Класифікація митного тарифу залежно від мети та функціональності його застосування 2 page

• обладнання, матеріали та майно в рахунок внеску іноземно­
го інвестора у статутний фонд підприємства з іноземними інвес­
тиціями;

• інші товари та предмети, що визначаються законами Украї­
ни, постановами (розпорядженнями) Кабінету Міністрів України.

При ввезенні предметів дитячого асортименту відповідні ста­вки мита зменшуються на 50 %.

Мито нараховується відповідно до ставок Єдиного митного тарифу України і сплачується 4 націо нал ьній валюті України за поточним курсом Націо'налького'баж^^крйі'ни, що діє на день подання вантажної митної декларації.

Допускається зниження ставок мита при ввезенні на митну те­риторію України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів:

• відремонтованих та раніше ввезених на митну територію
України або вивезених за межі цієї території;

і*

• пошкоджених до пропуску їх через митний кордон України
але придатних для використання як вироби або матеріали.

Мито також поділяють за типами ставок на постійне і змінне. Під постійними розуміють митні ставки, які встановлюються державними органами і не можуть змінюватися залежно від об­ставин. Більшість країн світу мають митні тарифи з постійними ставками. Під змінними розуміють митні ставки, які можуть змі­нюватися за певних обставин (при зміні рівня світових і внутрі­шніх цін, рівня державних субсидій). Прикладом таких тарифів може бути зміна ставок у Західній Європі в рамках єдиної сільсь­когосподарської політики.

Останнім часом змінне мито почали використовувати держави у зв'язку із значною зміною світової цінової кон'юнктури на пев­ні групи товарів. Так, Росія з метою диференціації прибутків на­фтодобувних підприємств запровадила диференційовану шкалу експортного мита залежно від світової ціни на барель нафти.

За періодом застосування можна виділити такі види мита, як постійне та сезонне. Під постійним розуміють мито, яке не змі­нюється залежно від часу застосування. Тобто воно є незмінним упродовж періоду дії встановленої ставки мита. Як правило, бі­льшість митних ставок є постійними. Це дає можливість суб'єк­там зовнішньоекономічної діяльності робити довготермінові про­гнози і планувати свою діяльність.

В окремих випадках застосовується сезонне мито, яке встано­влюється на окремі товари та інші предмети на термін не більше чотирьох місяців із моменту його застосування. В основному за­стосування сезонного мита має оперативний характер, тобто ви­рішуються конкретні тактичні завдання. Сезонне мито вважаєть­ся винятком із преференційних або пільгових режимів, у тому числі угод про вільну торгівлю, митних союзів, виробничої коо­перації та інших подібних міжнародних угод, якщо це передба­чено такими угодами. Аналіз використання даного інструменту свідчить, що сезонне мито має явно протекціоністський характер, тому його застосування повинно бути обов'язково проаналізова­но під кутом зору наслідків.

Стосовно товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосовують три види ставок мита:

• преференційні;

• пільгові;

• повні.

Преференційні — це особливі пільгові ставки, які включають звільнення від сплати мита і застосовуються до товарів, які по-

ходять з держав, що разом з Україною входять до митних сою­зів або створюють з нею спеціальні митні зони, а також при встановленні якогось спеціального преференційного рішення відповідно до міжнародних договорів за участю України. їх за­стосовують в основному до товарів країн, що розвиваються (за винятком товарів, які входять у товарні групи від 25-ї до 97-ї позиції).

Особливість України стосовно Загальної системи преференцій полягає в тому, що вона виступає і як країна-донор. За резолюці­ями 21-ю та 24-ю другої сесії ЮНКТАД, а також резолюцією 96-ю четвертої сесії цієї Конференції Україна надає тарифні префе­ренції країнам, що розвиваються. Тарифний преференційний ре­жим встановлено щодо 149-и країн. Преференції застосовуються до товарів від 1-ї до 24-ї товарної групи.

