Примітка 1 page

1. Умови постачання визначаються за редакцією Інкотермс-2000.

2. Страхування товару за свій рахунок здійснює сторона, яка оплачує міжнародні
перевезення, якщо умовами Інкотермс не передбачено інше.

3. Витрати при транспортуванні вантажу (додаткові) за умови постачання збійсню-
ються вже в іншій валюті

4. Витрати на експортну та імпортну очистку товару вміщують як сплату всіх мит­
них платежів так і витрат на придбання необхідних ввізних документів,ліцензій тоїдо)^

5.-За умовами завдання зберігання товару на митному ліцензійному складі є обов'я­зковим.

д — КОНТО — платіж, який здійснюється імпортером згідно з рахун­ками експортера в якості попереднього розрахунку з остан­нім.

АБСОЛЮТНА ПЕРЕВАГА — здатність якої-небудь країни, фірми або працівника робити продукти чи послуги за вартістю ниж­чою, ніж у конкурента. В основному, світова торгівля здійс­нюється за мотивами, що диктуються А. п. Під впливом міжнародної торгівлі у світі складається поділ праці, засно­ваний на А. п., оскільки переваги ведуть країни, фірми і працівників до спеціалізації і більшої ефективності.

АВАЛЬ — поручительство за векселем. Банк, що видав А. (аваліст), бе­ре на себе відповідальність за оплату у випадку неплатежу з боку векселедавця (при простому векселі) чи акцептанта (при перекладному векселі), тоді як банк, що видав акцепт, сам є платником за векселем. При настанні терміну акцепто­ваний банком вексель пересилається для оплати безпосере­дньо банку, а вексель з А. спочатку повинен бути пред'яв­лений для оплати векселедавцю або акцептантові і тільки при несплаті цими особами векселеутримувач виставляє ви­могу банку, що видав А. Застосовується А. значно рідше ніж акцепт.

АВТОНОМНЕ МИТО — мито або ставка мита, яка встановлюється країною в односторонньому порядку. л^*

АГЕНТ — юридична чи фізична особа, що робитїгвївйачеш операції за дорученням іншої особи (принципала), за його рахунок і від його імені, а також забезпечує підготовку угод, але без пра­ва підписання контрактів. А. є брокери, дилери,.комісіонери, маклери, особисті представники, фанд-менеджери, адвокати. Свої дії А. здійснюють з відома принципала за агентською угодою за винагороду.

АГЕНТСЬКА УГОДА — договір між принципалом і агентом, що ви­значає характер і обсяг доручення, розмір комісійної вина-

городи, терміни дії и умови припинення договору. Крім то­го, А. у. з купівлі-продажу товарів, як правило, визначає-сторони, територію, кількість товарів, ціни, права, надані агенту, термін дії і порядок розірвання угоди, винагороду агенту, момент виникнення права агента на винагороду і д_а_ ту його сплати, обов'язки агента, права й обов'язки принци­пала.

АГЕНТСЬКІ ОПЕРАЦІЇ — досить поширений елемент міжнародної економічної інфраструктури; вони полягають у дорученні однією стороною, іменованою принципалом, не залежній від нього іншій стороні, іменованій агентом (торговим, комер­ційним), здійснювати фактичні і юридичні дії, пов'язані з продажем чи купівлею товару на обумовленій території за рахунок і від імені принципала. А. о. відбуваються на основі більш-менш тривалої угоди, іменованої агентською угодою. Агент не залежний від принципала в тім, що він не перебу­ває в трудових відносинах і може здійснювати самостійну діяльність.

АГЕНТСЬКІ ФІРМИ виступають від імені і за рахунок принципала. За­лежно від умов договору фірма сама укладає угоди від його імені і за його рахунок або тільки є посередником при укла­данні угод. Характерним для А. ф. є представництво на три-. валий термін і тісний контакт із принципалом. Юридично вони завжди зберігають повну незалежність.

