Роздуми на дозвіллі

Сиджу із спінінгом над ставом,

Й дивлюсь, як косить Гриць отаву,

І думу думаю із жалем:

– Навіщо армії державам?

І відповів Грицько з городу:

– Щоб захищатись від народу.

12.2.2007 р.

"ГЕНІЇ "

В нас "геніїв" і так хватає,

А про людей ніхто не дбає.

18.4.2004 р.

ФІЛОСОФ І ПОЕТ

Заходжу, ніби в казку, в Гідропарк,

І промені мене цілують мило,

Зі мною давній приятель Ремарк,

Єсенін – мій кумир, моє світило –

Поруч ідуть, жартують, сміючись,

А небо ясне – ясне, даль – безмежна.

– Ну що ж, поет, притих, неначе рись,

Розповідай, як лірику належить,

Чим світ живе, і чим живуть поети,

Що думають філософи нові,

Чи й досі пишуть, як колись, сонети,

Чи ще не зникли в селах журавлі?

Як солов’ї? Колись кишіли ними

Гаї й діброви з краю в край;

По солов’ях Вкраїну впізнавали,

Так що звітуй, та тільки міру май!

Філософ і поет, тут відмагатись марно,

Бо в цих словах – і розум, і душа,

Зникають жайворонки в полі,

Гинуть зайці, орлів нема.

Що й говорить – і солов’їв менш стало,

Жить стало краще, а от люди – злі,

Зате ми на планетах побували,

І є у нас космічні кораблі.

20.6.1978 р.

ФІНІТА ЛЯ КОМЕДІ

Все ніби як було й лишилось,

Але насправді все не так:

Хто був при владі – став багатим,

Хто був їздовим – став батрак.

Колись хоч міг посперечатись,

Сьогодні ж спробуй рот відкрий,

То будеш з себе сам "сміятись"

Так, як під Києвом Батий.

І хоч ти бийся головою,

І хоч кричи ти цілий вік –

Ніхто не піде за тобою,

Бо ти уже не чоловік.

1.5.2006 р.

ОЛІГАРХИ

В нас в пошані олігархи

І злодії всіх мастей,

Хай живе Верховна Рада –

Символ рекету і фей.

14.9.2000 р.

УЗАКОНЕНИЙ ГРАБІЖ

У Грицька відніме гривню,

А в Івана – цілий бакс,

Так ото держава рідна

І грабує разом нас.

8.3.2000 р.

ЗБИВАЮТЬ ГРУШІ

Понапихали лоєм туші

Й весь день збивають членом груші.

Такий у нас патріархат,

І так як слово – так і мат.

2.10.2000 р.