Створення вербального іміджу спеціаліста

Вербальний імідж (з лат. verbum – «слово») – це думка, що формується про людину на основі її мовної продукції, на основі того, що і як вона говорить. В поняття “вербальний імідж” входять слова, які написані і сказані, а також такі показники як темп, інтонація, паузи в мовленні, гучність, змістові наголоси, які теж мають вплив на формування вербального іміджу. Складниками іміджу є лексичний запас, вимова, інтонація, грамотність і логічна будова фраз та структурних частин промови, змістова наповненість, говір людини. Той, хто слухає, несвідомо “читає” установки, які стоять за різними манерами розмовляти, наприклад, гучна і відверта мова сприймається як ознака енергійності; м’яка і повільна – прагнення до захищеності тощо.

Вербальний імідж – це і вміння спілкуватись з людьми, і вміння їх слухати.

Спілкування є ефективним лише тоді, коли партнери володіють практичними навичками передачі і сприйняття інформації. Під час передачі інформації слід прагнути формулювати найбільш точно, повно, якісно фактичні дані, ідеї, пропозиції, знання, повідомлення, вказівки тощо. При сприйманні інформації слід зосереджуватись на повноті засвоєння, осмислення отриманої інформації. Вербальне спілкування буде найбільш ефективним за умови розуміння сили та значення слова.

Головним ціннісним орієнтиром спеціаліста при створенні вербального іміджу повинна стати оптимальна для різних життєвих ситуацій мовленнєва поведінка, при якій він проявляє себе не тільки компетентним та ерудованим, але і гнучко оперує своїми знаннями, домагаючись заданої цілі.

Психологи вважають, що при комунікації важливо звернути увагу на такі техніки формування вербального іміджу:

– позитивніше з людьми розмовляти, а не говорити;

– необхідно враховувати особисті інтереси співбесідників;

– не забувати при розмові з співбесідником ініціювати посмішку.

Ділове спілкування і професійна діяльність

Людина не може жити, працювати, творити, задовольняти свої матеріальні та духовні потреби, не спілкуючись із іншими людьми. Оскільки спілкування є суттєвою стороною будь-якого різновиду людської діяльності, воно відображає об’єктивну потребу людей в об’єднанні, співробітництві один із одним, а також є умовою розвитку самобутності, цілісності, індивідуальності особистості.

Спілкування – це цілеспрямована взаємодія, при якій встановлюються і розвиваються контакти між людьми, виробляються і дотримуються загальні правила, тактика і стратегія поведінки. Основу спілкування становлять потреби людей у забезпеченні умов життєдіяльності, інформаційному обміні, реалізація спільних та індивідуально-особистих цілей.

Спілкування – це взаємодія двох або декількох людей, що полягає в обміні інформацією пізнавального і ціннісно-афектного характеру. На думку Г.М. Андрєєвої виділяються три аспекти у спілкуванні:

1) комунікативний (обмін інформацією);

2) інтерактивний (обмін діями і організація взаємодії між партнерами);

3) перцептивний (взаємне сприйняття партнерів по спілкуванню і встановлення взаєморозуміння).

Спілкування характеризується змістом, манерою і стилем. Спілкування може мати різний зміст, який виражається у наступному:

– передача від людини до людини інформації;

– сприйняття партнерами по спілкуванню один одного;

– взаємооцінка партнерів по спілкуванню;

– взаємовплив партнерів один на одного;

– взаємодія партнерів один з одним;

– управління груповою або масовою діяльністю.

В стилі спілкування – індивідуально-типологічних особливостях взаємодії між людьми – знаходять відображення:

– особливості комунікативних можливостей людини;

– характер відносин з конкретними людьми або колективами, який склався в процесі спілкування;

– психологічна і соціальна індивідуальність людини;

– особливості партнера по спілкуванню.

Основним видом спілкування є групове, колективне спілкування, що визначається як спілкування, що виступає умовою виконання спільної діяльності людей у виробничому, учбовому колективах, тощо. Без спілкування людей не може бути колективної праці, навчання, гри, мистецтва тощо. При цьому вид діяльності, яку спілкування обслуговує, накладає певний відбиток на зміст, форму, протікання всього процесу спілкування між виконавцями цієї діяльності. Наприклад, характер учбової діяльності програмуватиме зміст і форми спілкування студентів між собою, а також з викладачем. Це відноситься і до трудової діяльності, яка виконує завдання створення матеріального продукту або обслуговування населення, що у свою чергу, зумовлює і програмує зміст і характер ділового спілкування людей, які беруть участь в цьому виді діяльності.

