Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Спостереження на уроках і в позаурочний час з учнями 1 - го класу за природою





Не секрет, що провідною діяльністю першокласників на уроках «Природознавства» є спостереження. Порівняно з іншим видами діяльності, спостереження є вирішальним в побудові уроків курсу, а отже і потребує глибокого аналізу в нашій роботі. На уроках природознавства, екскурсіях перед очима учнів проходять предмети та явища навколишнього середовища. Щоб їх усвідомити, потрібно спостерігати за ними. Спостереження – обов’язкова ланка у пізнанні природи. Тому вчитель має більше уваги приділяти спостереженням учнів за предметами та явищами природи [5, с. 122].

Короткочасні спостереження проводяться н уроці, під час екскурсій, в кутку живої природи. Довготривалі – в позаурочний час.

Важко переоцінити значення позаурочної діяльності з природознавства, зокрема, практично-дослідних робіт, завдяки яким діти мають можливість безпосередньо поспілкуватися з природою. Виконуються практичні та дослідні роботи здебільшого саме в позаурочний час – на географічному майданчику та науковій пришкільній ділянці. Не можна уявити правильну організацію спостережень учнів за погодою, сезонними змінами в природі без географічного майданчика. На ньому проводяться заняття не тільки з природознавства, а й з математики, праця під час позаурочної і позакласної роботи.

Географічний майданчик створюється: для систематичних спостережень за погодою, за висотою сонця, проведення цілого ряду практичних занять. Вона є невеликою ділянкою місцевості при школі, де розташовані необхідні для цього прилади, макети [2, с. 16]. Проводячи фенологічні спостереження в першому класі, вчитель має навчити учнів бачити явища природи, робити узагальнення і висновки, прагнути показати дітям природу в усій її красі, прищепити їм навички дослідницької роботи.

Провідною діяльністю, якою починають оволодівати діти з 1 класу, є навчально-пізнавальна. Будь-яке пізнання розпочинається зі сприймання явищ, предметів, подій навколишнього світу, що відбувається через відчуття їх окремих ознак, властивостей, частин, які діють на відповідні аналізатори. Так, наприклад, під час першого ознайомлення з квіткою у дітей виникають різні відчуття: це її колір, форма, запах, розмір тощо. Всі ці ознаки самі собою не існують, а належать конкретному об’єктові природи. Тому у свідомості дитини виникає образ квітки. Він складається із сукупності відчуттів, які не зводяться до простої суми. Це пояснюється тим, що будь-який наочний образ сприймання відображає об’єкт, який характеризується цілісністю, зв’язками, взаємовідношеннями між його ознаками, властивостями, частинами.

Першою умовою ефективності процесу формування природничих знань є організація чуттєвого сприймання нового навчального матеріалу, відповідно до вікових можливостей учнів.

Сприймання нового матеріалу є складним поступовим процесом, зумовленим психологічними закономірностями розвитку школярів, їхньою здатністю аналізувати, а також складністю нових знань і способів дії. Процес сприймання відбувається у взаємозв’язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо об’єкт сприймання), мовою (називаємо його словом), почуттями (виявляємо своє ставлення до нього), волею (свідомим зусиллям організовуємо перцептивну діяльність).

Важливу роль у сприйманні відіграють емоційний стан особистості, її прагнення, переживання змісту сприйнятого. Емоції постають як мотив, внутрішнє спонукання до пізнання предметів та явищ.

Крім того, на етапі первинного сприймання відбувається явище «імпринтинг» (з англ. – закарбовувати, зберігати), сутність якого полягає у довготривалому і детальному збереженні в пам’яті індивіда первинно сприйнятого образу [17, с. 65.]. Тому слід пам’ятати, що перше сприймання повинно бути абсолютно точним, чітким і повним, в іншому випадку всі неточності міцно закарбуються в пам’яті дитини, а помилки дуже важко усунути в подальшій роботі.

Всі відчуття синтезуються у цілісний образ, який має свою структуру. При цьому кожна якість зіставляється з цілим, а цілісний образ залежить від особливостей сприйнятих частин. Отже, сприймання є результатом аналітико-синтетичної діяльності аналізаторів.