АДВАЛОРНЕ МИТО — різновид мита, при якому митна ставка нара­ховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом.

АКРЕДИТИВ — зобов'язання банку зробити з доручення імпортера платежі експортеру чи акцептувати тратту, виставлену екс­портером у межах визначеної суми та терміну і при наданні експортером товарно-розпорядницьких документів — коно­самента, страхового поліса і рахунка-фактури. Залежно від характеру відповідальності банків А. підрозділяються на: 1) безвідкличні і відкличні, 2) підтверджені і непідтверджені.

АКЦЕПТ — термін, звичайно використовуваний у значенні документа про обмін. Процес А. пов'язаний з підписанням відповідно­го документа на лицьовій стороні, який означає згоду пред'явника, що підписав за дорученням. Той, хто підписав, зобов'язується оплатити визначену суму пред'явнику чи за його дорученням. Після підписання той, хто підписав, стає акцептором.

АКЦЕПТИ БАНКАМИ ТРАТТ— форма розрахунків експортерів^ імпортерів. Експортер при реалізації товару в кредит най­більше бажає, щоб акцепт тратти був здійснений не поку­пцем (навіть у тому разі, якщо покупець є цілком креди­тоспроможним), а великим банком. Тратта з акцептом

імпортера не завжди може бути врахована, тому що імпо­ртна фірма відома тільки в межах вузької, обмеженої сфе­ри торговельного обороту. Інша справа — акцепт велико­го банку: тратту з таким акцептом легко перетворити в гроші шляхом обліку.

АКЦЕПТНО-РАМБУРСНИЙ КРЕДИТ — форма розрахунків, за якої у тратті, що виставляється експортером на банк, останній ви­ступає в ролі трасанта, але на відміну від тратти, виставле­ної експортером безпосередньо на імпортера, банк сам не є боржником

АКЦИЗНИЙ ЗБІР — непрямий податок на високорентабельні товари (продукцію). Включається до ціни товарів (продукції).

АНТИДЕМПІНГОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО — національні і міжнародні правові норми і положення, спрямовані проти товарного демпінгу, тобто продажу товарів на зовнішніх ринках за ці­нами, нижчими за внутрішні. Основи А. з. зафіксовані в статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (1947 р.) і Міжнародному антидемпінговому пакті, прийнятому ГАТТ у 1967 р. Ці документи визначають поняття демпінгу і пе­редбачають включення в національне законодавство параг­рафа про збиток у результаті демпінгу і порядку доказу зби­тку.

АНТИДЕМПІНГОВЕ МИТО — мито на товари, що імпортують­ся, у випадках, коли їх ціна нижча ніж середньосвітові ціни. Використовується для захисту внутрішнього ринку від коливань цін і для підтримки національного вироб­ника.

АНТИТРЕСТОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО — законодавство, що забороняє монополії порушення торговельного обміну (створення де­фіцитів, товарний демпінг і т. п.), і таке, що припускає під­тримку конкуренції.

АСОЦІАЦІЇ КРАЇН-ЕКСПОРТЕР1В — поширена форма координації
політики експортерів на світових товарних ринках. У даний
час діють асоціації по 18-ти сировинних товарах. Головною
метою такої координації, як правило, є підтримання цін на
визначеному високому рівні. Найбільш помітну роль у сві­
товому господарстві відіграють такі асоціації: ОПЕК і ОА-
ПЕК (нафта), СИПЕК (мідь), МАБС (боксити), АІЕК (заліз­
на руда) та ін.. «Й*^; /•

АУКЦІОНИ — форма продажу у визначений час і у встановленому місці товарів, попередньо виставлених для огляду. А. проводяться з визначених видів товарів: хутро, щетина, вовна, тютюн, чай, пробка, твори мистецтва; антикваріат, худоба, деякі унікальні товари. Особливістю А. є обме­ження відповідальності продавця за якість виставлених товарів.

