Воля проявляється в умiннi не тiльки досягти мети, а й утриматися вiд будь-чого

Етапи вольового процесу:

I. Пiдготовчий етап:

1) спонукання, розумiння мети i бажання досягти її. Кожна дiя людини здiйснюється чомусь (мотив) i для чогось (мета). Будь-яка вольова дiя, оскiльки вона є цiлеспрямованою, завжди починається iз встановлення мети дiї. Мета - це те, чого людина намагається досягти за допомогою дiї.

2) усвiдомлення ряду можливостей досягти мети;

3) боротьба мотивiв i вибiр;

4) прийняття одного iз можливих рiшень;

Боротьба рiзних мотивiв закiнчується усвiдомленням найважливiшого з них i виникненням бажання, що веде до пошуку засобiв i встановлення плану дiї. Пiдготовчий етап вольової дiї закiнчується обмiрковуванням методiв досягнення мети, вибору конкретних засобiв дiї, найбiльш прийнятних для даної ситуацiї, прийняття рiшення дiяти згiдно плану.

II. Виконавчий етап:

1) виконання прийнятого рiшення;

2) самооцiнка виконавчої дiї.

Вольовою є лише та людина, яка впроваджує свої рiшення в життя. Той, хто ставить за мету найвищi цiлi, але не завершує дiї, є людиною безвольовою.

Результатом вольової дiї є досягнення мети. Закiнчується вольова дiя самооцiнкою: людина оцiнює вибранi нею способи досягнення мети, витраченi зусилля i робить вiдповiднi висновки на майбутнє.

Самооцiнка - це оцiнка особою самої себе, своїх можливостей, якостей та мiсця серед iнших людей. Являючись ядром особистостi, самооцiнка є важливим регулятором поведiнки. Вiд неї залежать взаємостосунки людини з оточуючими, її критичнiсть, вибагливiсть до себе, ставлення до успiхiв та невдач - це впливає на ефективнiсть розвитку особистостi.

Рiвень домагання - це ступiнь важливостi мети, цiлей, котрi людина ставить перед собою.

Неадекватнiсть самооцiнки (занижена чи завищена) може призвести до вкрай нереалiстичних (завищених чи занижених) домагань. У поведiнцi це проявляється у виборi надто легких або важких цiлей, у пiдвищенiй тривожностi, невпевненостi у своїх силах, тенденцiях уникати ситуацiї змагання, некритичностi при оцiнюваннi досягнутого, помилковостi прогнозу. Часто така невiдповiднiсть є головним пусковим чинником психосоматичних захворювань.

Вольовi якостi особистостi:

Цiлеспрямованiсть - готовнiсть та рiшучiсть вiддати усi сили i вмiння для її досягнення життєвої мети, планомiрне, неухильне її досягнення.

Самостiйнiсть - пiдпорядкування поведiнки власним поглядам та переконанням. Негативiзм - заперечлива якiсть волi: вiдторгення будь-якої iншої думки тiльки тому, що вона стороння; немотивована протидiя всьому, що йде вiд iнших людей.

Навiюванiсть - заперечлива якiсть волi, протилежна до негативiзму. Навiюваний легко пiддається сторонньому впливу, не вмiє критично ставитись до стороннiх порад та протистояти їм у разi необхiдностi, приймає будь-якi стороннi поради. Навiюванiсть та негативiзм - ознаки слабкої волi.

Рiшучiсть - це здатнiсть своєчасно приймати обгрунтованi, стiйкi рiшення i без вагань переходити до їх впровадження.

Наполегливiсть - це здатнiсть доводити до кiнця прийняте рiшення, досягати поставленої мети, переборювати перешкоди на шляху до неї: при невдачах наполегливий не втрачає духу, вiн стає рiшучим у досягненнi намiченого та веде пошук нових шляхiв i засобiв.

Витримка - здатнiсть контролювати свою поведiнку.

Iмпульсивнiсть - схильнiсть дiяти за першим покликом, постiйно, не обмiрковуючи своїх вчинкiв.

Високий рiвень професiйної майстерностi медичного працівника визначають такi вольовi якостi як терпiння, витримка, смiливiсть, наполегливiсть, критичнiсть, оперативнiсть, дисциплiнованiсть, оптимiзм. Тiльки лiкар, здатний самостiйно аналiзувати, дiяти спокiйно, рiшуче i впевнено (але без зайвої самовпененостi), викликає симпатiю у хворого. Цi вольовi якостi, у поєднаннi з високим iнтелектуальним розвитком i почуттям обов’язку, складають «професiограму» медичного працівника.