з вчиненим військовим зло­чином поєднується із застосуванням до військовослужбовця (військовозобов'язаного) дисциплінарного стягнення, передба­ченого вищевказаним статутом. Якщо військовослужбовець або військовозобов'язаний вчинили інший, не військовий зло­чин, звільнення їх від кримінальної відповідальності застосу­вання дисциплінарного стягнення не тягне.

Відповідно до безпосереднього об'єкта можуть бути виді­лені такі види військових злочинів:

1) проти порядку підлеглості та військової честі (ст.ст. 402 —
406);

2) проти порядку проходження військової служби (ст.ст. 407—
409);

3) проти порядку користування військовим майном та його
зберігання (ст.ст. 410 — 414);

4) проти порядку експлуатації військової техніки (ст.ст. 415—
417);

5) проти порядку несення бойового чергування та інших спе­
ціальних служб (ст.ст. 418—421);

6) проти встановленого порядку збереження військової таєм­
ниці (ст. 422);

7) військові службові злочини (ст.ст. 423—426);

8) проти порядку несення служби на полі бою та в районі во­
єнних дій (ст.ст. 427—433);

Злочини протії встановленого порядку несення військової служби... 271

9) злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями (ст.ст. 434—435). Злочини проти порядку підлеглості та військової честі:

• непокора (ст. 402). Закон визначає непокору як відкриту
відмову виконати наказ начальника (командира), а також
інше умисне невиконання наказу. Ті самі діяння, якщо вони
вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки (ч. 2
ст. 402), або вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій
обстановці (ч. З ст. 402), визнаються вчиненими при обтя­
жуючих обставинах. Непокора вчиняється тільки умисно;

• невиконання наказу (ст. 403). Кримінально караним є неви­
конання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак,
зазначених у ч. 1 ст. 402 КК України, якщо це спричинило
тяжкі наслідки. Невиконання наказу — це різновид непоко­
ри, воно вчиняється без відвертої, відкритої відмови вико­
нати наказ і характеризується необережністю у вигляді зло­
чинної недбалості або самовпевненості (легковажність, не­
правильне розуміння наказу, забудькуватість тощо). Неви­
конання наказу за наявності пом'якшуючих обставин тягне
застосування правил Дисциплінарного статуту ЗС України,
невиконання наказу в умовах воєнного стану чи в бойовій
обстановці, розглядається як злочин, вчинений при обтяжу­
ючих обставинах (ч. 2 ст. 403);

• опір начальникові або примушування його до порушення
службових обов'язків (ст. 404). Кримінальну відповідаль­
ність тягне опір начальникові, а також іншій особі, що ви­
конує покладені на неї обов'язки з військової служби, або
примушування їх до порушення цих обов'язків (ч. 1 ст. 404);
ті самі дії, вчинені групою осіб, або зі застосуванням зброї,
або такі, що спричинили тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 404); дії,
передбачені частинами першою або другою цієї статті, як­
що вони вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій
обстановці (ч. З ст. 404); дії, передбачені частинами другою
або третьою цієї статті, якщо вони були пов'язані з умис­
ним вбивством начальника або іншої особи, що виконує
обов'язки з військової служби (ч. 4 ст. 404);

• погроза або насильство щодо начальника (ст. 405). Кримі­
нально караними є погроза вбивством або заподіянням тіле­
сних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням чи
пошкодженням його майна у зв'язку з виконанням ним
обов'язків з військової служби (ч. 1 ст. 405); заподіяння ті-

272 Глава 33.

лесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильниць­ких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обо­в'язків з військової служби (ч. 2 ст. 405); дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного ста­ну чи в бойовій обстановці (ч. З ст. 405);

• поруиіення статутних правил взаємовідносин між військовос­
лужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406).