Групове, колективне спілкування менш глибоке, ніж міжособистісне спілкування. Хоча воно також є безпосереднім, але знання окремим працівником інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій інших членів колективу є, як правило, неповним, поверхневим.

У зв’язку з тим, що основою спільної трудової діяльності є характер і зміст ділового спілкування в процесі взаємодії співробітників, необхідно розглянути основні правила, а також техніку його організації. Ефективні ділові комунікації – гарантія успіху в професійному середовищі, тому діловий етикет і навички володіння ним стають особливо актуальними. Етикет — правила поведінки, встановлені норми звертання у певному соціальному середовищі, своєрідні інструкції з поведінки, стилю, манер, що прийнято, а що ні, що схвалюється в даному середовищі або організації, а що — ні.

Діловий етикет дозволить спеціалісту показати себе з найкращого боку в будь-якій діловій ситуації; налагодити відносини з клієнтами і партнерами; підвищити упевненість в собі і уникнути незручних ситуацій за допомогою гарних манер.

Вітчизняна і зарубіжна теорія і практика менеджменту виробили ряд рекомендацій по організації позитивного міжособистісного спілкування. Основні з них наступні:

– не можна відступати від наочно-змістовного обговорення проблеми і «переходити на особистості»;

– не можна дивитися на свого партнера як на ворога;

– не можна «втрачати обличчя», тобто впадати в нестримний гнів, злість і помсту;

– не можна втрачати внутрішню установку на відвертість і доброзичливість;

– не можна захищати тільки свої інтереси, не враховуючи інтереси партнера;

– не можна, нарешті, вибирати тільки силові засоби боротьби;

– якщо хочете вказати на помилку партнера, починайте з похвали і щирого визнання його позитивних якостей;

– підтримуйте позитивні емоції. При спілкуванні прагніть знайти у партнера позитивні риси характеру;

– виробіть у себе звичку запам'ятовувати імена партнерів по спілкуванню;

– частіше усміхайтеся при зустрічі. Щира усмішка може зняти недовіру.

Еффектівная самопрезентація

Одна з цілей першого контакту ділових партнерів – визначити, чи варто довіряти іншому, оскільки, як вже наголошувалося раніше, від цього залежить можливість тривалих контактів і співпраці. Однією з важливих форм такого контакту є самопрезентація – особиста заява про себе, мета якої – сформувати бажаний особистий імідж.

Практичне вживання широкого кола міжособистісних вербальних і невербальних навичок спілкування, як правило, сприяє успішності публічної самопрезентації.

Для проведення успішної самопрезентації потрібна ретельна підготовка, починаючи від вибору і обладнання приміщення (якщо мова йде про публічну самопрезентацію), закінчуючи підготовкою виступу і створенням оптимального настрою.

Добиваючись підвищення ефективності власного виступу, важливо враховувати три головні ораторські завдання: стислість; переконливість; емоційність. Вдалий публічний виступ відразу і значно підвищує авторитет людини. Важливо відзначити, що ораторами не народжуються – ними стають в результаті багаторічного тренування.

У сучасних умовах при пошуку роботи або в ситуації зміни її важливе значення має резюме як одна з складових самопрезентації.

Резюме – це інструмент самомаркетинга, свого роду розгорнута візитна карточка або рекламний проспект, що атестує вас як саме того спеціаліста, який потрібен на вакантну посаду. Резюме має одну мету – найкращим чином подати ваші знання, досвід і особисті якості працедавцю, зробити це так і в тій формі, щоб він звернув на них увагу і запросив вас на співбесіду. Резюме стимулює інтерес до вас як потенційного робітника, в короткій, майже афористичній формі узагальнює інформацію про ваші унікальні якості, добре розвинені навички, що відповідають певній посаді, ваші досягнення, що допомогають виділити вас з загальної маси.