Спостереження – це цілеспрямоване, планомірне сприймання об’єктів навколишньої дійсності, яке підпорядковане конкретно-визначеним цілям й вимагає вольових зусиль. Учень не просто повинен слухати, а прислухатись, не просто дивитись, а придивлятись, всебічно розглядати об’єкт, щоб створити необхідне уявлення про нього.

Значущість спостережень на початковому етапі навчання полягає насамперед у тому, що вони забезпечують його наочно-чуттєву сторону, створюють основу для осмисленого засвоєння елементарних понять. Адже, хоч і зростає тенденція до розвитку логічного мислення в молодших школярів та узагальнення знань, у 1 класі ще зберігається наочно-дійове і наочно-образне пізнання, а елементарні поняття відображають предметну сутність навколишнього світу.

Успішність використання спостережень у 1 класі залежить від розуміння вчителем психофізіологічних особливостей сприймання 6-літніх першокласників, суті спостереження, його видів, методики організації у процесі навчання.

Як свідчать психолого-педагогічні дослідження, у дітей шестирічного віку сформовано деякі риси сприймання як цілеспрямованої діяльності. У продуктивності сприймання предметів та явищ навколишнього світу важливу роль відіграють активність, дієвість особистості. Вона виявляється вже в рухах органів чуттів, спрямованих на об’єкти, які сприймаються, в їх обмацуванні, обстеженні зором їхніх контурів, окремих частин.

В усіх різновидах сприймання моторний компонент сприяє виокремленню предмета з-поміж інших об’єктів. На це звертав увагу ще І. М. Сеченов, вказуючи, що сенсорний і моторний апарати в набутті досвіду об’єднуються в єдину відображувальну систему.

Оскільки сприймання дитини на ранніх етапах розвитку ще дуже недосконале і в значно меншій мірі містить в собі елементи аналізу, то образи предметів, що сприймаються, відрізняються великою невиразністю й нечіткістю. Ця особливість дитячого сприймання проявляється навіть у 6-річних дітей під час знайомства із складними або малознайомими предметами. Діти ще не вміють відокремити в предметі, що сприймається, головне і суттєве від деталей і подробиць. Це є причиною багатьох помилок, які допускають школярі при сприйманні дуже подібних за зовнішнім виглядом предметів або їх зображень. Намальований вовк часто сприймається як собака, а голі дерева – як ознака осені і т. ін. [20]. В основному, дитина схоплює загальне враження від нового об’єкта і не здатна помітити ті суттєві деталі, які відразу помічає доросла людина. Ця особливість сприймання молодших школярів залежить, перш за все, від нестачі життєвого досвіду, від того, що дитина мало знайома з тілами і явищами навколишнього світу.

У дослідженнях Р.Г. Натадзе було визначено, що першокласники звертають більшу увагу на колір предметів, ніж на їх форму; виділяють зовнішню яскраву ознаку, не співвідносячи її з іншими ознаками об’єкта чи явища природи і надають їй загального суттєвого значення. Аналіз зводиться до виділення одного елемента, синтез – неповний, односторонній і призводить до помилкового уявлення, що містить ознаку, від якої треба відволікатись. Це пов’язано з недостатньо розвиненою в цьому віці функцією мислення.

Кожне явище існує в просторі і в часі. Але для дітей ці важливі характеристики конкретних тіл і явищ довго залишаються «невидимими», тобто вони не виділяються дитиною як спеціальні об’єкти пізнання. До просторових ознак об’єкта відноситься його форма, величина, віддаленість, розташування і співвіднесеність з іншими об’єктами. Ці ознаки об’єкта злиті для дитини зі змістом, що сприймається. Тому їх потрібно спеціально виділяти і показати значення кожної.

Недиференційованість сприймання у першокласників, нечіткість та невиразність образів складних і малознайомих об’єктів вже з перших днів зумовлюють труднощі в навчанні.

Організація спостережень розпочинається з постановки і дальності цілей конкретизується у завданнях, які необхідно виконати, щоб її досягти. Зауважимо, що в цілях спостережень необхідно чітко виділяти їх результати та об’єкти. Наприклад, поспостерігайте за станом неба; поспостерігайте за поведінкою птахів тощо.