Вчинення дій, спрямованих проти порядку проходження військової служби:

• самовільне залишення військової частини або місця служби
(ст. 407). Кримінально караними є самовільне залишення
військової частини або місця служби військовослужбовцем
строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без по­
важних причин на службу у разі звільнення з частини, при­
значення або переведення, нез'явлення з відрядження, від­
пустки або з лікувального закладу тривалістю понад три
доби, але не більше місяця (ч. 1 ст. 407); самовільне зали­
шення військової частини або місця служби військовослуж­
бовцем (крім строкової служби), а також нез'явлення його
вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад
десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти
діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року
(ч. 2 ст. 407); самовільне залишення військової частини або
місця служби, а також нез'явлення вчасно без поважних
причин на службу тривалістю понад один місяць, вчинене
особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї
статті (ч. З ст. 407); самовільне залишення військової час­
тини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на слу­
жбу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного ста­
ну або в бойовій обстановці (ч. 4 ст. 407);

• дезертирство (ст. 408). Дезертирство, тобто самовільне за­
лишення військової частини або місця служби з метою ухи­
лення від військової служби, а також нез'явлення з тією са­
мою метою на службу у разі призначення, переведення, з
відрядження, відпустки або з лікувального закладу (ч. 1
ст. 408); дезертирство зі зброєю або за попередньою змо­
вою групою осіб (ч. 2 ст. 408); діяння, передбачене части­
нами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах во­
єнного стану або в бойовій обстановці (ч. З ст. 408);

Злочини проти встановленого порядку несення військової служби... 273

• ухилення від військової служби шляхом самокалічення або
іншім способом (ст. 409). Кримінальну відповідальність тя­
гнуть ухилення військовослужбовця від несення обов'язків
військової служби шляхом самокалічення або шляхом си­
муляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману
(ч. 1 ст. 409); відмова від несення обов'язків військової
служби (ч. 2 ст. 409); діяння, передбачені частинами пер­
шою або другого цієї статті, вчинені в умовах воєнного ста­
ну або в бойовій обстановці (ч. З ст. 409).

Злочини проти порядку користування військовим май­ном та його зберігання:

• викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем
зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речо­
вин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки
чи іншого військового майна або заволодіння нами шляхом
шахрайства або зловживання службовим становищем
(ст. 410). Кримінальна відповідальність передбачена за ті
самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловжи­
ванням службовим становищем, або повторно, або за попе­
редньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли істот­
ну шкоду (ч. 2 ст. 410); дії, передбачені частинами першою
або другою цієї статті, якщо вони вчинені в умовах воєнно­
го стану або в бойовій обстановці, розбій з метою заволо­
діння зброєю, бойовими припасами, вибуховими або інши­
ми бойовими речовинами, засобами пересування, військо­
вою та спеціальною технікою, а також вимагання цих пред­
метів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і
здоров'я потерпілого (ч. З ст. 410);

• умисне знищення або пошкодження військового майна
(ст. 411). Закон вважає кримінально караними умисне зни­
щення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів
пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого
військового майна (ч. 1 ст. 411); ті самі дії, вчинені шля­
хом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або
якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі нас­
лідки (ч. 2 ст. 411); дії, передбачені частиною другою цієї
статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій об­
становці (ч. З ст. 411);

• необережне знищення або пошкодження військового майна
(ст. 412). Необережне знищення або пошкодження зброї,
бойових припасів, засобів пересування, військової та спеці-

V. 18 — 4-673

274 Глава 33.

альної техніки чи іншого військового майна, що заподіяло шкоду в великих розмірах (ч. 1 ст. 412); а також ті самі ді­яння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 412), тягнуть за собою кримінальну від­повідальність;

• марнотратство або втрата військового майна (ст. 413).
Закон визначає, що продаж, застава, передача в користуван­
ня військовослужбовцем строкової служби виданих йому
для особистого користування предметів обмундирування
або спорядження (марнотратство), а також втрата або зіпсу­
вання цих предметів внаслідок порушення правил їх збері­
гання (ч. 1 ст. 413); втрата або зіпсування ввірених для слу­
жбового користування зброї, бойових припасів, засобів пере­
сування, предметів технічного постачання чи іншого війсь­
кового майна внаслідок порушення правил їх зберігання
(ч. 2 ст. 413); діяння, передбачені частинами першою або
другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в
бойовій обстановці (ч. З ст. 413) є кримінально караними;

