Розділ VI. осіб, органів місцевого самоврядування (ст

осіб, органів місцевого самоврядування (ст. 10 Закону України «Про інформацію»). На товарних засадах не може поширюватись також і інформація з обмеженим доступом, відомості, що становлять державну таємницю. Стосовно, наприклад, комерційної таємниці та її різновидів (банківська, службова таємниці та ін.), то режим доступу до таких відомостей встановлюють особи, у володінні яких вони знаходяться.

Унеможливлюється надання на товарній основі відомостей (даних, документів), що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб незалежно від форм власності, громадських об'єднань на вимогу відповідних державних органів, службових осіб, у встановлених законом випадках, наприклад, аудиторських організацій, органів внутрішніх справ, прокуратури (ст. 8 Закону України «Про аудиторську діяльність», п. 17 ст. 11 Закону України «Про міліцію», ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», ст. 9 Закону України «Про оперативно-роз-шукову діяльність»). Право на вимогу інформації, необхідної для виконання власних функцій та повноважень, мають також суди, у тому числі й господарські, спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експертизи, державні податкові інспекції, уповноважені Антимонопольного комітету.

Окремі закони України містять безпосередні підстави для стягнення плати (або безоплатність) за інформацію. Так, стаття 38 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначає, що «доступ до Державного реєстру телерадіоорганізацій України є вільним. Порядок користування зазначеним реєстром і розмір плати за надання письмової інформації щодо даних цього реєстру встановлюються Національною радою. Національна рада розміщує відомості Державного реєстру телерадіоорганізацій України на веб-сайті та двічі на рік публікує їх в офіційному бюлетені Національної ради. Як бачимо, принцип вільного доступу до інформації не перешкоджає встановленню плати за отримання інформації. До речі, у деяких країнах діє принцип: платня за інформацію не має перешкоджати доступу до неї. Вартість інформації, що виробляється державними органами, створена на кошти платників податків, встановлюється в залежності від категорії споживача, мети її використання (наприклад, в комерційних цілях, з метою підвищення конкуренції) тощо.