На початковому етапі навчання у 1 класі цілі і завдання спостережень формулює вчитель, а учні їх сприймають. Щоб вони були сприйняті кожним школярем як його власні і перетворилися в мотив діяльності, необхідна робота для їх усвідомлення. Вона зумовлюється, по-перше, різним рівнем опорних знань та вмінь учнів. По-друге, тим, що сприймання під час спостереження має цілеспрямований, вибірковий характер, а кожний його об’єкт – різноманітні ознаки, властивості, частини, зв’язки, які можуть сприйматися з різних боків і різних точок зору.

Виділяючи окремі сторони об’єкта чи явища природи, діти не співвідносять їх між собою, не бачать зв’язків між об’єктами, що сприймаються. Як зазначає М.О. Данилов, головною причиною цього є невміння дітей правильно сприймати об’єкт, тобто неготовність до аналітичної діяльності, без якої неможливо взагалі що-небудь сприймати [20, с. 172]. Щоб побачити дерево, яке росте в парку, дитина повинна виділити цей предмет як особливу фігуру на фоні інших. При цьому, щоб впізнати, що це саме дерево, вона повинна виділити його основні частини (стовбур, гілки, крону), і обов’язково у постійних для даного об’єкта співвідношеннях (у знайомій структурі). Не дивлячись на те, що дитина вже з перших днів свого життя може дивитися на предмет, чути звуки, її потрібно систематично вчити дивитись, розглядати, слухати і розуміти те, що вона сприймає. Механізм сприймання готовий, але користуватись ним дитина ще не вміє. Таким чином, засвоєння нового матеріалу залежить від готовності до його сприймання, що сформувалося в того чи іншого учня на даний момент.

Об’єкти спостереження повинні бути більш-менш знайомі першокласникам, доступні, нескладні за будовою. Важливо, щоб їх істотні ознаки, властивості чи структурні частини виділялися на фоні неістотних своїм кольором, розміщенням, були виразними і чіткими.

В міру набуття учнями певного досвіду цілеспрямованого сприймання об’єкти спостереження поступово змінюються. Вони стають складнішими за будовою, менш відомими, а контраст між істотним і неістотним зменшується. Водночас вибрані об’єкти завжди мають бути значущими для учнів, викликати у них зацікавленість. Це впливає на мотивацію діяльності, створює позитивний настрій, сприяє зосередженню уваги.

На основі конкретних завдань спостереження складається його план. Під час роботи з першокласниками використовується простий, елементарний план, але він необхідний, оскільки забезпечує певну послідовність у діяльності учнів, усвідомлення ними своїх дій, а також уникнення стихійності, різних випадковостей.

Щоб складений план першокласники усвідомили і змогли ним користуватися, він закріплюється під час бесіди, відображається з допомогою умовних знаків або коротко записується словами на дошці, на таблиці чи в індивідуальних картках. Поступово діти залучаються до визначення і формулювання цілей та планування спостережень разом з учителем, самостійно за зразком і за аналогією.

Безпосереднє спостереження за вибраним об’єктом розпочинається із сприймання його в цілому, щоб у дітей склалося цілісне уявлення про нього. Після цього за планом здійснюється детальне сприймання ознак, властивостей, частин, передбачених ціллю.

Для аналізуючого сприймання дітей у 1 класі характерним є те, що спочатку в ньому значне місце мають зайняти практичні дії. Такі дії готують дітей до сприймання зором, тобто до оволодіння перцептивними діями, а вони в свою чергу є підготовкою до здійснення аналізу як розумової дії.

Результати аналізу у процесі спостереження – окремі якості порівнюються між собою та з відповідними якостями подібних знайомих об’єктів. Під час порівняння здійснюється відбір ознак: одні з них оцінюються як характерні або істотні, інші – як випадкові або другорядні. Виділені ознаки, частини узагальнюються, але обов’язково на рівні цілісного об’єкта.

Як бачимо, сприймання, мислення і мовлення є основними процесами спостереження, за допомогою яких воно здійснюється і які в ньому цілеспрямовано розвиваються. Крім названих, у процесі спостереження функціонують і також розвиваються інші, не менш важливі психічні процеси дитини, зокрема, пам’ять. Адже під час спостережень використовуються відомі знання та вміння для впізнання об’єктів, порівняння їх якостей, узагальнення, висловлення певних суджень.