• порушення правіш поводження зі зброєю, а також із речо­
винами і предметами, що становлять підвищену небезпеку
для оточення (ст. 414). Кримінальній відповідальності під­
лягають порушення правил поводження зі зброєю, а також
із боєприпасами, вибуховими, радіоактивними та іншими
речовинами і предметами, що становлять підвищену небез­
пеку для оточення, якщо це заподіяло потерпілому тілесні
ушкодження (ч. 1 ст. 414); те саме діяння, що заподіяло ті­
лесні ушкодження кільком особам або смерть потерпшого
(ч. 2 ст. 414); діяння, передбачене частиною першою цієї
статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі
наслідки (ч. З ст. 414).

Злочини проти порядку експлуатації військової техніки:

• порушення правил водіння або експлуатації машин (ст. 415);

• порушення правил польотів або підготовки до них (ст. 416).
Закон передбачає відповідальність за порушення правил по­
льотів або підготовки до них, а також порушення правил
експлуатації повітряних апаратів, що спричинило катастро­
фу або інші тяжкі наслідки (ст. 416);

• порушення правил кораблеводіння (ст. 417). Кримінальна
відповідальність передбачена за порушення правил кораб­
леводіння, що спричинило загибель людей, загибель кораб­
ля або інші тяжкі наслідки (ст. 417).

Злочини проти встановленого порядку несення військової служби... 275

Злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб:

• порушення статутних правил вартової служби чи патру­
лювання (ст. 418);

• порушення статутних правил несення прикордонної служ­
би (ст. 419). Кримінальна відповідальність передбачена за
порушення статутних правил несення прикордонної служби
особою, яка входить до складу наряду з охорони державно­
го кордону України (ч. 1 ст. 419) або за діяння, передбаче­
не частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі нас­
лідки (ч. 2 ст. 419);

• порушення статутних правил несення бойового чергування
(ст. 420). Кримінально караними є порушення статутних
правил несення бойового чергування (бойової служби),
встановлених для своєчасного виявлення і відбиття рапто­
вого нападу на Україну або для захисту безпеки України
(ч. 1 ст. 420); діяння, передбачене частиною першою цієї
статті, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 420); діяння,
передбачені частинами першою і другою цієї статті, що
вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці
(ч. З ст. 420);

• порушення статутних правил внутрішньої служби (ст. 421).
Законом передбачена кримінальна відповідальність за пору­
шення особою, яка входить у добовий наряд частини (крім
варти і вахти), статутних правил внутрішньої служби, якщо
воно спричинило тяжкі наслідки, запобігання яким входило
в обов'язки даної особи (ч. 1 ст. 421); те саме діяння, вчи­
нене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці
(ч. 2 ст. 421).

Злочини проти встановленого порядку збереження війсь­кової таємниці:

• розголошення відомостей військового характеру, що ста­
новлять державну таємницю, або втрата документів чи
матеріалів, що містять такі відомості (ст. 422). Розголо­
шення відомостей військового характеру, що становлять
державну таємницю, за відсутності ознак державної зради
(ч. 1 ст. 422); втрата документів, або матеріалів, що містять
відомості військового характеру, які становлять державну
таємницю, предметів, відомості про які становлять держав­
ну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата

ів + Х ~ ^Ф673

276 Глава 33.

стала результатом порушення встановлених правил пово­дження із зазначеними документами, матеріалами або пред­метами (ч. 2 ст. 422); діяння, передбачені частинами пер­шою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки (ч. З ст. 422) тягнуть настання кримінальної від­повідальності.

