Хурделиця над містом

Видно, в полі стало тісно,

Бо хурделиця над містом,

І летять‑летять сніжинки

На каштани, на стежинки.

Повлізали жінки в шуби,

Чоловіки в кожухи,

І сміються над Морозом:

– Хі‑хі‑хі та хи‑хи‑хи.

9.12. – 12.12. 2001 р.

РОЗДУМИ ПРО ЖІНКУ

Дивлюсь на розкішні твої грудоньки,

На губки, немов шоколадки,

Й пригадую ті незабутні я дні,

Як бігали в поле, на грядки.

І ніби прощаюсь з минулим своїм,

Чи варто шукать ненормальних?

Раніше соромивсь про секс говорить,

А зараз боюсь сексуальних.

На жінку кидались ми всі, як леви,

Та ті всі були, як тигриці,

Бо варто до неї було підійти –

Як тут же одержиш по пиці.

А зараз ти їй покажи лише бакс,

Й не треба нічого казати,

І тут же хоч зразу веди її в "РАГС",

Й не треба її вам вмовляти.

За гривні, за марки або ресторан

Таке тобі кожна покаже,

Що вилупиш очі, неначе баран

І путнього слова не зв’яжеш.

Пропав інтерес до святого з святих,

Все таїнство ніжності зникло,

Що навіть і Місяць у небі притих,

Щоб серце хоч трохи привикло.

От, довели в нас до чого жінок

Ті, що над нами усілись, дружок.

12.10.2001 р.

ДЕ ШЕПТАЛИСЯ ГАЇ

Там, де паслися телята,

Де шепталися гаї,

Задививсь на бровенята

Я, дівчинонько, твої.

До твоїх рум’яних губок

Так і проситься душа,

Як бджола на квітку влітку,

Де квітує черемша.

30.8.1988 г.

ЧОМУ ПОМИРАЮТЬ ЛЮДИ?

Із Космосу на Землю вічно енергія лине,

А квітка, як тільки дозріє – так тут же і гине.

Що це: випадковість чи закономірність?

Чи примха природи,

Чи так, як у людей – надмірність?

Отак і людина:

Поки вона молода, ще дурненька,

Вона – кохає і скаче,

А коли виростить плід свій,

Помираючи, плаче.

Отож, хто хоче довго жити,

То не спішіть ви зріти,

Хоч під зрілістю розуміються

Не лише діти.

Не дарма ж люди говорять,

І так говорила мати,

Що ти вже так багато знаєш,

Що пора вбивати.

30.10.2001 р.