Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Моя борня
Народжена на зламі століть, Посвячена вістрям меча, Закутана в кайдани сумління Дрімає в мені моя борня. Мов клекіт лави в надрах землі, Неначе хижий крик кажана, Чекає іскра вічності мить, Щоб все навкруг спалити дотла. За ґратами усталених норм, Між стінами чужих почуттів Мій дух забився в чорну діру І мохом безнадії поцвів. Коли ж настане істини мить - Сполум'яніє вістря меча Й на обрії, на зламі століть, Вогнем займеться моя борня. Моя стихія - це рух, Моя ідея - протест, Дрімає десь в середині звір, Веде до правди сонячний хрест. ►ИГ
Давай по Збруч!
Я галичанин, націоналіст, Давай по Збруч - і вільна моя хата, Від безстатевих промосковських гнид, Й, радянського розливу, пролетаріату. Давай по Збруч! А тут я розберусь Де доморощені запроданці зібрались, На своєму подвірТ зазирну під кожен кущ І придушу гадюку, як би не звивалась. Давай по Збруч! Бо тут моя земля - Тут пахне хлібом, сіном і росою Хіба ж це може зрозуміти той, Хто змалку напханий імперською "лапшою". Давай по Збруч! Будуй Галичину Й живи господарем у себе в хаті - Шануй свій дім, цінуй свою рідню, А не шукай до кого їх би приєднати. Давай по Збруч, а далі по Дніпро І від Дніпра до східного кордону. Неси ідею в кожне місто і село Єднання нації від Сяну і до Дону. Руїна
Я крокую своєю країною І вдивляюся в очі порожні Тих, хто стали тою причиною, Що такі ми сукупно негожі. Тих, хто в ноги погляд потупили І не хочуть у тому зізнатися, Що продали, зміняли, згубили Те, чим мали батьки пишатися. Я дивлюся в обличчя сіріючі І на ті невиразні постаті, Що у мові своїй німіючи, Розплилися в сліпому розпачі. Роздали, продали, занедбали І впиваються трунком полиновим. Замість того, щоб йти попереду Мов стихаюча хвиля відлинули. Я дивлюся, і смуток червивіє Після віршів тужливо-мінорних, Коли наше минуле й будущину Розфарбовують в відтінках чорних. Ці тужливі, задушливі спомини Про звитяги дідів-героїв Набивають огидну оскому І пліснявою тхнуть віковою. Де звитяжні сталеві гасла? Де хижацька паща тваринна? Перетворено зграю на паству І розтоптано дух України!
|