Додаток Л

Програма вивчення досвіду роботи вчителя початкових класів

Загальні відомості про вчителя початкових класів (досвід роботи, готовність до ведення предметів, роль і місце його в педагогічному колективі). Думка вчителів. Відгуки. Характеристики.

І. Характеристика діяльності вчителя в процесі уроку

Методи вивчення: спостереження на уроках, бесіди з учителями й учнями.

1. Готовність до уроку:

а) знання матеріалу уроку;

б) уміння поєднувати нове з вивченим;

в) уявлення про готовність класу до уроку;

г) добір наочності, її характер;

д) знання організаційної частини уроку й уміння її використовувати;

е) уміння налагодити діловий контакт з учнями на початку уроку;

ж) знання особливостей віку дітей, особливостей класу.

2. Новизна та оригінальність прийомів ведення уроку:

а) нетерпимість до шаблону в організації та проведенні уроку;

б) незвичайність початку уроку (пояснення, розповідь);

в) постановка теми уроку, визначення її місця в програмі;

г) включення в матеріал уроку нових фактів (достовірність джерел, використання досягнень сучасної науки);

д) уміння демонструвати. Яскравість й чіткість. Супровід словом, поясненням;

е) використання технічних засобів (кіно, телебачення);

ж) ознайомлення з досвідом викладання цієї теми, розділу в методичній літературі.

3. Уміння пов'язувати матеріал уроку з життям, із практикою:

а) включення в урок матеріалу з життя;

б) новизна в поясненні відомих дітям життєвих явищ;

в) уміння пробудити потребу школярів самим спостерігати життєві явища, факти, усвідомлювати їх;

г) значущість життєвих фактів, обговорюваних на уроці;

д) застосування теоретичних знань й умінь школярів у роз’ясненні життєвих явищ;

е) виховання засобами уроку та на його матеріалі.

4. Активізація діяльності учнів у процесі уроку:

а) зміна методик викладання в різних класах, на різних уроках;

б) прийоми активізації сприйняття матеріалу на уроці;

в) прийоми спонукання учнів до пошуку знань (методи дослідження у навчанні);

г) створення атмосфери зацікавленості;

д) створення проблемних ситуацій у процесі уроку, їх система;

е) використання знань учнів, їхнього досвіду при поясненні нових для них явищ;

ж) зіставлення відомих дітям фактів, випадків, явищ і матеріалу минулого з їх життєвою практикою для більш глибокого засвоєння;

з) переконання учнів в тому, що їхніх знань недостатньо для пояснення досліджуваних явищ, подій, фактів;

й) рекомендація джерел знань;

к) методи й прийоми прищеплення учням навичок, умінь навчальної роботи (запам'ятовування, увага, міркування, подолання труднощів, виділення головного, складання плану);

л) наведення фактів, що зовні суперечать відомим явищам, які вивчаються на уроці;

м) використання одержаних знань при поясненні нового матеріалу;

н) пробудження потреби в пізнанні.

5. Пробудження самостійності учнів на уроці:

а) самостійність вчителя у побудові уроку;

б) вимога міцного й свідомого засвоєння матеріалу уроку (розуміння, використання знань у різних ситуаціях, уміння й навички);

в) заохочення тих, хто самостійно дозволяє розв’язати проблемні завдання в ході навчальної діяльності;

г) індивідуальні завдання як засіб розвитку самостійності;

д) диференційована робота на уроці, її обґрунтованість;

е) заохочення додаткових питань, уміння здобувати знання з інших джерел;

ж) показ прийомів роботи й вимогливість до їх використання;

з) показ зразків роботи й вимога дотримуватися їх;

к) виховання звичок самостійно й творчо розв’язувати проблемні ситуації в навчальній діяльності.

6. Творчість учителя в процесі уроку:

а) творчі знахідки, відшукані школярами в процесі уроку;

б) натхнення в процесі уроку (емоційність, захопленість);

г) творче вирішення труднощів, ситуацій;

д) спонукання школярів до творчого пошуку при розв’язанні завдань.

