Як гриби

Люди бідують і бідують,

А мерседеси, як гриби

Після дощу, пани купують

За наші біди і горби.

Приїхали б та подивились,

Як "бідні" слуги в нас живуть,

Які хороми і паркани

Навколо Києва ростуть!

Навіть великі королі

Таких не мали вілл, як ці.

А ті, що звуться депутати,

Вже переплюнули і Штати.

І це усе – моя держава.

Тому ото я і тужу,

Що приписала нам дієту...

Кому ж я, вибачте, служу?

4.4.2004 р.

ЖАЙВІР НАД ПОЛЯМИ

Жайвір над полями Сонечко вітає,

Бо воно коханням душі наповняє.

І летить той щебет, мов Ерота стріли,

Тільки б ми кохались, тільки б ми раділи!

А тому і поле росами палає,

Бо жаринки в полі жайвір розкидає.

28.8.1988 р.

НОВОМУ ЦЕЗАРЮ

В шоковому стані

Вся наша еліта,

В шоковому стані –

Наший Президент,

Що народ не вибрав

Нового бандита,

Того, що народ наш

Доконав би вщент.

4.11.2004 р.

НУДОТА

В нас все, що робили, – то все для народу.

Як глянеш на річ ту, немов на гидоту.

Чорнобиль, до прикладу, Київське море,

Хіба ж то не дурість, хіба ж то не горе?

Подивися збоку: аж жилки тремтять,

Не знаєш, коли і кого вже вбивать,

Бо ладні братки ті нас всіх заморить –

В кого нема блату і серце болить.

А люди щоб довше жили і раділи,

В них ліки відняли й до нитки розділи.

Бо голому, кажуть, мов, жить веселіше,

Нічого не тисне і простору більше.

То як же, скажіть, не любить таку владу,

Де все по‑знайомству й великому блату?

26.6.1996 р.

КОМУ ТИ СЛУЖИШ?

Отак як люди, так і вірші

Є і від Бога, й сатани,

Отож, як пишеш їх, то думай,

Кому служитимуть вони?

19.5.1997 р.

РАБИ І ГНОМИ

Хто привик тягнуть з дитинства,

Як же зможе вам давать?

Як його привчила мати

Грабувать і віднімать!

І утямив він з роками,

Що він – монстр, що він є хтось,

Решта всі – раби і гноми,

Бо в роду їх так велось.

13.9.2001 р.