Тип людей

Є тип людей – пройти не в силах,

Хоч якби цього ти хотів,

І з ними лишишся назавжди,

Навіть, як вперше їх зустрів.

4.4.1997 р.

МІНІАТЮРИ НА ТЕМУ:

"ТІЛЬКИ Б НЕ БУЛО ВІЙНИ"

То дурниці, що за сало

Дід віддав свої штани,

Головне, як кажуть "Факти":

– Тільки б не було війни!

Вже на все підняли ціни

Наші доблесні сини,

Ну а "Факти" на весь голос:

– Тільки б не було війни!

– Ми Америку догоним

Й перегоним,– каже Гліб,–

Як штанішки познімаєм,

Й поміняємо на хліб.

– Те, що люди зубожіють,

Мруть, як миші, пацани,

То – дурниці,– кажуть "Факти",–

Тільки б не було війни!

Те, що в нас в державі рекет,

І що кожний другий п’є,

То – дурниці, та у лавці

Все, що хочете, вже є.

І хоч пенсія мізерна,

Й ту дають хто‑зна коли,

Дідько з ними із грошима –

Тільки б не було війни!

Для правителів‑мутантів

Ладні зняти і штани:

Хай цілують, куди хочуть –

Тільки б не було війни!

24.4.2000 р.

Справедлива в нас Феміда,

Справедливий Президент,

Пий, гуляй, кради, безчинствуй

І кайфуй – лови момент!

Три сосни давно зів'яли,

Почорніли ясени,

То дарма, що люди стогнуть –

Тільки б не було війни!

То дарма, що батько плачуть,

Без роботи всі сини,

Хай сестрички... заробляють –

Тільки б не було війни!

Скільки нас вже грабували,

Потім й гроші відняли,

Дідько з ними – із грошима –

Тільки б не було війни!

Нам чіпляють всі локшину,

Ми ж мовчим, як барани,

Хай кайфують: може лопнуть –

Тільки б не було війни!

Так мою нещасну Неньку

Обікрали вже пани,

Що не дай Бог нам і всього –

Не хватало ще війни!

То дарма, що у Таміли

Вщент розлізлися штани,

Можна жить і без штанішок –

Тільки б не було війни!

В нашій вільній Україні

Так говорять барани:

– Краще будем хрін... смоктати –

Тільки б не було війни!

12.4.2000 р

З кожним роком, як не дивно,

Стала нас лякать весна:

Там грабіж, там просто рекет,

Й винуватого нема.

То дорожчає солярка,

То дорожчає бензин,

Взимку стогне промисловість,

А весною – селянин.

То підвищилась квартплата,

То на хліб нова ціна,

Ну яка, скажіть, ще треба

Люду нашому війна?

Страх трясе мою державу,

Плачуть втомлені лани –

То отак господарюють

Наші доблесні пани.

А морози й лазаренки –

Бенкетують ті сини,

Бо вони уже не друзі,

Як говорять, а – пани.

Із простягнутими їздить

Наш по світу Президент,

А в Америці кайфує

Український десидент.

Та взяли б тих лазаренків

Й трахонули б всіх під зад,

Запевняю: Україна

Обігнала б всіх підряд.

Боже ж мій! В такій державі

Щоб із торбою ходить?!

Тут потрібно буть придурком,

Або зовсім вже не жить.

Довели людей до ручки

Наші "доблесні" сини:

Ні авансу, ні зарплати,

Й тільки б – не було війни.

У Верховній Раді нашій

Неймовірні брехуни.

Ну а в "Фактах", мов сказились:

Тільки б не було війни!

Більш кмітливого народу

Я не бачив ще ніде,

Як в Верховній Раді нашій:

Цей по трупахах, а – пройде.

І розмова там коротка:

– Пий, грабуй і владарюй!

А народ? Народ – то бидло!

Кинув кістку – й раком дуй!

Де й коли, скажіть, ходили

Козаки, як жебраки?

А сьогодні і до них вже

В нас добралися пани.

І хоч з нас давно й за ліки

Познімали вже штани,

Ну а "Факти" на весь голос:

– Тільки б не було війни!

От які пани невтомні,

Ніби після сказу,

За кордон вивозять бакси,

Звідти нам – заразу.

От який в панів державних –

Славнозвісний апетит.

От чому у нас панують –

СНІД, сухоти, гепатит.

17.11.2000 р.

В нас не просто депутати,

А справжнісінькі чорти,

Де, скажіть, в якій країні

Люд до нитки роздягли?

Вже давно на доньок наших

Роблять витрішки пани.

Головне: щоб жив Правитель,

Тільки б не було війни!

Щоб не це кубло зміїне,

Хто б тікав в нас з України?

А так ладні і в болото,

Щоб не бачить цю сволоту.

– Ну хіба ж це, добрі люди,

Не настав уже прогрес?

Кинув ти красуні долар –

І… качай до ранку прес!

Дві подружки, Катя й Ната,

Лізуть дядечку в штани:

– Ми себе покажем в сексі,

Тільки б не було війни!

Ті ж подружки, Катя й Ната,

Лізуть дядечку в штани:

– Краще будем хрен смоктати –

Тільки б не було війни!

Пустяки, що наші баби

Зайняли всі бардаки,

Та зате у нас літ сорок –

Не було уже війни!

Приучають наших любих,

Щоб ті не пручалися,

І за бакси, та за марки

З кожним... родичалися.

25.11.2000 р.

– Куди їдете, дівчата?–

Гриць питає Варочку.

– А куди ж іще? В Європу

По гуманітарочку...

На дорозі Окружній

Гриць освідчився одній,

А вона йому: ай‑ай,

Бабки є? А ні? – валяй!

На Окружній усі ділянки

Зайняли малі пацанки,

Там за баночку ікри

Куди хочеш – всіх веди.

Дві гетери, як пантери,

Не підходь, бо загризуть.

І куди це нас ткаченки

Із морозами ведуть?

Я можу працювать й ночами –

Були б панелі і мости.

Мій бізнес в мене між ногами...

А покажи, що маєш ти?

З нас уже не тільки кури

А сміються і слони,

Ну а "Факти" на весь голос:

– Тільки б не було війни!

Бідним пруть – у хвіст і в рот,

А він каже, що народ,

Та який же ти народ,

Як відкрить боїшся рот?

17.11.2000 р.

Хлопці в нас ого!– кмітливі,

Палець в рот їм не клади,

Ще таких два Лазаренки

І не тре’ буде війни.

Що нам гори, що нам ріки,

Адже ми уже пани,

Можна жить й в чужій державі –

Тільки б не було війни.

От які вони насправді

Наші доблесні сини,

То ж якої, вибачайте,

Не хватає ще війни?

Що ж ви, хлопці, натворили,

А ще доблесні сини,

Адже ми вже так живемо

Що не треба і війни.

Ми уже не комуністи

Та проте, і не пани,

Поки маєм ще штанішки,

А як зносяться вони?

От як думають насправді

Супермени‑хапуни,

То ж ото вони й волають

Тільки б не було війни!

То дарма, що в нас голодні

Всі пенсіонери,

Та зате в нас незалежні

Навіть піонери!

Щось не те воно в державі

Твориться, я знаю,

От що значить жить, як кажуть,

Моя хата скраю.

Йолочки, ой йолочки,

Йолочки та палочки,

В нашій вільній появились

Новенькі давалочки.

Аби нашим депутатам

Пенсії, як нам дали,

Отоді б хотів побачить –

Як змогли б ті без війни?

11.5.2000 р.