7. Виявлення і використання міжпредметних зв'язків:

а) знання й використання міжпредметних зв'язків як обов'язковий елемент педагогічної культури вчителя;

б) виявлення й використання міжпредметних зв'язків як умова розвитку загального кругозору учнів;

в) прийоми, що спонукають учнів до виявлення і використання міжпредметних зв'язків;

г) використання міжпредметних зв'язків у системі позакласної, гурткової, секційної роботи, факультативів.

8. Знання вчителем учнів. Індивідуальний підхід:

а) знання учнів класу (його склад, зв'язки, особливості стосунків, лідери, характер впливів);

б) індивідуальний підхід до школярів з урахуванням їх темпераменту, особливостей пам'яті, мислення, характеру, здібностей;

в) робота з різними типами учнів на уроці;

г) злагодженість і цілеспрямованість такої роботи;

д) розуміння вчителем особливостей віку.

9. Емоційність учителя:

а) реакція на відповідь школяра, її обґрунтованість;

б)емоційність у розповіді, бесіді, у викладі матеріалу;

в) виразність та інтонаційне багатство мовлення;

г) керування почуттями, емоціями в різних педагогічних ситуаціях;

д) “мажор” у настрої учителя;

е) педагогічний гнів учителя, осуд провини.

10. Культура уроку, його естетика:

а) оформлення уроку (використання допоміжних засобів у ході уроку);

б) стан класу: порядок, зовнішній вигляд класу, учнів, дотримання гігієнічних норм (світло, повітря, температура, столи та ін.);

в) культура мовлення вчителя, учнів (у розповіді, поясненні);

г) логічна характеристика розумової діяльності вчителя й учнів. Навчання прийомів мислення. Розкриття змісту понять. Переконливість, доказовість висновків, спонукання до пошуку істини;

е) художні якості наочності, яка використовується. Культура використання наочності;

ж) контакт учителя з класом як показник естетичної культури;

з) єдність форми й змісту уроку як умова його естетичного вдосконалення.

11. Враження учнів від уроку:

а) дієвість уроку (обговорення, бажання контакту, спілкування з учителем, звертання до додаткових джерел, бажання перевірити факти, прагнення до читання рекомендованої літератури);

б) емоційні почуття при розповіді чи поясненні вчителя, наведенні конкретних прикладів і фактів;

в) захоплення демонстраційною частиною (захоплення, бажання глибше ознайомитися з нею);

г) враження від особистості вчителя на уроці (подяка, захоплення, ентузіазм чи байдужість, незадоволеність).

II. Учитель - вихователь учнів

Методи вивчення: спостереження, бесіда з учителями й учнями, проведення олімпіад, анкети.

1. Роль учителя у формуванні основ наукового світогляду:

а) науковий й політичний кругозір учителя, його знання й переконання;

б) розуміння вчителем значення предмета й своєї ролі у всебічному розвитку особистості школяра;

в) використання матеріалу уроку для формування правильних наукових поглядів на природу, суспільство, процеси пізнання відповідно до життєвого досвіду та віку дітей;

г) використання матеріалу уроку, інших джерел для формування правильного ставлення до природи, людей, соціальних явищ;

д) прискорення у свідомості й поведінці учнів переконаності у можливостях людини пізнати й змінити навколишній світ.

2. Роль учителя у формуванні політичних, моральних, наукових та естетичних ідеалів школярів:

а) уявлення вчителя про зміст ідеалів учнів (молодших школярів, підлітків, старших школярів), шляхи їх формування;

б) використання навчального матеріалу для виховання ідеалів у школярів;

в) характер і зміст позаурочної, позакласної та індивідуальної роботи в формуванні політичних, інтелектуальних, моральних і естетичних ідеалів;

г) вплив особистості вчителя на визначення й розвиток ідеалів;

д) зміст проведеної виховної роботи з формування ідеалів учнів.