Преференції— це встановлення преференційних ставок, роз­мір яких для зазначених товарів нульовий, за винятком товарів товарних груп 22-ї та 24-ї на пиво (код за ТН ЗЕД 22.03), різно­манітні вина (22.04—22.06), на які встановлено преференційну ставку в розмірі 10 % від митної вартості, на спирт етиловий (22.07—22.08), тютюн (22.01), сигарети (24.02) та тютюн оброб­лений (24.03) — ЗО %.

По товарних групах 22 та 24 преференційні ставки встановле­но на рівні пільгових.

Пільгові ставки застосовуються до товарів, які мають похо­дження з держав або економічних союзів, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, а також до това­рів з країн, які розвиваються (у межах товарних груп позицій 25—97).

Повні ставки— по інших товарах. Повним митом оподатко­вуються товари із Тайваню, ЮАР, Сербії, Хорватії, Словенії.

Важливим елементом, який має істотне значення при реаліза­ції зовнішньоекономічних торговельних операцій, є визначення країни походження товарів. Треба мати на увазі, що країною по­ходження товарів вважається та, де товари були повністю виго­товлені або піддані достатній обробці чщІкф^ройці.

Повністю виготовленими в даній країні вважаються такі това­ри та сировина:

• корисні копалини, видобуті в межах її території або еконо­
мічної зони;

• рослинна продукція, вирощена на її території;

• продукція, одержана в ній від живої худоби;

• жива худоба, вирощена на її території;

• продукція морського промислу, видобута або перероблена у
Світовому океані суднами даної країні, а також орендованими
суднами (зафрахтованими) нею;

• вторинна сировина і відходи, які є результатом виробничих
та інших операцій, що здійснюються у даній країні;

• товари, вироблені в даній країні виключно з продукції, за­
значеної в попередніх пунктах.

Переробка або обробка товарів у даній країні вважається до­статньою, якщо:

• декларовані товари класифікуються в тарифній позиції ін­
шій, ніж матеріали або вироби, що походять з «третіх країн» і бу­
ли використані для їх виготовлення;

• у вартості декларованих товарів частка доданої вартості
становить не менше як 50 відсотків.

Якщо товари виробляються в межах Міждержавної коопера­ції, то для застосування критерію достатньої переробки може ви­користовуватися кумулятивний принцип походження, згідно з яким при послідовній переробці товару в країнах-учасницях коо­перацій ці держави розглядаються з метою визначення похо­дження як одне ціле. А критерій достатньої переробки означає критерій, відповідно до якого товар, у виробництві якого беруть участь дві і більше країни, вважається таким, що походить із країни, в якій він був підданий останній суттєвій переробці, до­статній для надання товару його характерних властивостей.

У разі, коли стосовно конкретних товарів чи конкретної краї­ни критерії походження товару особливо не обумовлюються, за­стосовується загальне правило, відповідно до якого товар вважа­ється підданим достатній переробці, якщо відбулася зміна то­варної позиції (класифікаційного коду товару) згідно з Товарною номенклатурою ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Не можуть визначатися як достатня переробка товарів такі

технологічні операції:

• щодо збереження товарів під час їх зберігання чи транспор­
тування;

• підготовка товарів до продажу і транспортування (подріб­
нення партії, формування відправлень, сортування та переупаку­
вання);

• прості складальні операції;

• зміщування товарів (компонентів) без надання одержаній
продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних
складових;

• комбінація двох або більшого числа вказаних вище операцій;

• забій худоби.

Предмети в розібраному або не зібраному вигляді, які поста­чаються декількома партіями, коли за виробничими чи транспор­тними умовами неможливе їх відвантаження однією партією, по­винні розглядатися за бажанням імпортера, як цілісний предмет щодо визначення походження.

Для мети визначення походження товарів, походження вико­ристовуваних для їх виробництва теплової і електричної енергії, машин, обладнання та інструментів не враховується.

Для підтвердження походження невеликих партій товару (вар­тістю до 5000 дол) експортер може декларувати країну похо­дження товару на рахунку-фактурі або інших супровідних доку­ментах.

