Методика виконання студентами контрольних завдань

Кримінальне право. Особлива частина – 2.

Загальні рекомендації.

Глибокі знання кримінального права неможливі без обов'яз­кового поєднання пасивного (як правило) надбання студентом пев­них знань на лекції з його активною і наполегливою підготовкою до практичних та семінарських занять і викладанням свого бачен­ня (на основі відповідних законів, практики їх застосування та лі­тературних джерел) щодо вирішення того чи іншого питання, умін­ня вести аргументовану полеміку, відстоювати свою точку зору на групових заняттях.

Практичні заняття — це набуття студентами навичок застосу­вання кримінального законодавства при вирішенні тієї чи іншої кримінальної справи (задачі).

Семінарські заняття — це виявлення студентами знань з теорії кримінального права, кримінального законодавства та судової практики. Це вид навчального заняття, коли викладач організує дискусію (обговорення) із заздалегідь визначених питань, до яких студенти готують тези виступів.

Кожна з цих форм занять може застосовуватися окремо. До­цільніше поєднувати під час проведення заняття обидві ці форми. При цьому на опитування студентів з питань теорії кримінального права, змісту певної норми кримінального закону чи постанови Пленуму Верховного Суду України з конкретної категорії кримі­нальних справ слід витрачати не більше 15-20 хвилин; на вирішен­ня 2-3 задач під час проведення такого заняття — 60-65 хвилин.

Студенту рекомендується починати виконувати зав­дання з відповідей на поставлені теоретичні питання. Для цього слід звернутися до тих джерел, у яких міститься відповідь на такі запитання.

Якщо внаслідок цього у студента виникло певне уявлення про зміст та практичну значимість поставленого запитання, стисла від­повідь на нього має бути викладена в письмовій формі. В письмовій формі має даватися і відповідь щодо розв'язання від­повідних юридичних задач.

Перш ніж приступити до розв'язання задачі, необхідно уважно її прочитати, звернувши особливу увагу на юридичну терміноло­гію, усвідомивши всі обставини, викладені в умові. Розв'язувати задачу потрібно відповідно до точно зазначених обставин. Довіль­на зміна умов або допущення того, що не зазначено в тексті, не дозволяється. Під час проведення занять можна обговорити також інші варіанти задачі. Якщо в процесі з'ясування її змісту вини­кають сумніви щодо певної обставини справи, то слід виходити із загального правила: "будь-які сумніви тлумачаться на користь об­винуваченого або підсудного".

Щодо розв'язання задач з Особливої частини кримінального права, то студент має назвати всі характерні ознаки кожного еле­мента складу злочину, які містяться у законі або випливають з йо­го змісту, і порівняти з обставинами, зазначеними в завданні. На­приклад, потрібно назвати об'єкт злочину, описаного в законі, та характерні для нього ознаки (предмет злочину) і тут же назвати об'єкт, предмет посягання, вказаний у завданні. Далі слід назвати

характерні ознаки об'єктивної сторони описаного в законі складу злочину (дія, бездіяльність, наслідки, причинний зв'язок, а в дея­ких випадках ще й час, місце, спосіб і обстановка вчинення зло­чину), і порівняти їх з наявністю чи відсутністю таких ознак у завданні. Так само (порівняльним шляхом) встановлюються суб'­єктивна сторона і суб'єкт злочину, який аналізується.

Іноді зміст задачі вимагає вирішення ширшого кола питань: на­явності ознак, за якими слід розмежовувати суміжні злочини, обґрунтування кваліфікації злочинів за їх сукупністю, визначення ро­лі кожного співучасника при спільному вчиненні злочину або обставин, які мають вирішальне значення при кваліфікації злочину (обтяжуючі обставини, спосіб вчинення злочину, розмір заподіяної шкоди тощо). За відсутності наприкінці завдання конкретних запи­тань слід мати на увазі, що йдеться про кримінально-правову оцін­ку вчиненого, кваліфікацію дій винних осіб.

Остаточне вирішення завдання — це логічно пов'язана низка аргументованих суджень, доказів і висновків, що ґрунтуються на законі, а іноді й на іншому нормативному акті чи керівній постано­ві найвищого судового органу, та на теоретичних положеннях, які є в літературі. В останньому випадку необхідно назвати працю ав­тора, рік її видання, сторінку, на яку робиться посилання.

Безпосередньо на семінарському занятті студенти можуть до­повнювати відповіді один одного, заперечувати (аргументовано) проти суджень свого опонента, доводити своє розв'язання задачі.

Одержані студентом оцінки на окремих практичних та семі­нарських заняттях враховуються при виставленні підсумкової оцінки модульного контролю з навчальної дисципліни "Кримінальне право України"

При ровязанні задач рекомендується користуватися коментоаним кримінальним кодексом України видавництвом не раніше 2009 року та відповідними діючими постановами Пленуму ВСУ,

.