3. Пробудження інтересу до знань. Виховання звичок до систематичної розумової праці:

а) розуміння вчителем значення формування пізнавальних інтересів у загальному розвитку школярів. Пізнавальні інтереси вчителя;

б) форма та зміст уроку. Відповідність змісту й форми уроку як умова пробудження інтересу;

в) уміння створювати стан зацікавленості школярів. Прийоми і форми;

г) індивідуальна робота з учнями з метою пробудження інтересу до знань;

д) показ прийомів роботи й організація контролю щодо закріплення їх у системі розумових дій школярів;

е) показ зразків роботи на матеріалах класу;

ж) створення проблемних ситуацій на уроці;

з) новизна при поясненні теоретичного матеріалу;

й) постановка експерименту, організація роботи з класом;

к) пробудження в учнів потреби вчитися;

д) стійкість вимог, контроль.

4. Орієнтація вчителя у змістовності інтересів учнів:

а) уміння вчителя вивчати інтереси учнів;

б) уміння й готовність учителя відповідати на запитання учнів;

в) включення до змісту уроку фактів, відомостей, довідок, якими цікавляться учні.

5. Роль учителя в політичній просвіті учнів:

а) пробудження інтересу учнів до питань політичного життя особистим прикладом;

б) зміст, організація і проведення політінформацій;

в) включення до матеріалу уроку фактів, зведень, відомостей політичного внутрішнього і міжнародного життя;

г) організація участі школярів у політосвітній роботі.

6. Виховання моральних переконань школярів:

а) розуміння вчителем значення моральної освіти й готовність до її реалізації на уроках і позакласних заняттях;

б) виховання в учнів моральних почуттів;

в) роль учителя в організації та нагромадженні морального досвіду учнів як основа стійкості їх переконань;

г) характер контролю з боку вчителя за моральною поведінкою школярів (вчинками, діями, звичками);

д) організація суспільно-корисної праці учнів та контроль у закріпленні моральних знань, понять, принципів;

е) виховання моральних звичок як основа моральних переконань.

III. Прояв якостей особистості вчителя в процесі виховання

Методи вивчення: спостереження, бесіди з учителем і учнями, анкетування.

1. Відповідальне ставлення до праці:

а) вимогливість до себе й до учнів у повсякденній роботі;

б) самостійність у підготовці до кожного уроку;

в) прагнення до удосконалення своєї наукової й методичної підготовки;

г) свідомість особистої відповідальності за долю школярів.

2. Педагогічний такт:

а) спостережливість і педагогічно правильна та своєчасна реакція;

б) знання вікових особливостей учнів і уміння враховувати їх під час спілкування з дітьми;

в) такт у вихованні окремих сторін особистості учня (якостей характеру, темпераменту, волі, мислення);

г) тактовність як риса характеру вчителя.

3. Вміння перетворювати якості своєї особистості в засіб виховного впливу:

а) інтелектуальні якості (потреба в пізнанні, інтерес до знань, гумор, спостережливість, уміння розповідати);

б) моральні якості (цілеспрямованість, переконаність, відповідальність, організованість, оптимізм, доброзичливість, чуйність);

в) фізичні якості (невтомність, працездатність, захоплення спортом);

г) естетична культура вчителя (сприйняття й розуміння прекрасного, вміння пробуджувати потребу до краси, нетерпимість до потворного).

4. Відображення якостей особистості вчителя у свідомості учнів:

а) відгук учнів про вчителя;

б) авторитет учителя серед учнів (у різних класах);

в) наслідування вчителя.

IV. Вплив учителя на учнів

Методи вивчення (прямі та непрямі): відгуки учнів, листи вчителям, біографічні матеріали, спостереження, анкетування серед учнів.

1. Ставлення учнів до вчителя:

а) відгуки учнів про вчителя, їх об’єктивність;

б) розуміння учнями ролі вчителя в їхньому житті.

2. Найбільш привабливі якості вчителя у свідомості школярів (з урахуванням віку):

а) інтелектуальні якості (оригінальність, захопленість, почуття гумору, допитливість, спостережливість, інтелігентність, вміння розповідати);

б) морально-вольові (організованість, працьовитість, відповідальність, рішучість, врівноваженість, вимогливість);

в) фізичні (працездатність, невтомність, заняття спортом);

г) естетична культура (вміння сприймати красу, переживати її та розуміти красиве в житті, у відносинах людей, у літературі та мистецтві, вміння відкривати її дітям-школярам, уміння проводити урок та діяти на уроці відповідно до естетичних норм).