Основним документом, який свідчить про походження товару, є сертифікат походження. Походження товарів з України засвід­чуються різними формами сертифікатів залежно від певних умов та імпортерів, зокрема, це такі сертифікати:

1) Форма «А»;

2) Текстильний;

3) Форма СТ-1;

4) Загальної форми;

5) Е5С8;

6) ЕУК 1;

7) Належності товарів (послуг) до власного виробництва.

Сертифікат походження форми «А» є єдиною формою серти­фіката походження, що використовується в рамках Гармонізова­ної системи преференцій (ГСП) усіма країнами-донорами префе­ренцій. Оформляється він на українські товари, які підпадають під преференційний (пільговий) тариф. Пільги на деякі українські товари надають 18 країн: країни Європейської Співдружності (Бельгія, Данія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Великобританія, Австрія, Фінляндія, Швеція), а також країни, з якими Україна має двосторонні угоди: Канада, СІЛА та 'Японі^^і^-»

Для видачі сертифіката форми «А» Торгово-промислова пала­та має з'ясувати, чи користується пільгами товар, що експорту­ється на територію країни-донора, при нарахуванні мита. З цією метою визначається код за ТН ЗЕД, перевіряється його наявність У списку преференційних товарів, підтверджується походження товару з урахуванням вимог, викладених у правилах країни-Д°нора. При цьому мають виконуватись умови, викладені в цих

правилах, наприклад, умова прямої поставки при експорті в краї­
ни ЄС. Тобто, пункт відправки — Україна, місце одержання________________

країни ЄС. Можливий транзит товару через треті країни за умо­ви, що він буде перебувати під митним контролем органів країни-транзиту. Потрібно враховувати, що кожна країна-донор визна­чає свою індивідуальну схему пільг та умови, за яких вони мо­жуть бути одержані.

Текстильний сертифікат походження підтверджує походження українських текстильних товарів у рамках Угоди між ЄС і Украї­ною про торгівлю текстильною продукцією та видається тільки на текстильні товари, які експортуються у країни Європейського

Товариства.

Визначення походження згаданої продукції випливає з вимог, передбачених згаданою вище угодою, передусім з'ясовується код продукції, встановлюється, до якої категорії належить товар, пе­ревіряється необхідність оформлення експортної ліцензії. Важли­вим моментом є наявність для цього товару преференцій або по­переднього дозволу на ввезення готової текстильної продукції в країни ЄС, який видається компетентними органами країни-донора. Якщо має місце обробка давальницької сировини, уста­новлюється її походження згідно з сертифікатом. Воно впливає на виконання умов угоди

Сертифікат походження СТ-1 видається на українські товари, які експортуються в країни СНД згідно з Угодою «Про зону віль­ної торгівлі», підписаною 15.04.1995 р. главами держав Співдру­жності, в тому числі й України.

При оформленні даного сертифіката необхідно визначити по­ходження з урахуванням вимог відповідних Правил, затвердже­них рішенням Ради голів урядів Співдружності Незалежних Дер­жав 24.09.1993 р. У відповідності до даних Правил, товар вважається таким, що походить з митної території країни Угоди про створення зони вільної торгівлі, якщо він відповідає встанов­леним Правилами критеріям походження та направляється рези­дентом однієї з держав-учасниць Угоди, яка теж передбачає та­рифні пільги.

Сертифікат походження оформляють на експортні українські товари в інші країни, крім згаданих вище, або на товари, пільги

на які відсутні.

Сертифікат походження ЕС8С видається на українську мета-лопродукцію в рамках Угоди про торгівлю сталеливарними това­рами між Україною та країнами ЄС. Щодо сталеливарної проду­кції необхідно виконувати вимоги Угоди «Про торгівлю стале-

ливарними товарами» між Україною та Комісією ЄС з питань ву-гіччя та сталі. У даному разі необхідно визначити код товару, групу товару, з'ясувати необхідність оформлення експортної лі­цензії. Сертифікат видається лише палатами, які знаходяться в регіоні виготовлення такої продукції.

