Особливості психічного відображення в емоціях

Різноманітні реакції організму на ситуацію пов”язані з виникненням емоцій. Існує інстинктивна координація між актом сприймання і реакціями організму. Сприймання як активний процес передбачає, що об”єкт або ситуація сприймаються не лише так, як вони існують, а й у своєму емоційному значенні. Будь-який акт передбачає наявність стимулу і відповіді. Поява стимулу супроводжується активацією, його вибір зумовлюється потягом, а форма відповіді, спосіб поведінки відображають координацію між стимулом і відповіддю. Емоція виникає щоразу, коли задоволення потреби не відбувається, коли дія не досягає цілі. І.П.Павлову належить вчення про динамічний стереотип – сталу систему реакцій-відповідей тварини і людини, яка відповідає певній комбінації зовнішніх сигналів. При порушенні стереотипу з”являються ознаки емоцій. Зокрема, емоція виникає тоді, коли виконання дії пов”язане з перешкодою (якщо людина може втекти, вона не відчуває емоції страху). Або, навпаки, емоція виникає, коли перешкоди не виявляється там, де вона має бути. Якщо не порушується динамічний стереотип реакцій, виразність емоцій дуже низька. Емоція – це реакція індивіда на ті ситуації, до яких індивід не може водночас адаптуватися, і значення її є переважно функціональним. Емоція може викликати порушення пам”яті, навичок, заміну складних дій легшими, простішими. Ця дезорганізація зумовлюється активною реакцією суб”єкта відповідно до ситуації. Емоційна реакція може бути адекватною ситуації, але рівень її організації – нижчим, ніж заведено в даній культурі. Організуюче та дезорганізуюче значення емоцій не є тотожним її корисності. Дезорганізація може бути корисною в певній ситуації. Але питання про емоції – не лише питання про ступінь реакції, яка викликає порушення адаптивної поведінки. Людина як суб”єкт, що пізнає та змінює світ, не є байдужою до нього, не є безстороннім споглядачем подій, вона – їх активний учасник. Отже емоції – це специфічна форма взаємодії людини з навколишнім світом, з середовищем, спрямована на пізнання світу та свого місця в ньому через саму себе.

6. Двоїстий характер емоційних явищ.
Кожна людина на власному досвіді переконується у двоякому характері емоцій: переживання нерозривні з їхніми органічними проявами.
Характеризуя эмоции в чисто феноменологическом, описательном плане, можно выделить такие их признаки:
1) представленность эмоций в сознании в форме непосредственных переживаний;
2) двойственный, психофизиологический характер этих явлений; с одной стороны -- аффективное волнение, с другой -- его органические проявления1;
3) ярко выраженная субъективная окраска эмоций, присущее им качество особой "интимности".
Голландский философ Б. Спиноза в середине XVII века тоже считал главной побудительной силой поведения аффекты, к которым он относил в первую очередь влечение. Спиноза также отметил двойственный характер эмоций, которые могут благоприятствовать способности тела к действию или ограничивать ее.

7. Рівні прояву емоцій Дослідження мімічного вираження емоцій почалося більше 100 років тому. Одним з перших постало питання: чому в людини в емоційному стані специфічно змінюється напруга різних лицьових м'язів?
Класичної спробою відповісти на це питання була теорія Ч. Дарвіна, викладена ним в роботі "Вираз емоцій у людини і тварин". Дарвін висунув гіпотезу, згідно з якою мімічні руху про-разовалісь з корисних дій. Іншими словами, те, що зараз є вираженням емоцій, раніше було реакцією, яка мала певний пристосувальні значення. Мімічні руху, що виникають з преобразованних корисних рухів, являють собою або ослабленную форму цих корисних рухів (наприклад, оскаліваніе зубів при гніві є залишкової реакцією від використання їх у боротьбі), або їх протилежність (наприклад, розслаблення м'язів особи - посмішка, що виражають привітність, Є протилежністю напруження м'язів, характерного для ворожих почуттів), або пряме вираження емоційного збудження (тремтіння - це наслідок напруги м'язів при мобілізації організму, скажімо, для нападу). Згідно з Дарвіну, міміка зумовлена вродженими механізмами і залежить від виду тварин. Звідси випливає, що мімічні реакції повинні бути тісно пов'язані з певними емоціями. Встановлення таких зв'язків зробило б можливим розпізнавання емоцій за міміческому висловом. Виявилося, що теорія Дарвіна вірна лише почасти, так як міміческое вираз не повністю детерміновано природженими факторами. Про це свідчать численні спостереження та експериментальні дані. Безліч досліджень було присвячено з'ясування того, здатен чи людина-і в якій мірі-правильно розпізнавати мімічні реакції інших людей. У цих дослідженнях використовувалося три види матеріалу: малюнки міміческіх реакцій, фотографії зображення емоцій акторами і фотографії спонтанного вираження емоцій.
Пантоміміка, вираз, емоцій голосом. Дослідження жестів та голосу виявляють вплив аналогічних факторів. Так, експерименти, в яких емоції визначалися по заснятим на кіноплівку рухам рук досвідченого актора, показали, що рівень точності оцінок є приблизно таким же, як при визначенні емоцій за виразом обличчя.
У стані емоційного збудження зазвичай зростає сила голосу, а також значно змінюються його висота і тембр. Окремі інтонаціонние коливання висоти можуть охоплювати цілу октаву.
Неодноразово робилися спроби виявити за допомогою звукозапису які викликаються емоціями зміни голосу. Однак на увазі безлічі факторів, від яких залежать особливості запису, що ці спроби до сих пір не увінчалися успіхом.
Вираження емоцій голосом, так само як і мімічний вираз, має як вроджені відотіпічние компоненти, так і придбані - соціально зумовлені і що формуються в процесі індивідуального розвитку "компоненти. Врожденнимі механізмами обумовлені такі прояви, як зміна сили голосу (при зміні емоційного збудження) або тремтіння голосу (під впливом хвилювання). При посилення емоційного збудження зростає кількість функціональних еді-ниц, актуалізірованних до дії, що впливає на посилення активації м'язів, що беруть участь у голосових реакціях,
Що стосується рухів всього тіла - пантомімікі, то тут вдалося виявити одну комплексну реакцію, яка виникає у відповідь на сильний раптовий подразник, перш за все звукової. Це так звана реакція вздрагіванія.