Іду Хрещатиком

Який величний ти сьогодні,

Мій красень‑Київ і Дніпро,

І люди, що ідуть з роботи,

Які будують в нас метро.

Ідуть Хрещатиком дівчата,

І кожна з них, як в полі цвіт,

Ну хто від них щось бачив краще,

Як їм було по двадцять літ?

15.7.1958 р.

ОСІНЬ ПУШКІНСЬКА

О, як люблю я, друзі, осінь,

Тумани сиві і дощі,

Коли втомивсь за літо промінь

Й ледве торкається душі.

Коли журлива горобина

Немов пригнічує тебе,

Сумною робиться ліщина,

Холодним небо голубе.

І від пори пожовкле листя,

І від капусти в полі пні,

Які завжди, як баба Христя,

Про сум нагадують мені.

15.7.1958 р.

ПРАЦЬОВИТИЙ

Кожен лишає на землі:

Хто розум, а хто ступу,

А інший, той, що тільки їсть,

Неначе гору – купу.

Ну, проїв ти дачу,

Ну, проїв ти дом,

Навалив ти купу

Гарну під вікном.

Хто не йде – любується:

– От так вже гора,

Видно, що людина

Трудова була.

Видно зразу: хлопець

Працьовито жив,

Бо хіба ж ледачий

Стільки б навалив?

27.2.2007 р.

ЩОБ БУТЬ ПРЕЗИДЕНТОМ

Тому й не став ти Президентом,

Що ти не був інтелігентом.

19.4.2007 р.

КАМІННЯ ПРОТИ ЗЛА

Я пишу для друзів і знайомих,

Для дітей, онуків і рідні,

То ж, скажіть, чи можу я лукавить

І співать відспіваним пісні?

Проти честі й правди не попрете,

А якщо хтось скаже: "це не так" –

Він в мені відчує свого ката,

Бо за правду буду, як Спартак.

Я пишу для тебе, Україно,

Не за гроші, не за ордени,

А щоб люди ніжно посміхались

І раділи голосно вони.

Щоб держава наша молоділа

Від Карпат до самого Донця,

І людина щоб завжди раділа,

А не озиралась без кінця.

Я пишу не гімни для начальства

І не оди спритненьким ділкам,

А якщо і гімни, то народу,

У якого не душа – а храм.

І слова мої – то не бахвальство,

То – каміння проти сили зла,

Проти тих, що люд наш обікрали,

Й проти тих, що совість підвела.

Бо якби писав для кровопивців,

То давно б вже був на висоті

Тій, де всі і покидьки, і вбивці,

І нові непризнані святі.

19.1.2003 р.