у 1996 р. було введено використання ще одного сертифіка-
_{та_____} ЕТЖ-1 (Європа 1) в рамках угод між Україною та прибал­
тійськими країнами (Естонія, Литва та Латвія).

Сертифікат належності товарів (послуг) до власного виробни­цтва видається тільки підприємствам з іноземною кваліфікацій­ною інвестицією. Використовується цей сертифікат для вирішен­ня внутрішніх питань з банком, митницею, податковою інспек­цією. Даний сертифікат обов'язковий для підприємств з інозем­ним капіталом для отримання пільги при експорті товарів що по­пали під режим ліцензування й квотування.

Усі перелічені вище сертифікати походження видаються Тор­гово-промисловою палатою України. Для одержання будь-яких з цих сертифікатів зацікавлена організація (замовник) подає в па­лату заявку — декларацію. Письмове звернення (заявка) має міс­тити в собі інформацію щодо походження товару, а також підтве­рдження дійсності поданих разом із заявкою документів. Замов­ник подає документи лише в оригіналі. Експерт у процесі переві­рки ознайомлюється з документами, що підтверджують отриман­ня вихідної сировини (комплектуючих), уточнює основні етапи технологічного процесу виробництва. За необхідності експерт має право запитати додаткові відомості щодо походження вказа­ного у заявці товару, а також перевірити виробництво.

Разом із заявкою про засвідчення сертифіката походження по­даються:

• документи, що підтверджують факт експорту (контракт, ра-
хунок-фактура, транспортні документи);

• документи, що підтверджують походження товару:

а) для виробника — довідка про порядок його виготовлення;

б) для посередника — документи про придбання товару (дого­
вори, транспортні документи,, платіжні до^^нтц.тощо) та під­
твердження виробника (сертифікати якості, паспорти, маркуван­
ня на товарі або тарі).

Непредставлення митному органу належним чином оформле­ного сертифіката походження або відомостей про походження не може бути підставою для непропуску вантажу. ^ До товарів, походження яких достовірно не встановлене, може ^йУти застосовано (поновлено) режим найбільшого сприяння чи

преференційний режим за умови отримання належного підтвер­дження їх походження не пізніше, ніж через рік після поставки (випуску товару).

Визначення країни походження у разі ввезення товарів із кра­їн, що розвиваються, які користуються преференціями, відбува­ється на основі угоди «Про уніфіковані правила, які визначають походження товарів із країн, що розвиваються, при наданні та­рифних преференцій у рамках Загальної системи преференцій»,

1980 р.

Отже, використовуючи запропоновану класифікацію, митний тариф, який застосовується на практиці, можна систематизувати за різними критеріями. Наприклад, ставка ввізного мита на кар­топлю з Польщі становить 50 %, але не менше 0, 2 ЄВРО за 1кг. Даний конгломерат мита можна назвати протекціоністським, ав­тономним, імпортним, комбінованим, сезонним, номінальним, складним, постійним.

Оскільки основна мета впровадження даного мита— блоку­вання товаропотоку з даної товарної позиції, то воно є протекціо­ністським. Оскільки даний вид мита Україна застосовує само­стійно, мито— автономне. Картопля оподатковується при ввезенні — мито імпортне. Нарахування ставок мита у відсотках до митної вартості, але із зазначенням, що не менше ніж 0,2 ЄВ­РО за 1кг засвідчує, що мито комбіноване. Оскільки ставка вве­зення змінюється залежно від терміну ввезення: з 01.01 по 01.04 вона становить 40%; з 01.04 по 01.08— 30%; а з 01.08 по 01.01 — 50 %, то мито має сезонний характер. Ставка 50 % номі­нальна. Оскільки використовується і повна, і пільгова ставки, то митний тариф складний. Незмінність ставок від рівня цін засвід­чує, що даний вид митного тарифу постійний.