'

БАЛАНС ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ — співвідношення між _вар_ тістю експорту і імпорту країни в її торгівлі з іншими краї нами або групою країн за певний проміжок часу (місяць квартал, рік). Баланс вважається активним, якщо вартість експорту товарів перевищує вартість імпорту товарів, і па­сивним, якщо експорт менше від імпорту. Б. з. включає уго­ди з фактично оплаченим товаром і угоди, які здійснюються в кредит. В тій частині, в якій Б.з. включає оплачені опера­ції, він є складовою частиною платіжного балансу.

БАЛАНС ПЛАТІЖНИЙ— співвідношення між платежами, які здійс­нені економічними суб'єктами даної країни в інших країнах та надходження, які одержані ними з інших країн за певний період часу (місяць, квартал, рік). Найбільшою мірою відо­бражає стан зовнішньоекономічних зв'язків країни. Якщо надходження з-за кордону перевищують платежі, Б.п. стає активним, а при перевищенні платежів над надходження­ми — пасивним.

БАНК — у даний час у більшості країн світу немає нормативно устале­ного формулювання терміна «банк». Відзначаються лише визначені найбільш загальні функції Б.: 1) збереження внес­ків; 2) ведення рахунків; 3) оплата чеків; 4) одержання чеків; 5) кредитування. У міжнародній практиці відомі різні види банків: центральні, комерційні, інвестиційні, ощадні, банки-кореспонденти.

БАНКІВСЬКА СРІСТЕМА— група фінансових інститутів, об'єднана угодою з метою регулювання кредитних і грошових потоків для сприяння економічному росту. Сучасні Б. с. як головну свою мету розглядають кредитування бізнесу на відміну від класичних банків, що обмежують свою діяльність збере­женням внесків і веденням рахунків.

БАНКІВСЬКИЙ ВІДСОТОК (ІНТЕРЕС) — плата за надання грошей у борг. Вона має два різновиди: кредит-відсоток і дебет-відсоток. Це відповідає двом видам діяльності банків: збе­реження внесків і надання позик.

БАНКІВСЬКІ МЕТАЛИ— золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифі­кат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

БАРТЕРНА УГОДА — товарообмінна операція з передачею права вла­сності на товар без платежу грішми (натуральний обмін). У сучасних умовах Б.у. здійснюється не тільки в зовнішньото­рговельному обороті, але й поширюється на угоди між наці­ональними товаровиробниками.

БЕЗВІДКЛИЧНИЙ АКРЕДИТИВ — форма акредитива, що не може бу­ти анульований чи змінений банком до настання терміну без згоди на те експортера, на користь якого він відкритий. Б. а. є зобов'язанням банку, що відкрив його, але не створює від­повідальності цього банку.

БЕЗОБІГОВИЙ ІНДОСАМЕНТ — форма індосаменту, за якої індосант (особа, яка робить передатний напис) передає свої права за векселем іншій особі, не беручи на себе відповідальності, що виникає за звичайної форми індосаменту. У цьому разі індосант перед своїм підписом робить застереження: «Без обороту на мене».

БІЛАТЕРИЗМ— організація міжнародної торгівлі на основі прямих угод, укладених безпосередньо між двома державами. Зіграв значну роль у подоланні національної замкнутості при роз­витку зовнішньої торгівлі. З другої половини XX століття почався процес мультилатеризму, тобто укладення угод між групами країн, які узгоджують основні правила гри на сві­товому ринку торгівлі.

БІРЖА — регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється то­ргівля цінними паперами (фондова Б.) чи оптова торгівля сировинними, продовольчими й іншими товарами (товарна Б.).

БЛАНКОВИЙ ІНДОСАМЕНТ — форма індосаменту, за якої індосант ставить свій підпис без вказівки особи, якій передається ве­ксель. У такому разі вексель стає папером на пред'явника і може передаватися далі шляхом простого вручення іншим особам. Однак векселедержатель може перетворити такий вексель в ордерний (чи іменний) шляхом вписання над бла­нковим індосаментом слів: «Платити за наказом (наймену­вання особи, якій передається вексель)».

БЛАНКОВІ КРЕДИТИ— кредити, що не мають соціального забезпе­чення конкретними: цінностями, а видаються під зо­бов'язання боржника погасити кредит у встановлений тер­мін чи за настання визначених умов, наприклад, після прибуття товару в порт призначення.

БРОКЕРИ — особи, які купують чи продають товари, грошові номіна­ли чи акції і т.п. від імені інших осіб.

БРОКЕРСЬКІ КРЕДИТИ— кредити, _%по"йг'язан^р^грдами з реалізації товарів. їхнім джерелом є головним чином капітали великих комерційних банків, що прагнуть надавати кредити не пря­мо експортерам і імпортерам, а за посередництва брокерів. Така система значно поширена в Англії; у менших масшта­бах вона застосовується у ФРН, Голландії, Бельгії.

БРОКЕРСЬКІ ФІРМИ — посередницькі фірми, що здійснюють пошук і зведення контрагентів. За ці послуги брокери одержують комісійну винагороду. За законами деяких країн брокери не

"• 355

можуть виступати самі покупцями чи продавцями товарів що їм доручено продати чи купити.

БЮДЖЕТНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕКСПОРТУ — відношення експортної вартості товару до його вартості на внутрішньому ринку і витрат на транспортування до кордону.

БЮДЖЕТНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІМПОРТУ — відношення вартості то­вару, що імпортується, реалізованого на внутрішньому рин­ку, до ціни закупівлі по імпорту.

В

ВАЛЮТА — у широкому розумінні — грошова одиниця будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, гривня тощо). Проте нерідко використовується для позначення коштів, виражених у гро­шових одиницях тільки іноземних держав чи міжнародних кредитних організацій — готівки, вкладів на банківських рахунках, платіжних документів (векселів, чеків тощо), тоб­то як грошей інших країн. У цьому розумінні поняття валю­та часто зустрічається в практиці міжнародних економічних відносин. Якраз у цій сфері валютою нерідко називають і кошти в національних грошових одиницях. Залежно від країни-емітента валютних коштів, валюта підрозділяється на іноземну і національну, валюту експортера і валюту імпор­тера і — залежно від режиму використання — на конверто­вану (повністю чи частково) і неконвертовану, а також, за­лежно від сфери і цілей використання, — на валюту платежу, валюту клірингу, валюту ціни, валюту операцій, валюту векселя тощо.

ВАЛЮТА ІНОЗЕМНА — грошові одиниці інших країн в яких здійс­нюються розрахунки по міжнародних торговельних, опера­ціях. Не завжди є валютою платежу, але обов'язково має фі­ксований курс до твердої валюти. В якості іноземної валюти виступають також кредитні і платіжні документи в інозем­них грошових одиницях, які використовуються в міжнарод­них розрахунках.

ВАЛЮТА НАЦІОНАЛЬНА — грошова одиниця даної країни, яка ви­користовується в зовнішньоекономічних зв'язках і міжнаро­дних розрахунках. В якості національної валюти виступає реальна валюта країни або умовна одиниця, яка установлює тверде співвідношення національної грошової одиниці до твердих валют.

ВАЛЮТА ПЛАТЕЖУ — валюта, в якій оплачується товару або пога­шається міжнародний кредит. В. п. може не збігатися з ва­лютою ціни товару. В такому разі в контракті вказується курс, за яким валюта ціни переводиться у В. п.

ВАЛЮТА УГОДИ — валюта, в якій виражається ціна товару в зовніш­ньоекономічній угоді, вартість наданих послуг, сума міжна­родного кредиту.

ЗАЛЮТА УКРАЇНИ — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейсь­ких білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території Украї­ни, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з ньо­го, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу.