Навіть найпростіші спостереження є складною пізнавальною діяльністю, на яку суттєвий вплив мають всі сторони особистості дитини: воля, довільна увага, емоції, інтереси, набутий досвід – знання і вміння. Тому оволодіння молодшими школярами умінням спостерігати – тривалий процес, який реалізується поступово, під час організації і проведення різних видів спостережень. З перших днів навчання у І класі діти дістають безліч нових вражень. Щоб запобігти перевантаженню їх, у перші дні вересня щоденні спостереження організовувати недоцільно. До цієї роботи першокласників залучають поступово. На одному з перших уроків учитель в бесіді виявляє ступінь розвитку спостережливості у дітей. Учні розповідають, що вони бачили влітку в лісі, у саду, на луках, у полі, на річці або морі, що бачать на вулиці, йдучи до школи і додому. Здебільшого діти бачать не все, що відбувається або знаходиться навколо них. Одне з перших завдань учителя – розвинути спостережливість і довільну увагу учнів, навчити не тільки бачити, а й уміти розповісти про бачене.

У 1 класі використовуються розпізнавальні спостереження, спостереження за змінами і розвитком об’єктів та відтворювальні спостереження. Зазначені види різняться насамперед співвідношенням між сприйманням і мисленням [6].

Розпізнавальне спостереження пов’язане з вивченням нових для дітей об’єктів навколишнього світу або у зв’язку з виконанням практичної діяльності. У процесі його здійснення застосовуються різні способи цілеспрямованого обстеження об’єктів: виявлення їх частин, ознак, властивостей, розміщення у просторі. Психологи вважають доцільним дотримуватися такої послідовності обстеження предмета:

– цілісне сприймання предмета, формування загального враження про нього;

– виділення основних частин предмета, виявлення його особливостей (форма, розмір, колір);

– визначення просторового розміщення одних частин предмета відносно інших (вище, нижче, зліва, справа);

– виділення додаткових і дрібних частин, визначення їх просторового розміщення відносно основної частини;

– повторне цілісне сприймання предмета, закріплення враження про нього, виділення основної частини.

У розпізнавальному спостереженні при домінуванні сенсорних дій сприймання контролюється мисленням. Завдяки мисленню добираються способи дій, дотримується планомірність сприймання, здійснюється аналіз, синтез, узагальнення сприйнятого. В результаті розпізнавального спостереження у школярів формуються уявлення (образи) про предмети і явища навколишнього світу. Вони оволодівають сенсорними еталонами, уміннями застосовувати різні способи сприймання.

Розпізнавальні спостереження бувають різні за складністю. Так, наприклад, на уроках «Природознавства» розрізняють такі види:

1. Спостереження ведеться за конкретним об’єктом. Мета – сприйняти окрему ознаку, властивість, частину. Спосіб обстеження визначається особливостями об’єкта і поставленою метою. У висновках такого спостереження відображається усвідомлена належність частини до цілого.

2. Спостереження ведеться за конкретним об’єктом. Мета – сприйняти сукупність ознак, які його характеризують. У висновку відображається зміст одиничного уявлення про цей об’єкт відповідно до поставленої мети. Щоб його сформулювати, необхідно проаналізувати сприйняті ознаки, виділити випадкові і характерні. Перші пропускаються, а другі складають опис – визначення об’єкта.

3. Спостереження ведеться за групою подібних предметів або явищ. Мета – сприйняти і виділити їх характерні ознаки. Результатом є загальне уявлення про них. Щоб зробити висновок стосовно групи об’єктів, спочатку ведуться спостереження за окремими об'єктами цієї групи. У кожному з них сприймаються якості, передбачені цілями спостереження. Далі об’єкти порівнюються і визначаються подібні ознаки. Вони і складають зміст висновку.

Для створення у свідомості дітей правильного образу предмета чи явища і його запам’ятовування використовуються спеціальні прийоми. Вони допомагають затримувати увагу дітей на об’єктах, перевіряти і коригувати засвоєні знання та уміння. Наприклад, після розгляду предмета школярам пропонується заплющити очі, уявити його і розповісти про нього. Якщо допускаються помилки, організовується повторне сприймання, але тих частин образу, які нечіткі, розпливчасті або неправильні [4].

