По трупах

Ми – нові пани. Ми – крутії.

Нам треба раби і гарем.

По трупах, по трупах, по трупах

Ми до корита дійдем.

А всіх, хто дорогу перейде

І проти нас піде, зітрем!

По трупах, по трупах, по трупах

Ми до корита дійдем.

Бо честь і порядність – то догма.

Хто пискне – усіх без проблем...

По трупах, по трупах, по трупах

Ми до Олімпу дійдем.

11.2.2001 р.

ГАЧОК ДЛЯ ОЛЕН

Я не вірю сьогодні в порядність,

Бо де честь мала буть – виріс член.

І то просто гачок для наївних,

Для гарненьких, дурненьких Олен.

Бо у цьому жорстокому світі,

Де пасуться наївні дівки,

Там безпечно себе почувають

Всякі покидьки і вовки.

10.6.2001 р.

БОЖІ НАМІСНИКИ

О, як би я хотів, щоб люди

Стали добрішими в житті,

І не хапали всіх за душу

Так, як хапали нас вожді.

Кому така тре’ демократія,

Де пільги тільки для катів?

Для тих, що ходять з автоматами,

Щоб поробити з нас рабів.

Вони і досі ще жирують,

По списку першому живуть,

І їх усіх, немов релікти

Ще і сьогодні бережуть.

Оті, що стріляли в потилицю,

Глумились з людей, як з тварин,

Вони і сьогодні у милості,

І в кожного свій лімузин.

Для тих, що нас всіх грабували,

Тим – Ялти і хатки у зруб,

А тим, що як бик працювали,

Тим лагідне слово з трьох букв.

Бо усі ті, що там, – недоторкані,

Бо то – наш золотий генофонд,

Бо то – наші намісники божії –

Ті, що нам об’явили фронт.

Бо що будем всі ми робити,

Як раптом не стане вождів?

Бо хто ж буде баб гвалтувати,

А в плуг запрягать мужиків?

20.10.2001 р.

ДІДУСЬ І ГОЛОВА

– Хто тут з нас старший: ти чи я? –

Пита в дідуся Голова.

– Це як сказать,– дідусь в отвіт,–

По чину – ти, а я – від літ.

Та як на мене – той старіший,

Хто, певно, більше з двох мудріший.

13.5.1992 р.

ЧУЖЕ ДОБРО

– Як хочеш ти дружить з сріблом –

Не прись ти за чужим добром,

Чуже, мій хлопчику, добро

То є отрута – не срібло.

29.5.2003 р.