Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Застосування заповнювачів⇐ ПредыдущаяСтр 33 из 33 Аглопорит застосовують у виробництві високоміцного бетону, для будівництва навантажених конструкцій: багатоповерхівки, мостові ферми й прольоти тощо. Конструкції з такого бетону характеризуються меншою середньою густиною, а їхня собівартість на 10…12 % менше, аніж аналогічних конструкцій із важкого бетону [2]. Хоча теплопровідність аглопориту менша, аніж керамзитобетону, його конструкційно-ізоляційні марки (із крупного гравію й щебеню) мають непогані тепло- й звукоізоляційні характеристики. На відміну від керамзиту, аглопоритовий щебінь має більшу кількість відкритих пор (15…20 %), що дещо збільшує витрату цементу під час виготовлення бетону, проте зміцнює його завдяки кращому зчепленню з цементним каменем. Використання аглопориту на основі золи та шлаків ТЕС дає змогу одержати легкі бетони класів В3,5…В30 середньої густини 900…1800 кг/м3 за _____витрати цементу 200…400 кг/м3. Спучений вермикуліт застосовують у металургії, енергетиці, сільському господарстві тощо, проте найбільше – для виробництва теплоізоляційних матеріалів [2]: азбестово-вермикулітних на синтетичних смолах (плити, напівциліндри, сегменти) – для ізолювання будівельних огороджувальних конструкцій, звукоізоляції стель, стін (звукопоглинання), перегородок; бітумно-вермикулітних – для ізолювання обладнання холодильників, промислового обладнання та трубопроводів за температури поверхні до 60 °С; керамо-вермикулітних і цементо-вермикулітних – для ізолювання промислового обладнання й трубопроводів із температурою поверхні до 600 °С, вогнезахисних покриттів будівель і споруд. Вермикулітобетон є легким бетоном, основним заповнювачем якого є спучений вермикуліт, а в’яжучим – цемент, розчинне скло, бітуми, синтетичні смоли. Спучений вермикуліт має велику відкриту пористість, тому засипки з нього характеризуються високим звукопоглинанням. Цю властивість використовують для глушіння повітряного шуму в перекриттях будинків. Здатність до звукопоглинання залежить від товщини засипки, розміру та форми зерен, частоти звукових коливань. Найкраще поглинає звук засипка із зерен розміром 0,3…0,6 мм. Шар вермикулітової засипки в 20 см за теплозахистом є еквівалентним цегляній стіні завтовшки 1,5 м чи бетонній стіні завтовшки 2 м. Шар із 5 см вермикуліту на горищних перекриттях зменшує теплові втрати на 75 %, 7,5– на 85, 10 см – на 92 %. Засипки в стінових конструкціях використовують для захисту приміщень від перегрівання та охолодження, для ізолювання холодильних камер, склепінь печей, звукового ізолювання камер випробувань авіаційних та автомобільних двигунів, звукопоглинання у звукозалах і кіностудіях. Поряд із засипками, використовують будівельні розчини із вермикулітовим заповнювачем, що завдяки високій пористості, мають у 2…4 раза меншу об’ємну вагу і в 4…6 раза менший коефіцієнт теплопровідності, аніж традиційні, і належать до легких «теплих» розчинів. Шар із «теплої» цементно- вермикулітової штукатурки завтовшки 2 см може замінити шар цементно-піщаного розчину завтовшки 15…20 см. За товщини цементно-вермикулітового шару 3 см, товщина цегляної стіни може бути зменшена на 25 %. Як легкий наповнювач для бетону, штукатурок (у тому числі декоративних і вогнестійких), стінових панелей, перекриттів, застосовують також руберойд із вермикулітовою посипкою. Керамзитовий гравій та пісок застосовують у виробах із легких бетонів. Керамзит марок 250…500 широко застосовують для стінових панелей; марок 600…800 – для конструкційних виробів, наприклад панелей перекриття, а також у будівництві мостів, де особливо важливо зменшити масу конструкцій. Теплоізоляційний керамзитобетон різної структури застосовують як теплоізоляційний матеріал у складних огороджувальних конструкціях