Одним із прийомів організації запам'ятовування образу сприйнятого є розфарбовування чорно-білих малюнків у зошитах з друкованою основою [18]. Можна практикувати виконання елементарних зображень з пам’яті.Вони малюються переважно вдома, а використовуються на уроках. Ефективним прийомом є імітація звуків, рухів предметів і явищ навколишнього світу. Застосування його може відбуватися в ігровій формі: одні учні зображають, а інші – відгадують.

Успішність оволодіння молодшими школярами спостереженням забезпечується цілеспрямованим залученням їх до цього виду навчально-пізнавальної діяльності під час вивчення всіх навчальних предметів та позаурочної і позакласної роботи, починаючи з 1 класу.

Поєднання чуттєвого і словесного необхідне для того, щоб діти навчились в одиничному бачити загальне, а через частини – ціле, зазначає Г.О. Люблінська [31],.В.О. Сухомлинський [39] наголошував, що однією із умов ефективного сприймання навчального матеріалу є вільне, точне та емоційне мовлення педагога, адже культура мовлення вчителя значною мірою визначає ефективність розумової діяльності учнів на уроці. Тому вчитель має чітко й точно формулювати поняття, вводити відповідні терміни, без яких неможливе поступове проникнення в сутність відповідних об’єктів навколишнього світу, перехід від одиничного до загального, від конкретного до абстрактного, встановлення зв’язків і залежностей, дотримання логічної послідовності у викладі змісту. Крім того, значення слів, що вживаються для пояснення нового матеріалу, повинні бути знайомими і зрозумілими дітям молодшого шкільного віку, а терміни – доступними.

Проблема поєднання мовлення вчителя та засобів наочності експериментально вивчалась Л.В. Занковим [22, с. 436]. Форми поєднання слова і наочності визначаються конкретними дидактичними завданнями, а також пізнавальними можливостями дітей. Найпродуктивнішими, на думку вченого, є такі поєднання наочності й слова вчителя, які спрямовують учня на самостійну розумову діяльність із наочним матеріалом. Якщо засоби наочності виступають джерелом знань, і діти самостійно здобувають знання, працюючи з об’єктом чи його матеріалізованою формою, то слово вчителя спонукає до виконання необхідних дій із засобами наочності. Коли інформація надходить від учителя, засоби наочності застосовуються для ілюстрації, конкретизації або для підтвердження окремих положень розповіді чи їх пояснення.

Обговорення етапів та наслідків спостереження дозволяє вчителю здійснювати перевірку первинного сприймання й засвоєння знань, а також корегувати цей процес, ставлячи послідовний ряд запитань і завдань, вчитель допомагає дітям усвідомити спостережуване явище, помітити в ньому найважливіше, найістотніше, утворити поняття і сформулювати висновок, який відображає зв’язки явищ природи.

Не менш важливе значення має тривалість сприймання та кількість матеріалу, що одночасно пропонується учневі. Чим молодші учні, чим складніший об’єкт сприймання і чим менше він знайомий учням, тим більше часу необхідно для того, щоб його добре сприйняти. Крім того, пропонувати молодшим школярам для сприймання одночасно надто велику кількість нового матеріалу не можна. Якщо показати одразу дуже багато об’єктів або повідомити надто багато фактичного матеріалу, то діти 6-9-річного віку не сприймуть всього, зазначає Г.С. Костюк [28]. Вони не сприймуть навіть того матеріалу, який би легко сприймався, будучи поданим у міру.

Спостереження – обов’язкова ланка у пізнанні природи. Тому вчитель має більше уваги приділяти спостереженням учнів за предметами та явищами природи [5, с. 122].

Отже, спостереження мають ключове значення для учнів початкових класів у пізнанні навколишнього сівту. У їх проведенні слід керуватися поетапністю виконання та, передусім, доцільністю на тому чи іншому уроці. Необхідно також, щоб самі діти розуміли потребу таких спостережень, проявили ініціативу тощо.

 

Date: 2015-10-18; view: 833; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию