ПИТАННЯ 19. Види криміналістичної ідентифікації та діагностики

У криміналістиці розрізняють окремі види ідентифікації і діагностики:

-за матеріально фіксованими зображеннями ознак (людини - за слідами рук, пістолета - за стріляною кулею тощо);

-за ознаками загального походження - встановлення цілого за частинами;

-за відбитками ознаку пам'яті людини (за мисленим образом);

-за описаними ознаками (словесний портрет, криміналістичні обліки тощо).

Виділяють також встановлення тотожності об'єктів за їх фотографічними зображеннями.

У літературі пропонуються різні принципи класифікації видів ідентифікації та діагностики. За рівнем індивідуалізації розрізняють родову, видову та індивідуальну, за способом відображення інформації- ідентифікацію цілісних структур, розділеного цілого і джерела походження. Залежно від характеру відображення матеріальних об'єктів криміналістичну ідентифікацію розрізняють за матеріально-фіксованими та психофізіологічними відображеннями. При цьому під матеріально-фіксованим відображенням розуміють об'єктивну фіксацію ознак предмета на матеріальних об'єктах. До них належать: сліди, фотознімки, кіноплівки, відеозапис, описування та інші подібні об'єкти. Під психофізіологічним відображенням розуміють уявний образ об'єкта, який зафіксований у пам'яті конкретної особи.

Ототожнення за уявним образом може здійснювати тільки людина, в пам'яті якої він зберігається.

Залежно від природи властивостей об'єктів, що ототожнюються, закономірностей їх формування і відображення розрізняють декілька видів криміналістичної ідентифікації: ідентифікація особи, ідентифікація предметів, ідентифікація матеріалів і речовин.

1. Ідентифікація особи здійснюється як за матеріально- фіксованими, так і психофізіологічними відображеннями. Мате- ріальнс-фіксовані відображення людини проявляються в різно го роду слідах рук, ніг, фонограмах голосу, рукописних і маши нописних документах, фотографічних зображеннях, а також у продуктах життєдіяльності: слині, крові, потожировій речовині тощо.

Ідентифікація особи за психофізіологічними відображеннями здійснюється у вигляді впізнавання розшукуваного об'єкта на основі порівняння з його образом, зафіксованим у пам'яті.

2. Ідентифікація предметів та їх комплектів (сукупності) доцільна під час встановлення знарядь злочину, які викори стовували злочинці, транспортних засобів, предметів злочинно го посягання, знарядь письма, друкарсько-розмножувальних пристроїв тощо. За матеріально-фіксованими відображеннями цих предметів встановлюється: чи цей об'єкт використовувався під час вчинення злочину, чи не вистріляна куля з пістолета, ви лученого в обвинуваченого, чи не віддрукований текст докумен та за допомогою конкретного принтера тощо.

Комплекти предметів можуть розглядатись як об'єкт ідентифікації тільки в тому випадку, якщо вони складають у сукупності єдине ціле, відповідну єдність. Наприклад, набір інструментів, які використовувалися при відкриванні сховища.

3. Ідентифікація матеріалів і речовин здійснюється лише в тих випадках, коли можливо встановити неповторність відпо відного об'єму твердої, рідкої або газоподібної речовини, яка є елементом матеріальної обстановки злочину. Якщо індиві дуальність конкретного об'єму речовини не встановлена, то об межуються визначенням її групової (родової, видової) належ ності. Висновок про групову належність здійснюється і за особ ливостями внутрішньої будови і складу матеріалів та речовин.

ЗО

цей висновок лише частково свідчить про зв'язок об'єкта, _який досліджується, з подією злочину, але він дає змогу висувати обґрунтовані версії, перевіряти їх і методом виключення звужувати коло підозрюваних осіб. Ще більше цьому сприяє криміналістична діагностика різних об'єктів.

Криміналістична діагностика особи є встановленням загальних і окремих характеристик її образу (рос. "облик") (статі, віку, расової чи національної належності, професії, рівня володіння трудовими навичками тощо) і здійснюється на основі використання найрізноманітнішої за своєю природою інформації з проявів у психофізіологічній сфері. Переважно щодо навичок почерку, письмового та усного мовлення тощо, морфології частин тіла (папілярних узорів пальців рук, кисті, будови голови і частин тіла), будови і функціонування голосового апарату, складу тканин та складових людського організму (шкіри, волосся, крові) і його виділень (слини, запаху, поту). Ступінь розробки наукових основ і методик цієї діагностики досить різний.

У діагностиці матеріальних об'єктів умовно можна виокремити два напрями: розпізнавання матеріалів та виробів. Так, у процесі дослідження відкладень мікроволокон і забруднень на одязі ставиться мета визначення виду матеріалу, з яким цей одяг був у контакті. Тканина як об'єкт діагностики належить до виробів текстильної промисловості, але на діагностику цього виробу спеціаліст виходить через діагностику волокон, матеріалів, визначаючи їх природу (натуральні, штучні) або вид (бавовняні, синтетичні).

Діагностика матеріалів і виробів- процес багатоетапний. Спочатку на базі класифікацій, які розробляються в науці і техніці, визначається родова чи видова належність об'єктів (фарба автомобільна, скло світлотехнічне тощо). У межах технічної класифікації встановлюється вузька групова належність об'єкта, тобто джерело його походження, І, нарешті, на основі даних про збут-споживання об'єктів цього походження визначаються їх призначення, одержувачі. Отже, криміналістична діагностика включає в себе діагностику товарознавчу, матеріалознавчу та інші, не обмежується ними і виходить на рівень, який максимально наближує до вирішення завдань розшуку. Це своєрід-

ний вид пізнання, метою якого є розпізнання об'єкта, процесу, явища.