Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Моя борня





 

Народжена на зламі століть, Посвячена вістрям меча, Закутана в кайдани сумління Дрімає в мені моя борня.

Мов клекіт лави в надрах землі, Неначе хижий крик кажана, Чекає іскра вічності мить,

Щоб все навкруг спалити дотла.

За ґратами усталених норм,

Між стінами чужих почуттів Мій дух забився в чорну діру І мохом безнадії поцвів.

Коли ж настане істини мить - Сполум'яніє вістря меча Й на обрії, на зламі століть, Вогнем займеться моя борня.

Моя стихія - це рух,

Моя ідея - протест,

Дрімає десь в середині звір, Веде до правди сонячний хрест.

►ИГ

 

Давай по Збруч!

 

Я галичанин, націоналіст,

Давай по Збруч - і вільна моя хата,

Від безстатевих промосковських гнид,

Й, радянського розливу, пролетаріату.

Давай по Збруч! А тут я розберусь Де доморощені запроданці зібрались,

На своєму подвірТ зазирну під кожен кущ І придушу гадюку, як би не звивалась.

Давай по Збруч! Бо тут моя земля - Тут пахне хлібом, сіном і росою Хіба ж це може зрозуміти той,

Хто змалку напханий імперською "лапшою".

Давай по Збруч! Будуй Галичину Й живи господарем у себе в хаті - Шануй свій дім, цінуй свою рідню,

А не шукай до кого їх би приєднати.

Давай по Збруч, а далі по Дніпро І від Дніпра до східного кордону.

Неси ідею в кожне місто і село Єднання нації від Сяну і до Дону.

Руїна

 

Я крокую своєю країною І вдивляюся в очі порожні Тих, хто стали тою причиною,

Що такі ми сукупно негожі.

Тих, хто в ноги погляд потупили І не хочуть у тому зізнатися,

Що продали, зміняли, згубили Те, чим мали батьки пишатися.

Я дивлюся в обличчя сіріючі І на ті невиразні постаті,

Що у мові своїй німіючи, Розплилися в сліпому розпачі. Роздали, продали, занедбали І впиваються трунком полиновим. Замість того, щоб йти попереду Мов стихаюча хвиля відлинули.

Я дивлюся, і смуток червивіє Після віршів тужливо-мінорних, Коли наше минуле й будущину Розфарбовують в відтінках чорних. Ці тужливі, задушливі спомини Про звитяги дідів-героїв Набивають огидну оскому І пліснявою тхнуть віковою.

Де звитяжні сталеві гасла?

Де хижацька паща тваринна? Перетворено зграю на паству І розтоптано дух України!

Date: 2015-10-18; view: 271; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию