Примітка 2 page

ВІЛЬНИЙ ОБІГ — розпорядження товарами, пропущеними через мит­ний кордон України без митного контролю.

ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ (\УогШ ІпіеііесШаі Ргореггу Ог§аш2аіїоп) — міжурядова організація, штаб-квартира знаходиться в Женеві (Швейцарія). Вона яв­ляє собою одне з 16-ти «спеціалізованих підрозділів», що входять у систему Організацію Об'єднаних Націй. На ВОІВ покладене завдання сприяння охороні інтелектуальної влас­ності в усьому світі шляхом співробітництва між державами і забезпечення адміністративного керування різними «сою­зами», кожний з яких був утворений на основі багатобічного договору і займається правовими адміністративними аспек­тами інтелектуальної власності. ВОІВ (англ. — ШРО, франц., ісп. — ОМРІ) була заснована конвенцією, підписа­ною в Стокгольмі в 1967 р. за назвою «Конвенція, що засно­вує Всесвітню організацію інтелектуальної власності». Од­нак початком цієї організації варто вважати створення ще в минулому столітті спеціальних секретаріатів Паризької кон­венції з охорони промислової власності і Бернської конвен­ції про охорону літературних і художніх творів. У даний час секретаріатом ВОІВ є Міжнародне бюро, що займається ад­міністративними питаннями союзів, створених Паризькою конвенцією, Бернською конвенцією і спеціальними угодами, зокрема союзів, створених Договором про патентну коопе­рацію, Мадридською угодою. Гаазькою угодою й ін. Міжна­родне бюро (МБ) ВОІВ очолює Генеральний'директор, має чотири служби міжнародної реєстрації: у сфері патентів; то­варних знаків; промислових зразків; найменувань місць по­ходження товарів. МБ ВОІВ централіз ує.рі зноманітну інфо­рмацію, що стосується охорони"інтел#Ю£адьнОЇ власності. Велика частина цієї інформації публікується в двох щоміся­чних журналах: «Іпалізігіаі Ргореїту», «Соругі§Ьї» — англій­ською мовою і «Ьа Ргоргіеіе іпсіизггіеііе» — французькою. Крім того, раз у два місяці випускається журнал «Ргоргіесіасі Іпсіизігіаі у БегесЬо сіє Аиіог» іспанською мовою. З метою сприяння розвитку міжнародного співробітництва МБ ВОІВ пропонує нові і реалізує існуючі проекти, наприклад, проек­ти з удосконалення інформаційного пошуку і розвитку сис-

тем класифікації об'єктів промислової власності. МБ ВОЩ
ключовим органом, що забезпечує адміністративну роботу
міжнародними заявками, які подаються відповідно до Дого
вору про патентну кооперацію (РСТ), публікує всі міжнаро­
дні заявки і видає спеціальний бюлетень «РСТ Оагейе»
Служба міжнародної реєстрації товарних знаків функціонує
відповідно до Мадридського договору про міжнародну ре­
єстрацію знаків, забезпечуючи ведення Міжнародного ре­
єстру знаків і видання бюлетеня «Ьез Мащиез
Іпіетаґіопаіез». Контроль за роботою МБ В01В здійснюєть­
ся через Генеральну асамблею і Конференцію держав ■

учасників В01В. Крім того, кожен союз має свою асамблею що контролює і координує діяльність МБ В01В у рамках конкретного союзу.

ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО (Шіуегзаі Сопуєпііоп)— підписана в Женеві 6 вересня 1952 р., пере­глянута в Парижі 24 липня 1971 р. СРСР приєднався до Все­світньої конвенції 27 червня 1973 р. Прийняття Всесвітньої конвенції дозволило в кінцевому рахунку зблизити норми законодавства про авторське право європейських країн, США, інших країн американського континенту. Саме після прийняття даної Конвенції формальності, що існували рані­ше в законодавстві про авторське право, були замінені про ставлення на примірники знака охорони авторського права.

ВТРАЧЕНА ВИГОДА— дохід або прибуток, який міг би одержати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав вна­слідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обгрун­тувати.

Г

ГААЗЬКА УГОДА ПРО ДЕПОНУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ЗРАЗКІВ (На§ие А§геетепі Сопсегішп§ іііе Шегпаііопаі Берозії оі Іпсіизігіаі Оезіадіз)— угода, укладена в 1925 р., відповідно до якої міжнародне депонування промислового зразка може бути здійснене або безпосередньо в Міжнародному бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОГВ), або за посередництвом національного відомства промисло­вої власності держави-учасника угоди, що є державою по­ходження зразка. У кожній державі-учасниці угоди, зазна­ченій заявником, міжнародне депонування має такі самі наслідки, якби заявник і відомство виконали формальності, зв'язані з одержанням охорони в цій державі. Міжнародне

бюро ВОІВ публікує в періодичному бюлетені з кожного міжнародного депонування зображення депонованого зраз­ка. Міжнародне депонування може продовжуватися кожні п'ять років. Угода дозволяє заявникам просити в ряді країн міжнародну охорону для своїх промислових зразків з вико­нанням мінімальних формальностей і мінімальних витрат — шляхом подачі однієї заявки в Міжнародне бюро ВОІВ. ГАРАНТІЇ КРЕДИТУ — це форма гарантій, що застосовуються, коли боржник може виявитися неспроможним. Кредитори, крім векселів та інших зобов'язань, звичайно вимагають більш надійних гарантій погашення кредиту. Видами цих гарантій є: гарантійні листи банків; авалі й акцепти банків тратт кре­дитора; поручительства великих комерційних фірм; охорон­ні розписки, що засвідчують право власності кредитора на товар, переданий боржнику.

гарантійний строк у зовнішньоекономічному конт­ракті — період, протягом якого діє порука продавця за відповідальність товару, що постачається за умови дотри­мання покупцем правил його експлуатації, використання та зберігання. У зовнішньоекономічному контракті гарантій­ний строк визначається за згодою сторін. Щодо ряду видів товарів (машини та обладнання, приладдя, товари народного споживання тривалого користування та деякі інші) договір­на умова про гарантійний строк є загальноприйнятою в ко­мерційній практиці.

ГАРМОНІЗОВАНА СИСТЕМА ОПИСУ І КОДУВАННЯ ТОВАРУ — міжнародні правила класифікації статистичної інформації щодо товарів, що надходять до зовнішньої торгівлі. ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА З ТАРИФІВ І ТОРГІВЛІ, ГАТТ— зобов'я­зуючий договір між урядами краш-учасниць (спочатку їх було 23, а наприкінці 1994 р. — понад 100, на які припадає понад 90 % світового товарообігу). Набрав чинності із січня 1948 р.. Секретаріат ГАТТ мав постійну штаб-квартиру в м. Женеві, періодично організовував сесії на рівні міністрів і видавав статистичні й аналітичні матеріали зі світової торгі­влі. Тому ГАТТ фактично вважався міжнародною організа­цією. Із січня 1995 р. ГАТТ і йогд. Секретаріат склали осно­ву Всесвітньої торгової організації (Епл%~* Метою ГАТТ з'явилося забезпечення передбачуваного міжнародного тор­гового середовища і лібералізації торгівлі в інтересах спри­яння економічному розвитку. Основними принципами ГАТТ є режим найбільшого сприяння в торгівлі товарами, гарантований усім учасникам Угоди. ГАТТ виконував такі функції: а) формулював комплекс погоджених між країна-ми-учасницями, тобто на багатосторонній основі, правил, що регулюють поводження урядів у галузі міжнародної тор-

гівлі й у деяких суміжних сферах економічних відносин- га виконував роль форуму для проведення торгових перегов рів з метою лібералізації торгівлі і забезпечення її більш" передбачуваності; в) виконував обов'язки міжнародног* «суду» з торгових питань, що дозволяє урядам виріщу_ват° комерційні суперечки з іншими країнами — учасницям ГАТТ. За майже піввікову історію в зазначених сферах ГАТТ досягнуті визначні позитивні результати. Зокрема правила ГАТТ -гласність, недискримінація, національний режим щодо податків і зборів на імпортні товари стали зага­льновизнаними у світі принципами міжнародних економіч­них відносин. У рамках ГАТТ було проведено вісім турів багатосторонніх переговорів: у 1947 р. брали участь 23 краї­ни, 1949 р.— 13 країн, 1951 р.— 38 країн, 1956 р.—?б країн, 1960-1961 рр. — 26 країн, 1964-1967 рр. (Кеннеді ра­унд) — 62 країни, 1973-1979 рр. (Токіо раунд) — 102 країни й у 1986-1994 рр. (Уругвайський раунд)— 111 країн. У ре­зультаті середній рівень мита на товари знизився приблизно з 40 до 4 %. Крім того, під час трьох останніх раундів пере­говорів був укладений ряд угод, що значно розширили сфе­ру регулювання економічних відносин і охопили торгівлю послугами і результатами творчої діяльності, а також інозе­мні інвестиції, пов'язані з торгівлею. Нарешті, механізм ви­рішування спорів в рамках ГАТТ одержав широке визнання і до нього дедалі частіше зверталися великі і малі країни за­мість того, щоб вести виснажливі двосторонні переговори. Перші офіційні кроки СРСР зі зближення з ГАТТ відносять­ся до 1982 р., коли були встановлені контакти із Секретаріа­том і основними країнами — учасницями Угоди. 16 травня 1990 р. СРСР одержав статус спостерігача в ГАТТ, розгля­даючи його як проміжний етап на шляху до повного членства. ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА З ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ, ГАТС — один із принципово нових багатосторонніх документів, підписаних у підсумку Уругвайського раунду переговорів у рамках Ге­неральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ); є однією з пра­вових основ Всесвітньої торгової організації (ВТО). Вперше в історії світової торгівлі в Угоді сформульовані принципи і правила діяльності уряду в цій сфері, що відрізняється вели­кою специфікою і високим рівнем державного регулювання. Угода, що складалася з шести частин, 29-ти статей і восьми додатків, ставить своєю метою зміцнити дисципліну в між­народній торгівлі послугами і домогтися її лібералізації- Пе­рша частина Угоди містить лише одну статтю, у якій дають­ся основні визначення. Зокрема, Угода поширюється на чотири види постачання послуг (надання їх через корде* переміщення споживача послуг у країну їхнього виробника,

комерційна присутність юридичної особи — постачальника послуг однієї країни на територію іншої і тимчасове пере­міщення за кордон фізичної особи-постачальника послуг) і чотири групи мір, що торкаються торгівлі послугами (центральних, регіональних і місцевих державних установ, а також організацій, що діють за їхнім дорученням). У другій частині сформульовані загальні зобов'язання всіх країн — членів ВТО, що складають.основні елементи дисципліни поводження урядів в сфері торгівлі послугами. Найважли­вішим таким зобов'язанням є взаємне надання режиму най­більшого сприяння (але обумовлено, що на перший час на­дається можливість країнам робити часткові вилучення з цього режиму, на термін не більше десяти років). До інших найбільш істотних загальних зобов'язань відноситься глас­ність регулювання (передбачає публікацію законів, правил, адміністративних розпоряджень і міжнародних угод, що'то­ркаються торгівлі послугами, і організацію національної до­відкової служби, що представляє відповідну інформацію), здійснення регулювання внутрішнього ринку на розумній, об'єктивній і справедливій основі, щоб монопольні постача­льники послуг не зловжили своїм становищем на ринку. За­слуговує на увагу ст. XII — про обмеження з метою захисту платіжного балансу. У цій статті єдиний раз в Угоді згаду­ються країни з перехідною економікою, і їм дозволяється обмежувати імпорт, щоб зберегти визначений рівень фінан­сових резервів, адекватний для реалізації національних про­грам економічного розвитку чи трансформації економіки. Крім того, у другій частині перелічуються традиційні випа­дки, що допускають виключення з загальних зобов'язань (з розуміння безпеки, для захисту моралі, життя і здоров'я лю­дей, тварин і рослин, а також від вторгнення в приватне життя й ін.). Третя частина містить специфічні зобов'язання по лінії лібералізації і надання національного режиму, що в індивідуальному порядку повинна прийняті*: кожна краї­на — член ВТО в тому чи іншому секторі і з кожного виду постачання послуг; перелічені також неприпустимі заходи для обмеження доступу на рино,к за пвдйнятими специфіч­ними зобов'язаннями. Четверта частині Чтрис'вячена пода­льшим крокам у сфері лібералізації торгівлі послугами і процедурі відмовлення від прийнятих зобов'язань (як виня­ток); останнє вимагає обгрунтування і передбачає заходи, що компенсують. У п'ятій частині розглядаються організа­ційні питання, у тому числі порядок розв'язання спорів, і в шостій частині містяться додатки, що стосуються в основ­ному специфічних ситуацій в окремих секторах сфери по­слуг.

І!

ГРОМАДЯНИ— фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства.

ГРОШОВА ОДИНИЦЯ— встановлений у законодавчому порядку грошовий знак. Це один з елементів національної грошової системи. Г. о. служить для вимірювання та відбиття цін усіх товарів. Г. о., як правило. Поділяться на дрібні пропорційні частини. В більшості країн існує десятинна система поділу 1: 10: 100: (1 грн = 100 копійкам. 1 дол США = 100 центам тощо).

А

ДЕКЛАРАНТ — юридична чи фізична особа, яка здійснює декларуван­ня товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

ДЕКЛАРАЦІЯ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ— обов'язковий документ при здійсненні експортно-імпортних операцій, який оформ­ляється експортером або імпортером і за допомогою якого проводиться контроль зовнішньоекономічних угод. По екс­порту контролюється переказ в країну отриманої іноземної валюти. По імпорту контролюється правильність викорис­тання коштів платежу у відповідності до договорів постав­ки.

ДЕКЛАРАЦІЯ МИТНА — документ, який вміщує основні відомості про переміщення через кордон вантажу, цінностей, валюти, ручної поклажі. Д. м. оформляється у відповідності до вимог національного законодавства. Заповнюється юридичними і фізичними особами, вміщує відомості про кількість товарів і їх ціну. Предмети, що не вказуються в Д. м., тобто скриті від митного контролю, підлягають конфіскації.

ДЕКЛАРАЦІЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ — заява особи митному органу за встановленою формою відомостей щодо митної вартості то­варів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим.

ДЕМЕРЕДЖ — штрафні санкції за простій судна під вантажними опе­раціями понад обумовлений у договорі строк, що фрахтів­ник сплачує перевізнику. Визначається за ставкою, указаній в договорі.

ДЕМПІНГ ТОВАРНИЙ — Продаж товарів на експорт за заниженими в порівнянні з середнім світовим рівнем цінами, тобто за ці­нами, нижчими від, внутрішніх у країні-імпортері, з метою отримання переваг у конкуренції з іншими постачальниками аналогічної продукції. Як правило, стимулюється держава-ми-експортерами шляхом введення додаткових податкових пільг і дотацій виробникам для зниження вартості експорто-

ваної продукції. Демпінг здійснюється при погіршенні кон'юнктури ринку в країні-виробнику з метою недопущен­ня падіння виробництва, а також при завоюванні нових рин­ків збуту національних товарів.

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ — спеціально уповноваже­ний орган державного управління в галузі митної справи (до 1996 року— Державний митний комітет У країни). Основне завдання: забезпечує проведення в життя державної митної політики; організовує функціонування митної системи; здій­снює керівництво митною справою в Україні; несе відпові­дальність за стан і розвиток митної системи; приймає нор­мативні акти, що регулюють дану сферу діяльності. ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЕКСПОРТУ — розширення номенклатури експор­тних товарів і послуг. У результаті Д.е. створюються кращі умови для господарського маневру, розширюються можли­вості для подолання негативних ситуацій при зміні кон'юнктури ринку або валютного курсу.

ДИЛЕР — особа, яка продає (купує) цінні папери в надії купити (про­дати) ці папери за ціною, більш низькою (чи високою), за ціну, за якою товар був проданий (куплений). Д. можуть за­йматися подібними операціями з товарами й іноземною ва­лютою. З погляду закону важливе розходження між Д. і брокером. Клієнт Д. не відповідає за збиток, що виник у ре­зультаті виконання усного розпорядження.

ДИНАМІКА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ЦІН — рух цін у зовніш­ній торгівлі. Розглядаються зміни цін по товарах, товарних групах, експорту, імпорту, в цілому по окремих країнах і по всій міжнародній торгівлі. Оцінюються за індексами зовні­шньоторговельних цін.

ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА УКРАЇНИ ЗА КОРДОНОМ — посольські, консульські установи, торговельні представ­ництва при них, представництва України при міжнародних, міжурядових організаціях.

ДИСКАУНТ — форма прямої знижки, що застосовується в міжнарод­них розрахунках. У банківській справі Д. означає також операцію закупівлі банкіром цінного папера за ціною, ниж­чою від номінальної, зазначеної на його лицьовій стороні. Різниця між номіналом і реальноюйшою^і^пки^становить суму Д.

ДИСКРИМІНАЦІЯ В ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ — режим у торговельній діяльності країни, у відповідності до якого торговим парт­нерам з певної країни надаються умови гірші, ніж "представ­никам інших країн. Використовується у вигляді ненадання режиму найбільшого сприяння.

ДИСТРИБ'ЮТОРИ— фірми, що здійснюють в основному імпортні операції і виступають як торговці за договором на основі

²^^; 369

угоди про право на продаж. Звичайно Д. дістають виключне право на операції з товарами на визначених ринках. Д здо бувають і реалізують товари від свого імені і за свій рахунок і знаходяться, як правило, у країні імпортера.

ДІЛОВИЙ БАРОМЕТР — широко застосовуваний метод прогнозуван­ня загальногосподарської кон'юнктури на основі підходу випереджальних індикаторів. Д. б. являє собою зважену се­редню підібраних за визначеними критеріями індикаторів що мають властивість реагувати на зміну тенденцій кон'юнктури раніше, ніж реагує основна маса індикаторів Д. б. забезпечує регулярну оперативну інформацію про змі­ну кон'юнктури господарства країни і широко застосовуєть-• ся менеджерами при плануванні операцій.

ДОБРОВІЛЬНЕ ОБМЕЖЕННЯ ЕКСПОРТУ — зобов'язання одного із торгових партнерів обмежити або не розширювати обсяги експорту. Зобов'язання може бути прийнято в результаті офіційної або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару. Використовується при проведенні держав­ного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

ДОГОВІРНА ЦІНА — ціна на продукцію, що встановлюється за зго­дою між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем).

ДОХОДИ МИТНІ — стаття доходів держави, яка формується за раху­нок митного оподаткування і прибутками від реалізації кон­фіскованих митницею товарів.

ЕВЕКТА — митний податок, який нараховувався на товар, що вивозив­ся з території України в XVII столітті. Стягувався у відпові­дності до прийнятого Б. Хмельницьким універсалом від 28 квітня 1654р.

ЕВРОБОНИ — довготермінові позики, випущені в термінах американ­ських доларів, німецьких марок, композитних одиниць роз­рахунків та інших валют. Е. можуть виступати у формі по­зик, боргових розписок, перекладних векселів і використо­вуються великими компаніями, що мають високу міжнарод­ну репутацію та фіксовану відсоткову ставку.

ЕКОЛОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ — контроль, що проводиться безпосеред­ньо на кордоні інспекторами з охорони навколишнього при­родного середовища Державної екологічної інспекції Мш-безпеки України. Підконтрольними інспекції є: транспортні засоби, в т. ч. літаки, судна, військові кораблі; вантажі ідо містять промислову сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, токсичні, хімічні, радіоактивні та ін., небезпечні для навколишнього природного середовища і здоров'я лю-

дей речовини, засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, добрива; усі види риб, диких тварин та рослин, зоологічні, ботанічні, мінеральні колекції.

ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ — вартісна оцінка різниці між сукупними витратами, які мають місце при ви­робництві власними силами продукції, отримуваної за імпо­ртом і сукупними витратами, при виробництві експортова­ної продукції. При визначенні ефективності зовнішньої торгівлі як суттєвий чинник виступають курси національних валют і відмінності їх купівельної спроможності по регіонах світового ринку.

ЕКСПОРТ КАПІТАЛУ — вивіз капіталу за кордон, який здійснюється в грошовій або товарній формі з метою одержання прибут­ку, зміцнення економічних та політичних позицій. Запрова­джується державами, фірмами, окремими підприємствами у вигляді позичкового капіталу (позики, кредити, вкладення на поточні рахунки іноземних банків) або підприємницького капіталу (прямі або портфельні інвестиції).

ЕКСПОРТ ТОВАРІВ — продаж товарів іноземним суб'єктам господар­ської діяльності та вивезення товарів за межі митної терито­рії України.

ЕКСПОРТНИЙ КОНТРОЛЬ — система організаційно-правових заходів щодо обмеження, заборони і контролю за експортом тих або інших товарів. Е. к. поряд з дискримінаційною валютною і кредитною політикою використовується як інструмент тис­ку на експортну політику. Може здійснюватись у формі до­звільного порядку експортних операцій окремих категорій товарів. Функції Е. к. покладаються на спеціальні державні органи, в Україні це Урядова комісія з політики експортного контролю (УКПЕК). На підставі відповідного рішення УКПЕК дозвіл оформляється і видається Державною служ­бою експортного контролю. Об'єктом Е. к., як правило, є стратегічні товари, озброєння, військова та спеціальна тех­ніка.

ЕКСПОРТНІ ДОТАЦІЇ — кошти, що виділяються із державного бю­джету експортеру з метою заохочення вивезення товарів. Е, Д. йдуть на: надання- експортерам різних податкових пільг (зниження податкових ставок чи поафївщня'Внутрішніх по­датків з товарів, вивезених за кордон; надання можливості купівлі без податку на внутрішньому та зовнішньому ринку товарів, призначених для виробництва продукції на експорт, звільнення від податків транспортування експортних това­рів, їх складування тощо); субсидування пільгових процент­них ставок по наданих комерційними банками експортних кредитах; поповнення грошових ресурсів спеціалізованих кредитних і страхових інститутів (в основному державних і

24*

напівдержавних), що здійснюють фінансування та страху­вання експортних операцій.

ЕКСПОРТНІ КОМІСІЙНІ БУДИНКИ виконують доручення комітентів і діють від свого імені, але за рахунок комітента; вони мо­жуть виступати представником як продавця, так і покупця Представник продавця виконує доручення вітчизняного ви­робника з продажу його товарів на закордонному ринку й одержує від нього комісійну винагороду. Е. к. б. беруть на себе також відповідальність за виконання термінів поста­чання товару, транспортування, страхування, кредитування і документальне оформлення угоди, дотримання інших фор­мальностей (включаючи митні, санітарні і т. д.) у країні по­купця й у ряді випадків здійснює гарантійне технічне обслу­говування.

ЕКСПОРТНІ ТОВАРИ — товари, що призначені для вивезення за кор­дон з метою реалізації їх на зовнішньому ринку.

ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНІ РОЗРАХУНКИ ПІДПРИЄМСТВ— міжна­родні розрахунки, в процесі яких регулюються платежі по грошових вимогах та зобов'язаннях, що виникають у під­приємств відносно експорту чи імпорту товарів та послуг. Для таких розрахунків суб'єкти зовнішньоекономічної дія­льності відкривають в установленому порядку в банках свої рахунки: розрахункові, суброзрахункові, валютні, кредитні, спеціальні тощо.

ЕКСПРЕС-ПЕРЕВІЗНИК— транспортна або транспортно-експедиційна компанія, створена відповідно до чинного за­конодавства України, що здійснює прискорене перевезення міжнародних вантажів та має всесвітню мережу з системою центральних, та регіональних сортувальних станцій, комп'ютерну мережу відстеження проходження таких ван­тажів протягом усього часу доставки від відправника до одержувача.

ЕМБАРГО (від ісп. ЕтЬаг§о — заборона, накладення арешту) — забо­рона державною владою ввезення і вивезення товарів або валюти в іншу країну, що диктується економічними чи полі­тичними мотивами; поширюється на судноплавство та інші транспортні комунікації.

ЄВРОПЕЙСЬКА ВАЛЮТНА ОДИНИЦЯ — ЄВРО — офіційна одини­ця розрахунків Європейського співтовариства. Вона розра­ховується шляхом співвідношення валют країн—членів ЄС і є центральною ланкою Європейської валютної системи. Ра­хунки цієї системи виражаються в ЄВРО. Банківські рахун­ки, як і переказу, здійснюються в ЄВРО.

ЄВРОПЕЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА (ЄВС) — регіональна валют­на система, спрямована на об'єднання валют Загального ри­нку в загальну одиницю. Усі країни-члени, за винятком Ве­ликої Британії, прийняли концепцію ЄВС, що набрала чинності в квітні 1979 р.

ЄДИНИЙ МИТНИЙ ТАРИФ УКРАЇНИ— систематизоване зведення ставок мита, якими обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться або вивозяться за межі митної території України. Ставки ЄМТ є єдиними для всіх суб'єктів ЗЕД не­залежно від форм власності, організації господарської дія­льності та територіального розташування.

З ПРИЧАЛУ (назва порту призначення) — базисна умова постачання, відповідно до якої продавець несе усі витрати з доставки то­вару в термін, обумовлений контрактом, на пристань чи на­бережну в погодженому порту призначення, включаючи оплату фрахту і витрати з вивантаження товару і розташу­вання його на пристані. Продавець повинен також за свій рахунок надати покупця документи, необхідні для того, щоб покупець міг прийняти доставлений товар і взяти його з пристані. Експортер оплачує додатково розвантаження то­вару в порту призначення, і його ризики поширюються на період розвантаження. Положення «Інкотермс» 1980 року рекомендують контрагентам, щоб уникнути непорозумінь у контрактах, уточнити, хто (продавець чи покупець) оплачує ввізні мита.

ЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ КРЕДИТ — надається проти закладених чи переда­них кредитору визначених цінностей. До них відносяться кредити, забезпечені: а) товарами; б) товаророзпорядчими документами (коносаментами, варантами); в) акредитивами, виставленими на користь експортерів; г) цінними паперами (акціями, облігаціями й ін.); ґ) векселями, акцептованими покупцями чи гарантованими третіми особами; д) депозита­ми на рахунках у банках; є) гарантіями торгових і промис­лових фірм, страхових товариств, баиййи^урядових установ зі страхування кредитів; є) нерухомим майном (будівлями, земельними ділянками).

ЗАБОРОННИЙ ТАРИФ — високі ставки ввізного мита (20 % і більше до ціни товарів), що встановлюються з метою захищення внутрішнього ринку.

ЗАГАЛЬНА СИСТЕМА ПРЕФЕРЕНЦІЙ— система митних пільг, які надаються розвиненими країнами, країнами що розвивають­ся. Ці пільги полягають у зниженні мита на готові вироби з

цих країн. Рішення з даного питання прийнято на сесії Кон­ференції ООН з торгівлі і розвитку в Нью-Делі в 1964 році Україна приєдналася до Загальної системи преференцій у 1994 році (Розпорядження КМУ від 14.02.94 р.).

ЗАМОРОЖУВАННЯ ІНОЗЕМНИХ АКТИВІВ — позбавлення інозем­ного власника банківського рахунка права вільно розпоря­джатися коштами. Здійснюється за рішеннями органів дер­жавної влади і зумовлюється політичними та економічними причинами (напр., фінансова криза).