За даними ознаками можна класифікувати застосування будь-якого митного тарифу щодо певних товарів чи предметів, що дає можливість проаналізувати весь спектр причинно-наслідкових зв'язків при запровадженні митного тарифу.

3.3. Характеристика системи митного оподаткування

Митна вартість та методи її визначення. Усі плате­жі, що здійснюються на митниці, розраховуються на базі митної вартості. Митна вартість — ціна, яка фактично сплачена або під­лягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону

України, тобто, коли виконано всі необхідні формальності щодо везення товару в Україну чи вивезення його з України. ^В Митна вартість використовується при нарахуванні митних платежів, а також для встановлення вартості товарів для інших митних цілей, включаючи стягнення штрафів та застосування інших санкцій за порушення митних правил, передбачених зако­нодавчими актами України, і для ведення митної статистики.

Для цілей визначення митної вартості моментом перетину ми­тного кордону буде:

а) для авіаперевезень: при експорті— здійснення або завер­
шення митного оформлення в аеропорту, де відбувається наван­
таження; при імпорті — початок або здійснення митного оформ­
лення в першому аеропорту на території України, в якому
відбувається розвантаження чи перевантаження товарів, якщо
факт перевантаження підтверджений митним органом цього ае­
ропорту; ♦

б) для морських і річкових перевезень: при експорті — здійс­
нення або завершення митного оформлення в порту навантажен­
ня на території України; при імпорті — початок або здійснення
митного оформлення в першому порту розвантаження чи перева­
нтаження на території України, якщо факт перевантаження під­
тверджений митним органом цього порту;

в) для товару, що доставляється поштою: здійснення митного
оформлення в пункті міжнародного поштового обміну;

г) для перевезень іншими видами транспорту (у тому числі за­
лізничним та автомобільним): при експорті — здійснення або за­
вершення митного оформлення в пункті пропуску на митному
кордоні України на шляху переміщення товару; при імпорті —
початок або здійснення митного оформлення у пункті пропуску
на митному кордоні України на шляху переміщення товару.

Процедура декларування митної вартості товарів, що ввозять­ся на територію України, та форма декларації митної вартості ви­значається державною митною службою України. При необхід­ності підтвердження заявленої декларантом митної вартості декларант зобов'язаний на вимогу«митшші органу надати йому необхідні для цього відомості. ГЇри виникнеттні у митному органі сумнівів у достовірності відомостей, наданих декларантом для визначення митної вартості, декларант має право та обов'язок Довести таку достовірність. У разі непредставлення доказів, що підтверджують достовірність використання декларантом даних, ^итний орган має право прийняти рішення про неможливість ви-ористання вибраного декларантом методу оцінки.

При цьому за письмовою заявою декларанта митний орган у _ТІ1. жневий термін повинен надати письмове роз'яснення причин, ₃ яких визначена декларантом митна вартість не може бути прийнята При незгоді декларанта з рішенням митного органу воно може бути оскаржене у вищестоящому митному органі в десятиденний термін з моменту отримання декларантом цього рішення. Рішення Держа­вної митної служби України з питань визначення митної вартості товарів, що імпортуються до України, тлумачення та використання правил митної оцінки є обов'язковими для виконання.

Використання на практиці митного тарифу тісно пов'язане з методами оцінки вартості товарів для митного оподаткування. Відмінності національних методик митної оцінки, як правило відносять до групи нетарифних перешкод, так як у даному випа­дку хмито використовується як протекціоністський бар'єр. Коли метод митної оцінки приводить до завищення вартості імпорто­ваного товару, до якого застосовується адвалорне мито, то це має такий же вплив, як і збільшення тарифної ставки.

У рамках ГАТТ було розроблено Угоду з митної оцінки, що набула чинності з 1981 р. Відповідно до даної угоди, для оцінки вартості імпортованого товару використовують ціну товару, за­значену в зовнішньоторговельному контракті або в рахунку-фактурі іноземного контрагента, а також усі фактичні витрати.