будівель. Конструктивно-теплоізоляційний – для одношарових стінових панелей, крупних блоків тощо. Конструктивний – для різних конструкцій будівель та інженерних споруд. Точні розміри й різноманітність форм керамзитобетонних блоків дозволяють поєднувати їх з усіма залізобетонними виробами, металоконструкціями тощо. Заміна цегли на керамзитобетон в малоповерховому будівництві зменшує собівартість робіт на 30…40 %, а втрати теплоти – на 75% [2]. Проте порівняно з важким бетоном керамзитобетон має меншу густину й морозостійкість, порівняно зі звичайним бетоном – є більш крихким. Спучений перліт найчастіше застосовують у перлітобетоні на різних в’яжучих, як звукопоглинальний і теплоізоляційний матеріал від мінус 180 до плюс 900 °С, заповнювач штукатурних розчинів, а також особливо легких теплоізоляційних, конструкційно-ізоляційних і жаростійких бетонів. Для футерування промислових печей, димових труб та інших теплових агрегатів виготовляють жаростійкі перлітобетони, що можуть бути закладені у вигляді моноліту в тепловому агрегаті. Це дозволяє зменшити масу огородження печей в 2…3 раза й знизити їхню вартість на 30…50 %. Використовують також теплоізоляційні штукатурні склади на основі спученого перлітового піску, гіпсового та вапняного в’яжучих, а також фосфоперлітобетон із вогнестійкої глини, фосфатного в’яжучого на основі ортофосфорної кислоти та спученого перлітового піску. Гранульоване піноскло застосовують замість керамзитового гравію у виробництві теплоізоляційних плит із легкого бетону для покриттів промислових будівель, овочесховищ та інших приміщень, а також як наповнювач для пінопластів. Блоки з піноскла застосовують для ізолювання будівельних конструкцій, промислового обладнання, холодильників в інтервалі робочих температур від мінус 260 до плюс 430 °С за відносної вологості до 97 %. Максимальні розміри виробів 475×400×120 мм. Із гранульованого піноскла з насипною густиною 150 кг/м3 фракцій 0…5 мм одержують легкий теплоізоляційний і конструкційно-теплоізоляційний бетон класів міцності B0,75 (M10) – B2,5 (M35) із густиною в сухому стані 350…500 кг/м3. Сиопор застосовують як тепло- та звукоізолюючу засипку й сорбент для збирання з води та ґрунту розлитої нафти й нафтопродуктів. Сиопорбетон – макропористий бетон на основі суміші сиопору, портландцементу й полімерних добавок густиною 300…600 кг/м3 і міцністю на стиск 0,7…1,6 МПа, призначений для виготовлення монолітних конструкцій, стінових блоків і плит. На основі дрібної фракції сиопору виготовляють легкі теплоізоляційні та звукопоглинальні штукатурні суміші на цементному й гіпсовому в’яжучому, що легко наносяться й швидко висихають. Розчини на основі дрібної фракції призначено для утворення «теплого» шва в будівництві зовнішніх стін із легких блоків малої теплопровідності. Склопор застосовують як теплоізоляційну засипку, заповнювач для легких бетонів, штукатурних розчинів, а також у заповнених пінопластах, зменшуючи витрату полімеру та підвищуючи вогнестійкість виробів. Вироби з жаростійкого теплоізоляційного склопорбетону, що призначено для теплової ізоляції (футеровки) промислових печей, димових труб та інших агрегатів, одержують із пористого рідкого скла у вигляді гранул розміром 1…10 мм, в’яжучого (портландцемент, рідке скло, глиноземистий цемент) і добавок (зазвичай, шамот із частинками до 1 мм). Залежно від складу густина склопорбетону становить 400…1000 кг/м3, а температура використання – 600…1000 °С. Більшість термолітових заповнювачів, одержаних із діатомітів, трепелів, опок і перехідних різновидів, є «полегшеними», рекомендованими для конструкційних (В10…В40) і конструкційно-теплоізоляційних бетонів. Термолітобетон затребуваний у будівництві відносно дешевих житлових будинків, господарських і промислових об’єктів, що мають відносно невелику масу й навантаження на фундамент.
|