Економічні ідеї пізніх соціалістів-утопістів

4. Марксизм – напрям економічної теорії, започаткований німецькими теоретиками Карлом Марксом та Фрідріхом Енгельсом у 40-50-х роках XIX ст.

Виникнення марксизму було детерміновано конкретними соціально-економічними і політичними передумовами. В кінці ХVІІІ ст.. в Англії, на той час економічно найрозвиненішій країні Європи, почався промисловий переворот, який у ХІХ ст. охопив інші європейські держави. Зростав обсяг промислового виробництва, будувались нові фабрики, збільшувалась чисельність найманих робітників. На зміну феодалізму широким фронтом ішов капіталізм. Формувались нові класи – буржуазія і пролетаріат. Дедалі сильнішою ставала експлуатація найманої праці з боку буржуазії, глибшала безодня між багатством і бідністю. В середовищі робітничого класу зростає незадоволення станом справ. Поступово воно переростає у страйки, організовані виступи проти існуючого економічного та політичного ладу. Деякі з них набувають великого резонансу. Серед них – повстання ткачів у м. Ліоні (Франція) у 1831р. і у 1834 р., сілезьких ткачів (Німеччина) у 1844 р., революційний рух англійських робітників за демократизацію державного устрою (чартизм) у 1830- 1840 рр.

Велику роль у формуванні марксистського вчення відіграв бурхливий розвиток природознавства. Особливе місце тут належить трьом великим науковим відкриттям першої половини ХІХ ст., які дали можливість зробити ряд нових, принципово важливих філософських висновків, сприяли утвердженню діалектичного способу мислення. Йдеться про такі відкриття:

1. На початку 40-х рр. ХІХ ст.. німецький природознавець Мейєр відкрив закон збереження і перетворення енергії (механічна, теплова, електромагнітна, гравітаційна та ін.), маючи якісну специфіку, взаємодіють між собою і можуть переходити з одного виду в інший. Це стало науковою основою для філософських висновків про нестворюваність і незнищуваність матерії та руху, єдність різноманітних форм руху, їх взаємодію і взаємоперехід;

2. У 1838-1839 рр. німецькими біологами Т.Шванном і М. Шлейденом була створена клітинна теорія живої речовини. Факт існування клітин був відомий ще у ХVІІ ст.., але тільки цими вченими було встановлено, що клітини – першооснова, анатомічні одиниці живих організмів, причому як рослинних, так і тваринних.

3. На початку 40-х рр. ХІХ ст. англійський дослідник природи Ч.Дарвін, дослідивши величезний пласт емпіричного матеріалу в сфері біології та с/г, робить висновок про еволюційний розвиток живої природи. Це нанесло удар по релігійних уявленнях про походження життя на платі і виникнення людини, сприяло формуванню філософських ідей безперервності еволюції органічного світу, закономірності виникнення людини як найвищого прояву природи.

Створення марксистської політичної економії насамперед пов’язане з науковою діяльністю великого німецького економіста Карла Маркса (1818 - 1883).

Методологічно марксистське вчення має багато спільного з теоріями А.Сміта й, особливо Д.Рікардо. У цьому розумінні він став продовжувачем вчення класичної політичної економії в тій частині, яка ґрунтується на трудовій теорії вартості. Однак Маркс не брав у класиків уже готові висновки, а переосмислював їх відповідно до власних принципів.

За визнанням самого Маркса, як вчений він методологічно виходив із трьох наукових джерел: англійської політичної економії Сміта – Рікардо, німецької класичної філософії Гегеля – Фейєрбаха і французького утопічного соціалізму Сен-Сімона – Фур’є. У перших він запозичив серед багатьох інших трудову теорію вартості, у других – ідеї діалектики і матеріалізму, в третіх – поняття класової боротьби й ідею соціалістичного устрою.

У методології Маркса чільне місце посідає його концепція базису і надбудови, яку він виклав ще у праці “До критики політичної економії”(1859р.).

У концепції базису і надбудови Маркс зробив спробу дати економічну інтерпретацію історії з урахуванням діалектики взаємозв’язку продуктивних сил і виробничих відносин, яка, на його думку, відображає процес переходу від капіталізму до соціалізму. Маркс вважав, що недіалектичний підхід класичної політичної економії, яка, власне, й відкрила закони розвитку капіталізму, не дав їй можливості зрозуміти, що вони мають специфічний і перехідний характер, трактуючи їх як універсальні та вічні.

Виходячи з розуміння базису і надбудови, які постійно змінюються, Маркс по-новому розглядає предмет політичної економії, під яким розуміє сукупність виробничих відносин, а також систему законів їх розвитку - економічних законів. Економічні закони капіталізму є перехідними, тому й предмет економічної науки має змінюватися із зміною суспільного устрою.

2. Маркс Карл Генріх (1818–1883) – видатний німецький економіст і філософ. Основні праці – “Економіко-філософські рукописи 1844 р.”, “Злиден­ність філософії” (1847), “Наймана праця і капітал” (1849), “Критика політичної економії” (1858). Головною працею Маркса, справою всього життя став “Капітал”, над яким він працював близько 40 років. Метою свого дослідження Маркс поставив “від­криття економічного закону рухусучасного суспільства”. Фактично робота над “Капіталом” розпочинається з “Економіко-філософських рукописів 1844 р.”, в яких він вперше здійснює синтез економічного, філософського та соціально-політичного підходів до аналізу суспільства і які стали першим кроком до створення нового напряму в економічній теорії, заснованого на класовому під­ході.