ЗАХИСНА ОФЕРТА — оферта, не пов'язана з реальним продажем то­вару. Вона використовується для негласного розподілу рин­ків між членами монополістичних об'єднань.

ЗБЕРЕЖУВАЛЬНА ЗАПИСКА — форма гарантії експортера на випа­док неплатоспроможності покупця. 3. з. виражає відносини між двома особами: одна особа — довіритель — передає іншій—довіреній особі— товари чи інші цінності, зали­шаючи за собою право власності. 3. з. звичайно містить та­кож зобов'язання довіреної особи застрахувати на користь довірителя товар від пожежі й інших ризиків, а у випадку продажу товару третій особі — передати виручену суму до­вірителю. Довіритель, за яким зберігається право власності, може в будь-який час зажадати товар з володіння довіреного.

ЗБОРИ МИТНІ -— обов'язковий платіж при переміщенні вантажів через кордон України. Нараховується при: митному оформленні товарів; митному оформленні у разі транзиту іноземних то­варів; митному оформленні у разі ввезення на митний ліцен­зійний склад; митному оформленні майна; перебуванню то­варів та інших предметів під митним контролем.

ЗВИЧАЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ МІЖНАРОДНИЙ (Ігасіе сшіот) — прави­ло, що склалось у сфері зовнішньої торгівлі на основі по­стійного і одноманітного повторення даних фактичних від­носин. У зовнішньоторговельній практиці різних країн цей термін тлумачать більш-менш розширено. Наприклад, в ан­глійській юридичній літературі він тлумачиться як правило поведінки настільки широко відоме в даній сфері ділового життя, що воно вважається таким, яке входить складовою частиною в укладений сторонами контракт, якщо тільки во­но не було виключено ними в прямо вираженому або в за­думаному форматі.

ЗНИЩЕННЯ ТОВАРІВ — митний режим, при якому іноземні товари знищуються під митним контролем, включаючи приведення їх до стану, непридатного для використання, без стягнення мита і податків, а також без застосування до товарів заходів економічної політики.

ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ МАРКЕТИНГУ (тагкегіп§ етагоптепі) — фактори, умови, сили й об'єкти, що впливають на маркетий-

гову діяльність підприємства, його можливості успішного співробітництва зі споживачами, але не підвладні прямому керуванню з боку підприємства. Розрізняють зовнішнє мік-ро- і макросередовище маркетингу. Зовнішнє макросередо-вище маркетингу (тагкеііп§ тасгоепуігоптепі) являє собою сукупність політичних, соціально-економічних, правових, науково-технічних, культурних і природних факторів, що впливають на всі суб'єкти зовнішнього мікросередовища. Зовнішнє мікросередовище маркетингу (ітшгкеії'п§ тісго-епуігоптепг) — сукупність суб'єктів і факторів, що безпосе­редньо впливають на можливість підприємства обслугову­вати своїх споживачів, включаючи саме підприємство, по­стачальників, маркетингових посередників, клієнтів, конкурентів, громадськість. Коли саме підприємство роз­глядається як фактор З.с.м., мається на увазі, що успіх керу­вання маркетингом залежить не тільки від діяльності марке­тингових служб, а й від інших його підрозділів, інтереси і можливості яких необхідно враховувати. Зовнішні макро- і мікросередовище маркетингу не є для підприємства інстру­ментом реалізації маркетингової діяльності. Як би не подо­балися керівництву підприємства такі умови зовнішнього середовища, як, наприклад, політична нестабільність чи від­сутність проробленої правової бази, змінити їх безпосеред­нім чином воно не може, а скоріше повинно у своїй марке­тинговій діяльності пристосовуватися до цих умов. Однак іноді підприємства дотримуються іншої, агресивної політи­ки у своїх прагненнях впливати на зовнішнє середовище, намагаючись нав'язати громадськості позитивну думку про діяльність свого підприємства, не маючи на те об'єктивних підстав.