Ідеальне та реальне в емоційних переживаннях

Переживання. Як суб'єкт дії людина відчуває вплив і середовища, і власних дій та вчинків, які змінюють її взаємовідносини з довкіллям; вона переживає те, що з нею відбувається і нею твориться, і через переживання виявляє своє ставлення до того, що її оточує що вона робить і відчуває. Щось їй подобається, а щось ні, одне приємне, інше неприємне. Ми радіємо, уявляючи собі зустріч з приємним, смуток огортає нас при згадці про прощання з близькими. У переживаннях відображається оцінка людиною явищ, спонукання до дії, передбачення її наслідків.
У переживаннях поєднуються реальне й ідеальне. Ми переживаємо не просто емоцію, а саме радість чи смуток, ніжність чи гнів. Ситуація, яка викликала задоволення чи незадоволення, постає в наших переживаннях ідеально, у формі образу. Наші переживання завжди реальні. Наприклад, подія вже минула, а ми переживаємо страх або печаль, коли згадуємо про неї. Переживання -- це форма вияву нашого ставлення до об'єкта, ситуації, іншої людини, до себе, до того, що нас оточує, це факт нашого внутрішнього досвіду.
Переживання - реальні!
Ситуація - ідеальна!

15. «Периферична» теорія В. Джемса - Г. Ланге.
Не дивлячись на те,що Джеймс(1894) і Ланге(1895) незалежно один від одного розвинули свої теорії емоцій, їх поєднують в одну-периферичну теорію емоцій, згідно якій емоція є вторинним явищем-усвідомленням сигналів які приходять до мозку, про вісцеральні зміни (у м'язах, судинах і внутрішніх органах) в момент реалізації поведінкового акту, викликаного емоціогенним подразником.