При використанні ціни Угоди для визначення митної вартості до неї включаються такі витрати (якщо вони не були до неї включені):

а) на транспортування до місця митного оформлення товару, у
тому числі:

• на відвантаження, розвантаження, перевантаження та скла­
дування;

• на страхування;

• на виплату комісійних та інших посередницьких винагород;

• вартість контейнерів у тих випадках, якщо згідно з Товар­
ною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності вони роз­
глядаються як одне ціле з товаром, що підлягає митній оцінці;

б) вартість пакування, включаючи вартість пакувальних мате­
ріалів та робіт з упакування;

в) відповідна частина вартості таких товарів (робіт і послуг),
які прямо чи побічно були надані імпортерам безкоштовно або за
зниженими цінами в цілях використання для виробництва або
продажу (відчуження) на експорт товарів, що підлягають оцінці:

• сировина, матеріали, деталі, напівфабрикати та ін. Компле­
ктуючі вироби що є складовою товарів, які підлягають оцінці;

інструменти, штампи, форми та інше подібне обладнання, истанє _Пр_И виробництві товарів, що підлягають оцінці; ^ВЙ ♦ допоміжні матеріали, використані при виробництві товарів,

підлягають оцінці(мастильних матеріалів, палива і т. ін.); ^Ш ♦ інженерна та дослідно-конструкторська проробка, дизайн кізи та креслення, виконані поза територією України, безпосе-^е _нь0 необхідні для виробництва товарів, що підлягають оцінці; г) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів інтелек­туальної власності, які імпортер прямо чи побічно повинен спла­тити, умова продажу (відчуження) товарів, що підлягають оцінці;

ґ)' частина прибутку імпортера від будь-якого подальшого.. продажу, відчуження або використання товарів, що підлягають оцінці, належать поверненню експортеру.

При розрахунку витрат на транспортування до кордону Украї­ни, якщо вони, відповідно до умов поставки, не були включені у вартість товару при доставці на безоплатній основі чи за допомо­гою транспортних засобів покупця, повинні використовуватися дані бухгалтерського обліку за калькуляцією транспортних ви­трат із включенням усіх необхідних статей чи елементів витрат. Якщо декларація заповнюється на товари декількох видів, то ви­трати на транспортування розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно їх вазі.

У тому разі, якщо бухгалтерських даних про витрати на пере-' везення цими видами транспорту немає, в митну вартість вклю­чається сума, розрахована виходячи з діючих на момент транспо­ртування вантажу тарифів, на перевезення вантажів відповідним видом транспорту.

Таким чином, при ввезенні товарів на митну територію Украї­ни їх митна вартість приводиться за фактурною вартістю до бази цін СІР — український порт, СІР — пункт призначення на кор­доні України, СРТ — пункт призначення на кордоні України чи ^АР— кордон України. Якщо товари куплені нд_г умовах, відпо­відно до яких пункт поставки (призначення) знаходиться поза ■«итною територією України (наприклад, ЕХ\¥— Варшава, ^ОВ —Шанхай, СІР — Мінськ, ВАБ — ЙМвт), то до фактурної вартості додаються додаткові, не включені іЗЙтрати з доставки товарів до моменту перетину митного кордону України.

-Якщо відповідно до умов поставки у вартість товару деклара-том включені витрати на транспортування після перетину мит­ного кордону України, при визначенні митної вартості вони по-инщ бути виключені. Так, коли умовами поставки передбачено Ункт призначення, який знаходиться на митній території Украї-

(наприклад, СІР — Кіровоград, ББР — Київ) з фактурної вар-сті відраховуються витрати, які мали місце після моменту пе-

тнш; тгпіл ттпттл/ Л^Т-ГПЯЇТ-Ш.

ретину кордону України.

При вивезенні товарів з митної території України їх митна рд.

ртість приводиться за фактурною вартістю до бази цін РОВ

український порт, БАР — кордон України (чи пункт призначення на митному кордоні України) або СІР — пункт призначення на митному кордоні України.