Резюме– дуже важливий чинник при влаштуванні на роботу. Згідно йому потенційний працедавець складає професійний і особистісний портрет пошукача і уже на основі цього вирішує, чи є сенс в подальшому розгляді даної кандидатури. Саме в резюме необхідно в стислій формі і дохідливо пояснити працедавцю або кадровому агентству, чим ви відрізняєтесь від решти двадцяти, а то і тридцяти пошукачів-конкурентів на відкриту вакансію.

Формат резюме – це не візуальний вид документа, а спосіб організації інформації і розстановки необхідних акцентів. Є декілька типів резюме, кожен з яких відповідає певним ситуаціям.

Серед стандартних типів резюме, які на сучасному ринку праці найчастіше використовують, є хронологічні, функціональні або комбинація цих двох форматів.

Для сучасного спеціаліста при формуванні позитивного іміджу краще вибрати формат, який концентрує увагу на ваших навичках і уміннях. Такий формат включає:

– назву бажаної посади;

– професійний досвід і досягнення;

– ключову компетентність і головну кваліфікацію;

– ексклюзивні знання, навики і уміння;

– історію професійної зайнятості;

– професійну освіту і тренінги.

Щоб підвищити свої шанси на успіх, при підготовці резюме постарайтеся дотримуватися основних принципів: Інформативність – постарайтеся дати в резюме якомога більше інформації (назв компаній, посад, стажу роботи, освіти тощо). Інформацію для резюме слід ретельно відбирати і включати опис саме тих аспектів Вашого досвіду, які значущі для позиції або посади, на яку Ви претендуєте. Стислість – не варто перенавантажувати резюме деталями, фактами і подробицями, які не відносяться до справи. Проте, зайва лаконічність також не додасть ваги Вашому резюме. Наприклад, описи трудового досвіду фразою: " З 2005 по 2010 роки працював в комерційних структурах", швидше за все буде недостатньою. Добре резюме із стислим і добре організованим текстом, не повинне перевищувати двох сторінок (однієї – для першого контакту). Достовірність – включаючи ті або інші відомості про себе, поклопочіться про те, щоб при необхідності ви змогли підтвердити їх документально або відповідними прикладами.

Оскільки практично будь-яка робота в бізнесі і підприємництві пов'язана в основному із спілкуванням, то велике значення має уміння ділової людини вибудовувати взаємодії з партнерами, клієнтами, колегами і керівниками, а вибір стратегій і тактик багато в чому визначає його можливості в досягненні успіху.

Комунікативна техніка

Для створення ефективного іміджу спеціаліста важливим є знання і уміння в області комунікацій, використовування широкого спектру комунікативних психотехнік.

П. Міцич – автор популярної книги про ділове спілкування – досить детально описує більшість з них. Ним представлені психотехніки переконливої дії. Серед них – методи риторичної аргументації:

– фундаментальний підхід, що оснований на цифрах і фактах;

– виявлення суперечностей у аргументації партнера;

– «витягання висновків»;

– метод порівняння;

– метод «Так…, але…», (“Так, дякую за інформацію, але...”);

– метод «бумерангу»; (використання зброї співрозмовника на нього ж);

– метод зсуву акцентів. (”зробити з мухи слона”);

– метод «шматків», (вміння розділити на частини доводи співрозмовника);

– особиста підтримка співбесідника (“Ви мене приємно здивували”, “Я радий Вас бачити”);

та методи спекулятивної аргументації:

– анекдот як аргумент;

– передчасні висновки і узагальнення (“Я знаю, що ти зараз скажеш...”);

– дискредитація співбесідника (“А ти тут хто такий?..”);

– прийом витіснення;

– апеляція до авторитету (“Як хтось там казав...”);

– прийом відстрочення проблеми, не вказуючи часу;

– питання – капкани, наприклад, відповідь запитанням на запитання.

Як показав аналіз ігор по аргументації, що проводяться в студентських групах, спір вигравали ті, хто зосереджував увагу на вирішенні питання, підборі аргументів, а не на рефлексії власних або чужих переживань і задумів. Які б засоби ви не застосовували, які б аргументи не використовували ваші суперники, важливо дотримуватися розмови по суті, думати перш за все про інтереси справи, а не про особисті амбіції і образи.