Люди-телевізори

Така біда прокралась в наші будні спокійні, Засалені на кухнях і затерті до дір,

Тепер усе суспільство і не люди, і не свині,

А монстри-телевізори, що транслюють ефір.

І замість голови вони всі "телика" мають, Чим ловлять різні хвилі в антени свої, Споріднені каналами, екраном моргають, Навколо розповсюджують новини й думки.

Та все б ото нічого, якби мали думку, Окрему й не нав'язану каналом яким,

А то один до одного викрикують в вуха Чиїсь сумнівні лекції чи ще один фільм.

Вони не мають дійсності, все трюки кіношні, Живуть лише у пристрастях чужих почуттів, Скоряються рабськи наказам бездушних І проклятих своїх телевізійних богів.

Нема у них майбутнього, у теле-мутантів, Теперішнє вмістилося у теле-анонс,

Життя переміщається з теле-дебатів У теле-серіали і погодний прогноз.

Люди-телевізори у шоу дні проживають, Люди-телевізори не мислять, не вірять, Люди-телевізори дітей називають Маріццо-Хуанітами дель Пьєро ла Вінтер.

Я знов, Вітчизно, на війні,

А ти усе чекаєш вороття.

Можливо, повернусь назад я у труні, А якщо карта ляже, за життя.

Я повернусь не на щиті,

А навіть мертва зі щитом. Благослови ж мій шлях мені Своїм Тарасовим пером.

Благослови той день і час Коли вкоротиться мій вік,

Й у вічному спочинку рук,

Останній сон торкне повік.

Коли, втомившись від напруги, Уперше за усе життя,

Не буде ні жалю, ні туги,

Ні злободенності буття.

Благослови годину світлу І поєдинок до кінця.

Благослови Священну Битву І долю правого Бійця.

Вітчизно, Матір, Земле Рідна,

Мені не шкода голови,

Я йду у бій. Година світла.

На вірну смерть благослови.

Благослови, Перуне, на бій з ворогами!

Осяй нам шлях, Ярило, до перемоги й слави!

Над головою прапори, в руках блискуча зброя. Салют, брати! Разом, брати! До бою всім, до бою! Вперед! Назад шляху у нас немає.

Агресія й ненависть всередині палає.

Вперед, брати! У бій, брати! З гарячими серцями. Салют, брати! Разом, брати! Тріумф буде за нами!

* * *

Кому не жаль своєї голови,

Того не пощадить рука ворожа.

Той прийме смерть у битві, на війні - Про більше він і мріяти не може.

Та мало - йти на смерть без вороття. Потрібно знати, чи того це варте.

За Батьківщину віддане життя,

Або у п'яній бійці, після кварти.

Лиш той, хто згинув в правій боротьбі,

Хто протиставив цілий Світ ідеї,

Той справді є і мертвим, і живим, Достойним вічності,

І з гордістю ввійде у неї.

Таких сьогодні дурнями зовуть,

При вилиці гойдаючи рукою.

Минуть сторіччя, та героїв пам'ять не мине. Хвала герою!

Похмурий гуркіт дверей і брязкіт іржавих замків. Куди поділась, романтико, де ти?

Тепер лиш тиша і ти, та коробок сірників, Холодний чай під сивий дим сигарети...

І день якийсь змазаний. Хочеться пити. Заспрагла безвихідь і серце з грудей.

Не хочеться плакати, хочеться жити,

Дивитись на сонце, на Світ і людей.

Бетонний мішок, на вікнах решітки,

Смердюча блювота низьких почуттів.

Іржавий капкан і ненависна клітка.

Забудь все, що прагнув, любив та хотів.

За будь-яку ціну ти вижити мусиш.

Повинен і совість, і честь зберегти.

Ти борешся стійко, нічого не просиш,

Не плачеш, бо ти пам'ятаєш, хто ТИ!

Брати, візьміть у руки моє серце.

Хай шлях воно освітить уночі,

Гарячим полум'ям нехай зігріє груди В холодних карцерах на чужині.

Брати, почуйте мою пісню волі,

Даровану у час нелегкий вам.

Нехай вона не дасть засумувати Та не дає зневіритись серцям.

Брати, душею щирою, і в дощ, і в холод, Коли негода серце допече,

Я з вами залишатимуся поруч І братське підставлятиму плече.

Брати, потисніть братську мою руку.

У болю, у біді, в нелегкий час,

У безкінечні дні далекої розлуки,

Я серцем завжди буду опліч вас.

Брати, соратники, кріпіться духом.

Я завжди з вами і належу вам.

Віддам свободу вольовим, і твердим рухом, Без роздумів за вас життя віддам.