Якщо товари продані на умовах, відповідно до яких пункт поста­вки (відвантажень) знаходиться на митній території України (напри­клад, ЕХ^/ — Харків або РСА — Луцьк), то до фактурної вартості додаються витрати з доставки вантажу до моменту перетину митно­го кордону України. У разі коли умовами поставки передбачено пункт поставки (призначення), який розташований за межами митної території України (наприклад, СІР — Гамбург, БАР — французько-італійський кордон) з фактурної вартості відраховуються витрати, які мають місце після моменту перетину митного кордону України.

Ціна угоди з увезеними товарами не може бути використана для визначення митної вартості, якщо:

а) існує обмеження стосовно прав імпортера на товар, що під­
лягає оцінці, за винятком:

• обмежень, встановлених законодавством України;

• обмежень географічного регіону, в якому товари можуть бу­
ти перепродані (відчужені) повторно;

• обмежень, що суттєво не впливають на ціну товарів;

б) ціна угоди залежить від дотримання будь-яких умов, вплив
яких неможливо урахувати;

в) дані, що використовуються декларантом при визначенні
митної вартості, не підтверджуються документально;

г) імпортер та експортер є взаємозалежними особами, за виня­
тком випадків, коли їх взаємозалежність не позначилась на ціні
взаємоугоди, що повинно бути доведено декларантом.

Юридичні та фізичні особи вважаються взаємозалежними у слідуючих випадках:

• один з учасників угоди (фізична особа) або посадова особа
одного з учасників угоди є одночасно посадовою особою другого
учасника угоди;

• учасники угоди є співвласниками;

• учасники угоди поєднані відносинами найму;

• один з учасників угоди володіє паєм чи пакетом акцій з пр^'
вом голосу, що складає не менше 5 % в статутному капіталі ДрУ"
гого учасника;

ПО

• учасники угоди чи їхні посадові особи є близькими родичами;

• обидва учасники угоди знаходяться під безпосереднім або
осереднім контролем третьої юридичної чи фізичної особи;

• учасники угоди спільно контролюють, безпосередньо або
посередньо, третю особу.

Разом із тим, в Угоді з митної оцінки відмічається, що тільки іс­нування взаємозв'язку не є достатньою умовою для відмови для іс­нуючої митної оцінки на базі ціни, вказаної в контракті або рахун-ку-фактурі. В текст Угоди включено конкретні обумовлення, що зменшують можливості використання в митних цілях до поставок товарів по внутріфірмових каналах ТНК інших методів оцінки. У тих випадках, коли ціна товару в контракті між взаємозв'язаними партнерами не відповідає його реальній вартості, в строгій послідо­вності повинні використовуватись інші методи непрямої оцінки:

а) за ціною угоди з ідентичними товарами;

б) за ціною угоди з однорідними товарами;*'

в) віднімання вартості;

г) складання вартості;
ґ) резервний метод.

За базу для визначення митної вартості при використанні ме­тоду а) приймається ціна угоди з ідентичними товарами. Під іде­нтичними розуміються товари, однакові у всіх відношеннях з то­варами, що підлягають оцінці, у тому числі за такими пара­метрами:

♦ призначення та характеристики;

♦ якість, наявність товарного знака та репутація ринку;

♦ країна походження;

♦ виробник.

Незначні відмінності у зовнішньому вигляді не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в решті такі товари відповідають вимогам даних параметрів. Това­ри, вироблені різними особами, можуть вважатися ідентичними тільки у тому разі, якщо у декларанта та митних органів немає ві­домостей про ідентичні товари, вироблені особою, яка виробила товари, що підлягають оцінці. _% •* А&С^. •»

Ціна Угоди з ідентичними товарами приймається як база для визначення митної вартості, якщо ці товари:

• продані (відчужені) для ввезення на територію України;

• ввезені одночасно, або не раніше ніж за 90 "діб до ввезення
товарів, що підлягають оцінці;

•^ввезені на тих самих комерційних умовах і приблизно в тій самій кількості, що і товари, які підлягають оцінці.