ВАЛЮТНА ВИРУЧКА — іноземна валюта, одержана від продажу по експорту товарів чи послуг, виконання робіт в інших краї­нах, надання міжнародних кредитів, а також реалізації това­рів, послуг та виконання робіт всередині країни за іноземну валюту.

ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА — це сукупність дій держави з метою підтри­мання економічної стабільності і створення основних засад розвитку міжнародних економічних відносин за рахунок впливу на валютний курс і на валютні відносини. Основни­ми складниками валютної політики є дисконтна та девізна політика держави.

ВАЛЮТНА СИСТЕМА — це державно-правова форма організації ва­лютних відносин. Розрізняють національну, міжнародну (регіональну) та світову валютні системи.

ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ — діяльність держави, що спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійс­нення угод з валютними цінностями. Держава за допомогою в. р. прагне поставити під контроль валютні операції, надан­ня іноземним юридичним і фізичним особам кредитів і по­зик, ввезення, вивезення та переказ валюти за кордон і тим самим підтримати рівновагу платіжного балансу та стійкість валюти. У багатьох країнах встановлені ліміти вивезення валюти за кордон, введена спеціальна система дозволів на надання кредитів іноземним юридичним особам і т. ін. В. р. — перевалено нормативне, тобто таке, цю здійснюєть­ся, головним чином, шляхом складання міжнародних валю­тних угод та видання нормативних актів.

ВАЛЮТНИЙ ДЕМПІНГ — використання державою знецінення націо­нальної валюти з метою масового екоіЯрв^. товарів за ціна­ми, нижчим від світових. В. д. — один із засобів боротьби за ринки збуту та одержання надприбутку. На відміну від то­варного демпінгу, що здійснюється за рахунок субсидій із державного бюджету, умовою В. д. є зниження" курсу валю­ти у більших розмірах, ніж падіння її купівельної спромож­ності на внутрішньому ринку. Експортер, що купує товари на внутрішньому ринку за відносно низькими цінами, про­дає їх на зовнішньому ринку за стійку валюту і обмінює її на

більшу кількість знеціненої національної валюти, одержую­чи при цьому курсовий прибуток.

ВАЛЮТНИЙ КУРС— співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій. Зовні виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни чи в міжнародних розрахункових одиницях (ЕКЮ, СДР та ін.). Використовується валютний курс при купівлі і продажу валюти у зв'язку з експортом товарів чи послуг, надходженні в країну капіталів, доходів і кредитів, наданні кредитів іншим країнам, при вивезення за кордон капіталів та прибутків, інших доходів тощо.

ВАЛЮТНИЙ ОПЦІОН — право вибору способу, строку, форми плате­жу по зобов'язаннях, надане одній із сторін, чи навіть право відмови від виконання своїх зобов'язань за умов, передба­чених договором. Складник зовнішньоекономічного дого­вору.

ВАЛЮТНИЙ РИЗИК— небезпека валютних втрат, пов'язаних із змі­ною курсу іноземної валюти відносно національної, при проведенні зовнішньоторговельних, кредитних, валютних, операцій. В. р. для експортерів та імпортерів виникає у ви­падках, коли валютою ціни є іноземна для них валюта. Екс­портер має збитки при зниженні курсу валюти ціни відносно його національної валюти в період між укладанням контрак­ту і здійсненням платежу по ньому. Для імпортера збитки виникають при протилежному русі курсів. В обох випадках еквіваленти в національних валютах будуть відрізнятися в гірший бік від тих сум, на котрі експортер і імпортер розра­ховували в момент підписання контракту. В. р. підлягають боржники і кредитори, якщо кредит або позичка виражені в іноземній для них валюті, держателі авуарів в іноземній ва­люті, включаючи державні організації і банки. В.р. усклад­нюють міжнародні торговельні і кредитні відносини.

ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ УМОВИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ КОНТРАКТІВ — передбачаються у договорах купівлі-продажу у зовнішній торгівлі з метою страхування інтересів сторін від різних видів ризику. Для страхування від валют­ного ризику, пов'язаного із зміною валютних курсів і знеці­ненням валют, в угодах визначаються валюта ціни, валюта платежу, які можуть незбігатися, курс і умови їх перерахун­ку. Для страхування від ризику неплатежу, заморожування валютної виручки, відмови від одержання товарів тощо в угодах передбачаються способи платежу — негайно чи в кредит, форми розрахунків — по клірингу, інкассо, акреди­тиву та ін. Валютно-фінансові умови повинні формулювати­ся в угодах чітко і однозначно, оскільки будь-яка неточність

може викликати збитки для однієї із сторін, суперечки між ними, розірвання зв'язків тощо.

ЯдНТАЖ — (анг. Ьоасі) — товар, який перебуває в процесі перевезен­ня. Залежно від фізико-хімічних властивостей, маси та габа­ритів вантажу для його перевезення застосовуються різні види тари і упаковки, умови транспортування та поводжен­ня з вантажем. Вантаж може бути швидкопсувний, небезпе­чний, насипний, наливний тощо.

ВАНТАЖНА МИТНА ДЕКЛАРАЦІЯ— уніфікований документ, в якому містяться основні відомості про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів, про самі товари та інші предмети, про відправника, отримувача та декларанта вантажу, спосіб і порядок переміщення вантажів, умови поставки, спосіб розрахунків. Вносяться інші відомо­сті, необхідні для митного оформлення, в тому числі і про нарахування митних та інших обов'язкових* платежів. Де­кларація виконує також обліково-статистичну та правоохо­ронну функції.

ВАНТАЖОВІДПРАВНИК — юридична особа, учасник.договору пере­везення, який здає вантаж для транспортування. До обов'язків вантажовідправника входять: подати вантаж до перевезення у стані, який би забезпечував збереження на всьому шляху транспортування до споживача, завантажити у визначений час транспортний засіб, правильно оформити необхідні документи на перевезення вантажу. В. має право пред'явити перевізнику претензії за виконання ним обов'язків за договором перевезення або передати це право вантажоодержувачу.

ВАНТАЖООДЕРЖУВАЧ — юридична особа, яка у пункті призначен­ня одержує вантаж за вказівкою відправника вантажу. Ця особа може бути стороною у договорі поставки, але з моме­нту одержування вантажу набуває певних прав і обов'язків, які обумовлені укладеним договором між вантажовідправ­ником і перевізником В. з моменту прийняття вантажу несе відповідальність за його збереження. ВАРАНТ— 1) довіреність; 2) посвідчення, яке видається товарним

складом про прийняття товару на,зберіганиа.

ВАРТІСТЬ ТОВАРУ ЕКСПОРТНА— вартість тов^^даеа"складається з ціни експортовано товару, сплаченого іноземним покуп­цем з відрахуванням витрат експортера на реалізацію даного товару.

ВАРТІСТЬ ТОВАРУ ІМПОРТНА — включає ціну товару, що імпорту­ється по рахунку-фактурі постачальника, витрат по транс­портуванню товару від постачальника та інших витрат у відповідності до базових умов поставки. Потрібно відрізня­ти від ціни товару.

ВВЕЗЕННЯ БЕЗМИТНЕ — пропуск у країну іноземних товарів б оподаткування їх митом. Практикується у випадках, коли імпортований товар в країні, що імпортує, не виробляється або виробляється в недостатній кількості. В основному сто­сується товарів сировини.

ВВЕЗЕННЯ ПОСТІЙНЕ — режим, за яким ввезений товар є власністю покупця. Товар оподатковується митом у звичному режимі

ВВЕЗЕННЯ ТИМЧАСОВЕ — режим руху товару, за яким товар через певний період часу буде вивезений з країни. При В. т. нара­ховується податок, який у момент вивезення повертається власникові товару. Практикується стосовно обладнання, яке працює у замовника певний час.

ВВЕЗЕННЯ ТОВАРІВ І ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ НА МИТНУ ТЕ­РИТОРІЮ УКРАЇНИ, ВИВЕЗЕННЯ ТОВАРІВ І ТРАНС­ПОРТНИХ ЗАСОБІВ ЗА МЕЖІ МИТНОЇ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ — сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

ВЕКСЕЛЬ — поширена форма платіжного зобов'язання в міжнародній торгівлі. Найбільш поширеним є перекладний В., чи тратта, що надає безумовну пропозицію одної особи — трасанту, що адресована іншій особі — трасатові, сплатити в призна­чений термін визначену грошову суму третій особі — ремі­тентові.

ВЕНЧУРНИЙ КАПІТАЛ — це інвестиції у формі випуску нових акцій, що відіграють ключову роль у господарському фінансуван­ні. В. к. — це капітал, прикладений у нових сферах діяльно­сті. Він, як правило, пов'язаний з великим ризиком. В. к. є однією з найважливіших умов існування середніх і малих фірм.

ВЕРИФІКАЦІЯ — перевірка істинності теоретичних положень, встано­влення достовірності дослідним шляхом. Відповідно до міжнародних вимог в Україні запроваджено В. сертифікатів про походження товарів з України, яка здійснюється виклю­чно державною митною службою України (постанова КМУ від 30.07.96 р. за № 846) на підставі Положення про верифі­кацію митними органами сертифікатів про походження то­варів з України, затвердженого наказом Держмиткому України від 29.08.96 року за № 402.

ВИВІЗ КАПІТАЛУ — переміщення капіталу, що належить юридичним і фізичним особам однієї країни, в інші країни з метою оде­ржання прибутку, зміцнення своїх позицій у закордонній економіці, для боротьби за ринки збуту й одержання сиро­вини. В. к. стає типовим явищем в економіці капіталізму з кінця XIX ст. Історично капітал спрямовувався в першу чер­гу в економічно відсталі країни, колонії і напівколонії, Д^е

дешеві робоча сила і земля забезпечували високу норму прибутку. У сучасних умовах змінюються напрямки і струк­тура вивезення приватного капіталу. Якщо раніше основни­ми сферами експорту капіталу в країнах, що розвиваються, були видобувна промисловість і плантаційне господарство, то нині збільшуються вкладення в обробну промисловість. Науково-технічна революція привела до посилення В. к. з одних в інші промислово розвинуті країни. Цей вивіз пов'язаний із прагненням найбільших корпорацій, що мають технічну перевагу, використовувати його для створення ви­робництва визначених товарів не тільки в себе, айв інших країнах, сприяє розвиткові спеціалізації і кооперування, по­глибленню інтернаціоналізації виробництва. В. к. у промис­лово розвинуті країни веде до посилення взаємозалежності економіки країн, формуванню транснаціональних корпора­цій. Росту В. к. сприяє зняття бар'єрів на його шляху як у таких країнах, що вивозять, так і у таких, що ввозять капі­тал. Підписано ряд міжнародних угод, спрямованих на лібе­ралізацію В. к. (кодекс лібералізації капіталу й ін.). Капітал вивозиться за кордон у двох основних формах — у підпри­ємницькій і позичковій. Вивезення капіталу в підприємни­цькій формі припускає його вкладення в створення промис­лових, сільськогосподарських, фінансових, торгових та інших підприємств, а також покупку акцій діючих компаній закордонних країн. Власник експортованого капіталу дістає підприємницький прибуток. Вкладення капіталу в іноземні підприємства, що забезпечують контроль над ними (форма­льно більше 50 % акцій, у дійсності в умовах розпилення акціонерного капіталу для реального контролю буває досить 10-12 % акцій), називають прямими. Вкладення, недостатні для встановлення контролю, — портфельними. В. к. досягає величезних масштабів (останнім часом щорічні прямі інвес­тиції перевищують 300 млрд дол, портфельні — 600 млрд дол). В. к. у позичковій формі здійснюється у вигляді на­дання іноземцям позик, кредитів, у тому числі експортних, вкладень на поточні рахунки в іноземні банки, а також купі­влі облігацій приватних компаній. Каш*ал, вивезений у по­зичковій формі, приносить⁴ відсоток ТшЯтя Другої світової війни 1939-1945 рр. важливою формою В.к. стає експорт державного капіталу з промислово розвинутих держав, що направляється ними у вигляді позик і кредитів переважно країнам, що розвиваються. Вони використовують їх для бу­дівництва об'єктів інфраструктури, що створюють необхідні умови для вкладення приватного капіталу в країнах, що роз­виваються, виступають фактором форсування експорту то­варів. Різновидом державного експорту капіталу виступають

позики і кредити міжнародних фінансових організацій (Міжнародного банку реконструкції і розвитку, Міжнарод­ної асоціації розвитку, Міжнародної фінансової корпорації та ін.). Політична й економічна нестійкість, особливо в краї­нах, що розвиваються, змусила промислово розвинуті дер­жави страхувати приватні вкладення за рубежем і приватні експортні кредити, для чого створені відповідні організації (експортно-імпортні банки в СІЛА і Японії, Департамент га­рантій експортного кредиту у Великій Британії і т. д.) і між­народні агентства.

ВИГОТОВЛЮВАЧ— підприємство, організація або громадянин які виробляють продукцію для реалізації.

ВИКОНАВЕЦЬ — підприємство, організація, установа або громадянин, які виконують роботи або надають послуги.

ВИПЕРЕДЖАЛЬНІ ІНДИКАТОРИ — статистичні показники, що воло­діють властивостями змінювати свої тенденції росту раніше, ніж це робить основна маса індикаторів. До В. і. відносять­ся: середня тривалість робочого тижня, чистий приріст ос­новного капіталу, індекси акцій і т. д.

ВІДЕНСЬКА КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ДОГОВОРИ МІЖНАРОДНОЇ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ТОВАРІВ — міжнародна економічна угода, яка укладена у 1980 році та набула чинності з 1 січня 1988 року. На 1.06.1991 року діє в 38 державах. Україна приєдналася до конвенції в 1991 році. Конвенція забезпечує широку уніфікацію міжнародних торговельних звичаїв, на­ціональних законодавств, що застосовуються до відносин за договором купівлі-продажу, коли контрагенти знаходяться в різних країнах. Вона підлягає застосуванню, замість інших норм національних законодавств, у двох випадках: 1) дер­жави, до яких належать сторони договору, є учасниками конвенції; 2) право держави-учасника конвенції має засто­совуватися з огляди на колізійні норми.

ВІДКЛИЧНИЙ АКРЕДИТИВ — форма акредитива, що може бути ану­льований достроково і не тільки з ініціативи імпортера, а й самостійно банком, що його відкрив, коли фінансове стано­вище імпортера погіршується і з'являється побоювання що­до оплати імпортером товарних документів.

ВІДЧУЖЕННЯ МАЙНА— у цивільному праві передача майна і права власності на нього, що належить одній особі, іншій; один із за­собів здійснення власником права розпорядження майном оплатно (наприклад, продаж) і безплатно (наприклад, даруван­ня). В. м. буває добровільне і примусове. В. м., крім волі влас­ника, провадиться також при реквізиції та примусовому прода­жу майна боржника за рішенням суду з метою стягнення боргу.

ВІЛЬНА ОФЕРТА — звичайно робиться на ту саму партію товару декі­льком можливим покупцям. Вона не встановлює терміну

для відповіді і тому не зв'язує оферента своєю пропозицією. Згода покупця з умовами, викладеними в такій оферті, під­тверджується твердою контрофертою. Після підтвердження контроферти продавцем (акцептом) угода вважається закін­ченою. Продавець акцептує контроферту того покупця, що відповів раніше. В. о. менш зручна покупцю, тому що вона не створює впевненості в тім, що, пославши контроферту, він стане власником товару.