Військові службові злочини:

• зловживання військовою службовою особою владою або
службовім становищем (ст. 423). Відповідальність настає
за незаконне використання військовою службовою особою
транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна,
а також незаконне використання підлеглого для особистих
послуг чи послуг іншим особам, а також інше зловживання
владою або службовим становищем, вчинене з корисливих
мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах
третіх осіб, якщо таке діяння заподіяло істотну шкоду (ч. 1
ст. 423); ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі нас­
лідки (ч. 2 ст. 423); діяння, передбачені частинами першою
або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану,
або в бойовій обстановці (ч. З ст. 423). Примітка 1 до вка­
заної статті роз'яснює, що під військовими службовими
особами розуміються військові начальники, а також інші
військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово
посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих
або адміністративно-господарських обов'язків, або викону­
ють такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважно­
го командування. Примітка 2 встановлює, що у ст.ст.
423 — 426 Кримінального кодексу України істотною шко­
дою, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків,
вважається така шкода, яка в двісті п'ятдесят і більше разів
перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а
тяжкими наслідками за цієї самої умови вважається шкода,
яка у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний
мінімум доходів громадян;

• перевищення військовою службовою особою влади чи служ­
бових повноважень (ст. 424). В даному випадку злочинним
є перевищення військовою службовою особою влади чи
службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які
явно виходять за межі надання цій особі прав чи повнова­
жень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо
зазначені дії заподіяли істотну шкоду (ч. 1 ст. 424); засто-

Злочини проти встановленого порядку несення військово)' служби... 277

сування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо під­леглого (ч. 2 ст. 424); діяння, передбачені ч. 2 цієї статті, що вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, перед­бачені ч.ч. 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки (ч. З ст. 424); діяння, передбачені ч.ч. 1, 2 або З цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойо­вій обстановці (ч. 4 ст. 424);

• недбале ставлення до військової служби (ст. 425). Відпові­
дальність настає за недбале ставлення військової службової
особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду (ч. 1
ст. 425); те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі нас­
лідки (ч. 2 ст. 425); діяння, передбачені частинами першою
або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану
або в бойовій обстановці (ч. З ст. 425);

• бездіяльність військової влади (ст. 426). Умисне неприпи-
нення злочину, що вчиняється підлеглим, або не порушен­
ня військовою службовою особою, що є органом дізнання,
кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин,
а також інше умисне невиконання військовою службовою
особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками по­
винна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду
(ч. 1 ст. 426); ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі
наслідки (ч. 2 ст. 426); діяння, передбачені ч.ч. 1 або 2 цієї
статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій об­
становці тягнуть кримінальну відповідальність.

Злочини проти порядку несення служби на полі бою та в районі воєнних дій:

• здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст. 427);

• залишення гинучого військового корабля (ст. 428). Залишен­
ня гинучого військового корабля командиром, який не ви­
конав до кінця своїх службових обов'язків, а також особою
зі складу команди корабля без належного на те розпоря­
дження командира (ч. 1 ст. 428); те саме діяння, вчинене в
умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. 2
ст. 428) є кримінально караними діяннями;

• самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю
(ст. 429). Кримінальна відповідальність настає за самовіль-

18 +

278 Глава 33.

не залишення поля бою або відмову під час бою діяти зброєю (ст. 429);

• добровільна здача в полон (ст. 430);

• злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні
(ст. 431). Відповідальність передбачена за добровільну
участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у ро­
ботах, що мають військове значення, або в інших заходах,
які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним
з нею державам, за відсутності ознак державної зради (ч. 1
ст. 431); насильство над іншими військовополоненими або
жорстоке поводження з ними з боку військовополоненого,
який перебуває на становищі старшого (ч. 2 ст. 431); вчи­
нення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій,
спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з кори­
сливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до
себе ставлення з боку ворога (ч. З ст. 431);

• мародерство (ст. 432);

• насильство над населенням в районі воєнних дій (ст. 433).
Караним є насильство, протизаконне знищення майна, а та­
кож протизаконне відібрання майна під приводом воєнної
необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних
дій (ч. 1 ст. 433); розбій, вчинюваний щодо населення в ра­
йоні воєнних дій (ч. 2 ст. 433).

