Не для друкарень

Були часи, була сила,

Всі славу шукали Ходили вовки лісами,

Вовки, не шакали!

Шляхи собі обирали,

Світом мандрували,

Не зважали на біду,

Проти зла повстали!

Показали свою лють,

Подражнили долю!

А біда не за горами,

Та й не стало волі.

Лиш заплаче вовченя,

Бо ж за нього бились,

Та дарма, ніхто не чує,

Лише пси лишились...

Один в одного шматок З пащі виривають,

А як гряне в небі грім - Очі опускають.

Опускають і бояться,

Бо кожної ночі

їм в жахіттях очі сняться,

Вовків люті очі!

Коаліції, опозиції,

Нам так набридли необачні пропозиції, Прохання "трішечки ще потерпіти",

І обіцянки про "красиво жити".

Нам не потрібні внутрішні реформи,

Де суть одна, міняються лиш форми.

Для чого ви приймаєте закони?

Щоб жив відсоток, помирали мільйони? Ви просите і просите кредити,

Щоб жили ви, та жили ваші діти,

За ваші апетити вже роками,

Із закордону платять наші мами.

Не вір, не бійся, не проси,

Ти є народ, таких мільйони.

Не вір, не бійся, не проси,

Ми тут диктуємо закони!

Біль тимчасовий, не зважай,

З собою гордість пронеси.

Від фальші душу захищай,

Не вір, не бійся, не проси!

А ми тихенько собі тягнемо ярмо,

І нескінченними важкі здаються днини,

Я прошу зупинитись їм на зло,

І в очі подивитися дитині.

Ти промовчиш, коли будуть питати,

Чому гаруєш, а на хліб лиш вистачає?

Що це створили ті народні депутати,

І право добре їсти тільки їх нащадок має...

Що ми за гроші голоси їм віддавали,

І мовчки відвертались від брехні,

А їхні руки, що "ніде не крали",

Країну потопили у багні!

Жінки шукають щастя за кордоном,

Ні, не для себе. Для своїх дітей.

А ви жируєте, і, скориставшись троном, Останні жили тягнете з людей.

Вся ваша сила у народному мовчанні, Але не всі залишились німі,

Настане час і в гордому повстанні,

Ми спалим вашу владу у вогні...