Комуністам

Він не робив нікому злого

І доброго теж не робив,

Ото і всього, що всім посміхався,

Що всім обіцяв все і, задоволений,

Як кіт куснем м’яса, –

Дивився, мовчав і пив.

А не ідеали про щось сперечались, творили

І вірили у Комунізм.

І коли ми, здавалось, наблизились до нього –

До Комунізму –

Десь загубився той віз, що нас віз.

Першого комуніста питаю: – Де віз?

А він головою киває:

– Пішов ти кобилі під хвіст!

Другого теж питаю:

– Моя хата скраю.

Третьому голову впер у мангал!

А він кричить: – Я – ідеал!

І всі говорили, що всі – ідеали,

І мов хом’яки, всі соплі жували.

І кожен кричав, що людей він любив...

А що ж для людей ти конкретно зробив?

Кого і коли ти, скажи, захистив,

Коли навіть батька, братів не щадив?

Отакий він був комуніст – ідеал,

Бо думав про себе, про свій капітал.

Таким був і Петя – мій друг комуніст,

Такий і Петро Симоненко – двоїст.

Одне думає, а інше говорить,

Щоб весь мій народ десь в Сибір

запроторить,

Зробити іще геноцид над народом,

Аби той забувся зовсім свого роду.

А зараз, погляньте, як він розпинається,

Невже хтось і справді ще вірить,

Що він так для нас, вибачайте, старається?

Комунізму не було і не буде,

Досить про це навіть мріяти, люди.

Хіба той забор, що в Мостищах мурує,

Невже, ви вважаєте, вам подарує?

Усе це – утопія, маріння, люди.

Затемнення розуму. Цього не буде.

Бо потяг, що йшов в Комунізм – проморгали

Не ти і не я, а оті ідеали,

Які все, що бачили, те і хватали,

Ще більше ніж тигри, гієни й шакали.

Отакий він ідеал,

Що в дитинстві з печі впав.

І хай буде це між нами –

Є і безсловесні хами.

Бо, щоб в нас усіх не була хата скраю,

То якого б ще треба було людям раю?

А, пригляньтесь, ви до Ради,

Хто ж народ наш підло зрадив?

Цифра за триста вам що‑небудь каже?

Чухайтесь довше – скаже!!!

28.10.2001 р.‑14.07.2004 р.

ЄВНУХИ

Кажуть, що в державі нашій буде

безробіття

І що вивезуть, нарешті, все з Союзу сміття.

Я ж не вірю в те що кажуть, а вірю в

резерви,

Бо у нас ще є дівчата. Не дівчата – перли.

І хоч ще вони в підпіллі розважають свиту,

Бо у нас це все в Союзі роблять шито‑крито,

Але впевнений, що скоро відкриють притони,

І до нас з усього світу підуть враз мільйони.

Бо роботу цю у світі і в нас

полюбляють,

А то, де в бюджет взять гроші, євнухи

питають.

25.5.1990 р.