Емоційний процес та умови його виникнення

Емоційний процес – специфічна реакція на зміни в зовн. або внутр. сер-щі, яка має три компоненти (Я.Рейковський, 1976):

1. Комп-нт емоційного збудження, визначає мобілізаційні зміни в орг-змі. Виникнення емоційного процесу пов”язується зі станом збудження, підвищенням рівня активації центральної нервової системи, що становить континуум від стану сну до стану крайнього збудження

2. Комп-нт, що пов”язаний зі значенням емоційної події для особистості (+ чи -), розкриває знак емоції. Знак не має необхідного зв”язку з організацією чи дезорганізацією поведінки ос-сті.

3. Зміст, якісна хар-ка емоцій. Хар-зує специф. якісні особл-сті емоційної події. Якісна хар-ка залежить від особл-стей сигнального подразника. Виникнення емоційного процесу пов”язується зі станом збудження, підвищенням рівня активації центральної нервової системи, що становить континуум від стану сну до стану крайнього збудження

Емоційний процес,виникає під впливом трьох типів факторів:

1. Безумовні емоційні подразники, які викликають емоцію внаслідок природженої чутливості до них організму. На їх основі формуються первинні мех-зми регуляції.

2. Нейтральні, які дістають емоційне значення завдяки вормуванню умовних емоційних подразнень. Нейтральні подразники, що передують емоціогенним або їх супроводжують, самі отримують здатність викликати емоції. Йдеться про генералізацію емоційних подразників.

3. Співвідношення подразника з установками особистості. На основі досвіду в людини формуються певні очікування.

Якщо сигнали не з”являються або не відповідають очікуванню, виникає емоційне збудження. Існує певний оптимум розходження між установками та сигналом, який викликає позитивні емоції щодо новизни, незвичайності. Якщо сигнал не відрізняється від очікувань, він оцінюється як нецікавий, якщо ж відрізняється занадто сильно, здається неприємним, небезпечним, дратує.

3.Воля и эмоции
Емоції - це психічне відображення у формі пристрасного переживання життєвого змісту явищ та ситуацій, обумовленого відношенням їх об'єктивних властивостей до потреб суб'єкта.

Емоції виконують 3 основні функції:

-- спонукальна (функція оцінки);

-- регулятивна

-- виразна

Воля - психічний механізм за допомогою якого особистість регулює свої психічні функції, перебудовуючи їх у відповідності до задачі, що вирішується (Басов).

Воля - є одним з механізмів, що дозволяє людині керувати своєю поведінкою (Виготський).

Воля - це вища форма довільної регуляції поведінки, а саме та, за якої регуляція здійснюється на основі критерію інтелектуальної, емоційної та загально-соціальної цінності тої чи іншої дії.

Функції волі:

- спонукальна (організація активності людини)

- створює допоміжне спонукання, якщо в людині відсутня актуальна потреба виконання дії, але при цьому вона усвідомлює необхідність її виконання.

- гальмівна

Співвідношення волі та емоцій:

-- виникаючі емоції можуть справляти на поведінку і діяльність людини дезорганізуючий та демобілізуючий вплив, і тоді воля("сила волі") виступає в ролі регулятора, компенсуючи негативні наслідки емоції, що виникла.

-- Емоції навпаки стимулюють діяльність і тоді прояву вольового зусилля не потребується.

4. Форми прояву емоційних явищ
Емоційні переживання носять неоднозначний характер. Один і той самий об'єкт може викликати неузгоджені, суперечливі емоційні стосунки. Це явище отримало назву амбівалентність (подвійність) почуттів. Зазвичай амбівалентність викликана тим, що окремі особливості складного об'єкта по-різному впливають на потреби і цінності людини (так, можна поважати когось за працездатність і одночасно засуджувати за запальність). Амбівалентність може бути породжена і протиріччям між стійкими почуттями до предмета і розвиваються з них ситуативними емоціями (так, наприклад, суміщаючи любов і ненависть при ревнощів). Рубінштейн виділяв такі форми емоцій:

-- настрої;

-- афекти;

-- стрес;

-- пристрасті.

Настрій - це більш менш тривалий та стійкий емоційний стан, що забарвлює всі інші переживання і діяльність людини. Настрої відрізняються різним ступенем тривалості, вираженості, усвідомленості. Тому говорять про перехідний і тривалий настрій.

Настрій завжди має причину, але не завжди ці причини усвідомлюються. У різних людей настрій по різному виражається в поведінці. Особливості регуляції визначають характер володіння і управління своїм настроєм.

Афект - це короткочасна, бурхливо протікаючи, надзвичайно інтенсивна емоційна реакція. Для афекту характерна надзвичайна сила прояву, він захоплює людину цілком. Величезна сила і яскравість афекту з'єднуються з короткочасністю його протікання. Нерідко в стані афекту змінюються звичайні установки особистості. Існують афекти, які носять позитивний характер.

Стрес - це такий емоційний стан, який викликається несподіваною напруженою обстановкою. Стресовими станами будуть дії в умовах ризику, необхідність приймати самостійно швидке рішення, миттєві реакції при небезпеці, поведінка в умовах несподіваної зміни обстановки. При цьому навики та звички залишаються без зміни і можуть замінити собою усвідомлені дії. При стресі можливі помилки сприйняття, пам'яті, неадекватні реакції на неочікувані подразники.

На думку Г. Сельє, стрес - це невідьємна складова життя людини, його не можна уникнути. Для кожної людини є оптимальний рівень стресу, при якому досягається набільша ефективність діяльності.

Стрес має 3 стадії розвитку:

-- Шоку (Павлов називав "что такое?")

-- Мобілізація (стадія опору)

-- Стадія виснаження

Пристрасть - це сильне стійке почуття, що являє собою спрямованість усіх думок особистості на єдину мету точка. Пристрасть є довготривалим почуттям. Пристрасть виявляється у зосередженості індивіда на певному предметі, який у цей час затьмарює всі інші спонуки діяльності. Предметом пристрасті найчастіше є інша людина, яка стає єдиним засобом задоволення потреби іншій людини, що домінує над усіма іншими. Такою пристрастю може бути один з видів кохання.

Предметом пристрасті може бути й неудохотворенний об'єкт або ж якась ідея. Як і в попередньому випадку індивід потрапляє у поле тяжіння провідної потреби, яка з певних причин сформулювалася протягом його життя.

Існує ще одна форма прояву емоцій, яка називається фрустраці я. Крайня незадоволеність, блокада прагнення, що викликає стійке емоційне негативне переживання може стати основою фрустрації, тобто дезорганізація свідомості та діяльності. В стані фрустрації людина відчуває особливо сильне нервово-психічне потрясіння. Воно розкривається як крайня досада, озлобленість, пригніченість.