Військові злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями:

• погане поводження з військовополоненими (ст. 434). Відпо­
відальність настає за погане поводження з військовополоне­
ними, яке мало місце неодноразово, або пов'язане з особ­
ливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поране­
них, а також недбале виконання обов'язків щодо них, на
яких покладено їх лікування і піклування, за відсутності
ознак більш тяжкого злочину (ст. 434);

• незаконне використання символіки Червоного Хреста і
Червоного Півмісящ та зловживання ними (ст. 435). Кара­
ним є носіння в районі воєнних дій символіки Червоного
Хреста або Червоного Півмісяця особами, які не мають на
те права, а також зловживання в умовах воєнного стану
прапорами чи знаками Червоного Хреста і Червоного Пів­
місяця або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспор­
тним засобам (ст. 435).

Злочини проти встановленого порядку несення військової служби... 279

§ 2. Окремі військові злочини

Порушення статутннх правил взаємовідносин між військово­службовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406).

Кримінальна відповідальність настає за порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутнос­ті між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні по­боїв чи вчиненні іншого насильства (ч. 1 ст. 406); те саме діян­ня, якщо воно вчинене щодо кількох осіб або заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також таке, що має характер знущання або глумления над військовослужбов­цем (ч. 2 ст. 406); дії, передбачені частинами першою або дру­гою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або такі, що спричинили тяжкі наслідки (ч. З ст. 406).

Основним безпосереднім об'єктом даного злочину є поря­док взаємовідносин між військовослужбовцями, які не знахо­дяться у відносинах підлеглості, а додатковим обов'язковим об'єктом — честь та гідність людини. У ряді випадків може бути наявним і додатковий факультативний об'єкт — жит­тя та здоров'я людини або інші суспільні відносини.

Об'єктивна сторона злочину — порушення статутних пра­вил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в: а) завданні побоїв; б) вчиненні іншого насильства.

Якщо побої чи інше насильство заподіяні одним військовос­лужбовцем іншому виключно на ґрунті особистих неприязних відносин, то такі дії повинні кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за невійськові злочини (напри­клад, ст. 126).

Статутні правила відносин між військовослужбовцями — це правила, визначені Дисциплінарним статутом та Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, дія яких цілком поширюється на всі інші військові формування України.

Відсутність між військовослужбовцями відносин підлеглості означає, що вони є рівними за званнями та посадами. Статутні правила взаємовідносин є обов'язковими для військовослужбо­вців незалежно від часу та місця їх знаходження, а тому дія ст. 406 поширюється і на випадки, коли відповідні порушення відбуваються поза межами військової частини або не в служ­бовий час.

280 Глава 33.

Суб'єкт злочину — військовослужбовець, який не знахо­диться з потерпшим у відносинах підлеглості.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу. Необхідно мати на увазі, що ставлення особи до застосування насильства характеризується тільки прямим умислом, а до наслідків — будь-якою формою вини.

Кваліфікуючими ознаками злочину є:

— вчинення його щодо кількох осіб або заподіяння легких чи
середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також таке, що
має характер знущання або глумления над військовослуж­
бовцем (ч. 2 ст. 406);

— вчинення групою осіб або із застосуванням зброї, або таке,
що спричинило тяжкі наслідки (ч. З ст. 406).

Тяжкі наслідки — заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, його вбивство, замах потерпілого на самогубство, самовільне залишення потерпілим частини або місця служби, його дезертирство, самокалічення і т. і.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 406 — тримання у дисциплі­нарному батальйоні на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років; ч. 2 ст. 406 — тримання у дисциплінарному бата­льйоні на строк до двох років, або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; ч. З ст. 406 — позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Порушення правил водіння або експлуатації машин (ст. 415). Кримінальна відповідальність настає за порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транс­портної машини, що спричинило потерпілому середньої тяж­кості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого (ч. 1 ст. 415); діяння, передбачене частиною першою цієї стат­ті, що спричинило загибель кількох осіб (ч. 2 ст. 415).

Основним безпосереднім об'єктом злочину, що розгляда­ється є правила водіння й експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, а додатковим обов'язковим об'єк­том — життя і здоров'я людини.

