ПИТАННЯ 22. Основні етапи розвитку вчення про криміналістичну версію

Учення про криміналістичну версію почало розроблятись у криміналістиці в 20-ті рр. XX ст. Відомі вчені В. І. Громов, С. О. Голунський у своїх працях обґрунтували тезу про те, що розслідування кримінальних справ проводиться не лише за допомогою технічних прийомів. Важливою стороною розслідування є логічне мислення, використання індуктивного і дедуктивного методів.

Уперше у вітчизняній криміналістиці визначення версії запропоновано у 1940 р. відомим вченим Б. М. Шавером. Під версією він розумів припущення слідчого, яке ґрунтується на матеріалах справи, про характер злочину, мотиви, внаслідок яких його скоєно, про осіб, які могли вчинити злочин.

У подальшому в криміналістичній літературі було запропоновано велику кількість інших визначень версії, які відрізняються одне від одного залежно від того, що той чи той автор вважає головним у версії: її логічну природу, евристичні, змістовні чи функціональні аспекти.

Більшість вчених розглядали проблему версії у тісному взаємозв'язку з питаннями планування розслідування злочинів, об'єднуючи їх у загальний розділ. Однак думка про доцільність створення самостійного розділу у криміналістиці - вчення про версії - була висловлена ще в 50-ті рр. минулого століття.

Позицію криміналістів про необхідність об'єднання версій і планування в загальний розділ її прихильники пояснювали тим, що теорія версій не має самостійного значення, тому що практична діяльність з побудови версій не є самометою, а лише передумовою встановлення істини і це свідчить про її несамостійний характер. Проте в сучасних наукових роботах проблеми теорії версій домінують. Під час розробки ж питань планування здебільшого увага приділяється не теорії, а організаційним і технічним аспектам.

Про незавершеність дискусії щодо визначення сутності цього вчення свідчить той факт, що в 90-х рр. минулого століття Р. С. Бєлкіним було висловлено думку, котру підтримали окремі криміналісти, що теоретичні положення, які стосуються змісту версій, їх класифікації, стадії їхнього розвитку, правила висунення, аналізу і перевірки, а також умов вірогідності утворюють окреме вчення про криміналістичну версію й планування судового дослідження.

ПИТАННЯ23. Різниця між криміналістичною версією і гіпотезою

За своєю логічною природою криміналістична версія є різновидом гіпотези. У криміналістичній літературі до сьогодні продовжує обговорюватися питання проте, як співвідносяться поняття "гіпотеза" і "версія". Більшість вчених дотримуються думки, що за своєю логічною природою версія таки є видом гіпотези, її висунення і перевірка відбуваються за тими ж правилами, що й будь-якої окремої гіпотези. Основна різниця між гіпотезою і версією полягає в тому, що гіпотези висуваються на основі узагальнених наукових даних з приводу тих чи тих значних явищ природи, вагомих проблем суспільного життя, розвитку суспільства або мислення тощо. Версії ж будуються з приводу окремих подій, явищ і фактів, а їхня перевірка здійснюється у терміни, які встановлені для проведення розслідування. Побудова версій не пов'язана з фундаментальними узагальненнями, та, водночас, вона також вимагає відповідного наукового обґрунтування. Криміналістична версія - різновид саме окремої гіпотези. Пояснюючи сутність, походження і зв'язки окремих фактів, вона має значення лише для певного конкретного випадку. Після висунення вона претендує на істинність, тобто- постійність пояснення. Версії замінюються іншими не внаслідок своєї тимчасовості, а тому, що спростовуються як такі, котрі не знайшли свого підтвердження. Потрібно пам'ятати, що версія - це лише форма мислення, яка допомагає йти від імовірного до вірогідного, і тому вона є припущенням, а не доказом, яким би правильним воно не видавалося нам на перший погляд.

Визнаючи версію окремою гіпотезою, необхідно мати на увазі, що вона є специфічним різновидом такої гіпотези. ЇЇ відмінність від інших окремих гіпотез полягає в тому, що вона:

- будується і використовується у специфічній сфері су спільної практики, а саме - кримінальному судочинстві;

- висувається і перевіряється особами, які спеціально упов новажені на те законом;

- пояснює факти і обставини, що мають значення для вста новлення істини у кримінальній справі і прийняття законного рішення щодо осіб, причетних до вчинення злочину;

- перевіряється специфічними методами, встановленими законом;

- в умовах її перевірки можлива активна протидія з боку осіб, що зацікавлені у приховуванні істини.

У процесі розслідування кримінальної справи завжди висувається не одна, а декілька версій, які мають різне значення.