Об'єктивна сторона злочину характеризується як дією, так і бездіяльністю, які виражаються в порушенні правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, суспільно небезпечними наслідками (тілесні ушкодження або загибель людей) та причинним зв'язком між ними.

Формами злочину є:

Злочини проти встановленого порядку несения військової служби... 281

1) порушення правил водіння бойової, спеціальної чи транспо­
ртної машини;

2) порушення правил експлуатації цих машин.

Бойові машини — це танки, бронетранспортери, бойові ма­шини піхоти (десанту), самохідні артилерійські та ракетні установки тощо.

Спеціальні машини — автокрани, автогрейдери, траншеєко­пачі, трактори, бульдозери, санітарні машини та пересувні ре­монтні майстерні і т.ін.

Транспортні машини — це легкові та вантажні автомаши­ни, що призначені для перевезення особового складу, різного військового майна, озброєння, причепи до них, мотоцикли та т. ін.

Бойова, спеціальна чи транспортна машина обов'язково по­винна належати до військового майна, тобто державного май­на, яке закріплене за військовими частинами, закладами, уста­новами чи організаціями. Якщо військовослужбовець порушив правила водіння або експлуатації машини, яка не є військовим майном (наприклад, керував власною машиною), вчинене не може кваліфікуватись за ст. 415 КК.

Експлуатація — використання машин за призначенням, крім безпосереднього водіння, а також проведення необхідно­го технічного обслуговування з виконанням відповідних вимог безпеки. Порушення правил експлуатації — це допуск до во­діння особи, яка не має на це права, випуск в рейс технічно несправної машини та т. і. До відповідальності за ст. 415 за порушення правил експлуатації машин можуть бути притягну­ті тільки військовослужбовці, на яких актами законодавства покладені обов'язки по експлуатації військової техніки та кон­тролю за її технічним станом: техніки, заступники командирів частин і підрозділів по технічній частині, чергові парку, меха­ніки — водії, старші машин тощо.

Суб'єкт злочину — військовослужбовець, який відповідає за експлуатацію військової машини або безпосередньо керує нею.

Суб'єктивна сторона характеризується необережною фор­мою вини.

Ч. 2 ст. 415 передбачає кваліфікуючу ознаку злочину — за­гибель кількох осіб.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 415 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; ч. 2 ст. 415 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

282 Глава 33.

Порушення статутних правил вартової служби чи патру­лювання (ст. 418).

Кримінальна відповідальність настає за порушення статут­них правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання (ч. 1); діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. 2).

Безпосередній об'єкт злочину — порядок несення вартової (вахтової) служби чи патрулювання.

Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил Украї­ни встановив основні правила вартової служби. В розвиток цих правил в гарнізонах, у військових частинах (на кораблях) розробляється додаткова документація: розклад гарнізонних (внутрішніх) варт, схеми розміщення постів у кожній варті, ві­домість наряду варт, табель постів, інструкція начальнику вар­ти, план посилення охорони об'єктів і т. ін.

Несення вахтової служби визначається Корабельним статутом.

Варта — це озброєний підрозділ, відряджений для вико­нання бойового завдання з метою охорони та оборони військо­вих об'єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гау­птвахті або у дисциплінарній частині (батальйоні).

Вахта — особливий вид чергування на кораблях ВМС.

Патрулювання — призначене для підтримання порядку се­ред військовослужбовців за межами військових частин (на ву­лицях, в громадських місцях і т. і.).

Суб'єкт порушення правил вартової служби — будь-який військовослужбовець (військовозобов'язаний під час прохо­дження зборів), який входить до складу варти.

Суб'єкт порушення правил вахтової служби — військовос­лужбовець (військовозобов'язаний), який несе корабельну або спеціальну вахту.

Суб'єкт порушення правил патрулювання — начальник пат­руля або патрульні, тобто особи зі складу патруля.

З суб'єктивної сторони порушення статутних правил вар­тової (вахтової) служби чи патрулювання можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність, щодо наслідків — вина необережна.

Кваліфікуючими ознаками злочину, що розглядається, є вчи­нення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.