Регіональні та спеціалізовані міжнародні судові установи

рім Міжнародного Суду ООН, на сьогодні успішно функціонують регіональні (вони ж, як правило, і спеціа­лізовані) судові установи, хоча це й не обов'язково.

Універсальний характер має міжнародний трибунал з морського права. Правовою основою діяльності є Конвенція ООН з морського права 1982 p., Статут Міжнародного три­буналу з морського права (додаток VI до Конвенції) і Пра­вила Трибуналу (Регламент). Складається з 21 судді, ко­жен з яких користується заслуженим авторитетом у галузі морського права. Формується на основі справедливого представництва географічного і правових систем. Від краї­ни не може бути по два громадянина.

Члени трибуналу обираються на 9 років — з тим, що повноваження перших триватимуть три роки (7 членів за жеребом) і шість років (7 членів за жеребом). Кворум для засідання — 11 членів, для камери — 7. Місце засі­дання — Гамбург (ФРН). Трибунал вирішує всі питання, спори і заяви, які передаються йому відповідно до Кон­венції, питання застосування і тлумачення інших угод з морського права.

Сторонами спору можуть бути: держави (учасниці Кон­венції), Міжнародний орган з морського дна, Підприєм­ство (орган, який реалізує діяльність у районі морського дна за межами національної юрисдикції), юридичні осо­би, фізичні особи (громадяни держав — учасниць Кон­венції, які здійснюють діяльність у районі морського дна), інші держави, звернення яких до Трибуналу передбачене Конвенцією.

Спори слухаються Трибуналом або в камерах (11 суд­дів) відкрито (якщо не прийнято іншого рішення), рішен­ня приймаються більшістю голосів. Рішення остаточне і обов'язкове тільки для учасників спору. Для розгляду кон­кретних справ можуть створюватися камери з трьох і біль­ше членів.

Суд Європейського Союзу. Діє на основі Статуту Суду, договорів про утворення Союзу (Паризький договір про ЄОВС, римські договори про ЄЕС та Євроатом), Мааст-

Глава XVII Міжнародна юстиція

рихтського договору 1992 р. (про Європейський Союз), Правил Регламенту.

До складу суду входять судді і генеральні адвокати (призначаються за згодою держав-членів на 6 років). Спра­ви розглядаються в повному складі або в одній із камер. Судочинство письмове та усне (слухання справи).

Зберігається таємниця виступів суддів та голосування. Рішення обов'язкове, остаточне й не оскаржується.

Право на звернення до суду мають: держави-члени, органи ЄС, юридичні та фізичні особи, національні су­дові установи з проханням тлумачення права ЄС.

Суд вирішує спори по суті, контролює діяльність дер­жав і органів ЄС у межах своїх повноважень, забезпечує виконання права ЄС, його тлумачення, захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, приймає рішення про відміну органами ЄС прийнятих ними актів, які по­рушують право ЄС. До держави, що допустила таке пору­шення, суд може застосувати санкцію.

Суд формулює основні принципи побудови права ЄС, якщо вони не відображені в установчих актах. Серед та­ких принципів Суд визначив: 1) право ЄС є субордина-ційним і розвивається в основному завдяки зусиллям ор­ганів ЄС; 2) право ЄС має пряму дію на території дер­жав-членів і вищу юридичну силу стосовно національно-правових актів; 3) норми права ЄС є складовими націо­нальних правопорядків держав-членів, з них випливають права та обов'язки не тільки для держави, а й для фізич­них та юридичних осіб; 4) держави не можуть посилатися на національне законодавство як на причину недотриман­ня норм права ЄС; 5) у разі виявлення невідповідності на­ціонально-правового акта нормам права ЄС національні суди повинні проголошувати такі акти недійсними тощо.

Європейський Суд з прав людини. Діє на основі Євро­пейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, розробленого і доопрацьованого для себе Регла­менту і прецедентів, прийнятих у попередні роки. За пе­ріод існування (включаючи роботу старого Суду до 1 лис­топада 1998 р.) розглянув понад півтори тисячі справ. Складається з кількості суддів по одному від держави, які обираються Парламентською Асамблеєю Ради Європи з трьох представників, запропонованих державою. Можли­во, колись буде два і більше суддів з одним громадянством

___________ Регіональні та спеціалізовані міжнародні судові установи

від однієї країни. Суд розглядає справи Великою палатою (17 суддів), Малою палатою (7 суддів) та комітетом суддів (З судді). Значна робота щодо розгляду справ ведеться в чотирьох секціях суду.

Юрисдикція Суду поширюється на всі справи, що сто­суються тлумачення і застосування Конвенції, і переда­ються йому Договірною Стороною або на підставі заяви будь-якої особи, неурядової організації чи групи осіб, які вважають себе потерпілими від порушення їхніх прав од­нією з Договірних Сторін.

Суд надає Консультативні висновки з правових питань на запит Комітету Міністрів Ради Європи. Передбачена можливість дружнього врегулювання справи, коли Суд на основі конфіденційності надає свої послуги сторонам. Суд­ді при здійсненні своїх обов'язків користуються диплома­тичними привілеями та імунітетом.

Згідно з Регламентом Суд має чотири секції, які ство­рюються на три роки з урахуванням географії, різних пра­вових систем, міри завантаження справами. Офіційні мо­ви Суду — англійська і французька. Сторони можуть при слуханні справи користуватися неофіційною мовою.

Економічний суд СНД. Складається з представники! дер-жав-членш СНД (по два від кожної) з числа фахівцш-про-фесіоналш високої кваліфіїсації в галузі адміністративних і господарських питань. Термін повноважень — 10 років.

Вирішує спори, що виникають після виконання еко­номічних зобов'язань, про відповідність національних нормативних та інших актів з економічних питань актам СНД, інші спори, що виникають у зв'язку з виконанням актів СНД за умови домовленості з цього приводу між державами.

Розглядає справи щодо звернення держав та інститутів СНД. Судочинство ведеться російською мовою. За станом на сьогодні звернення до Суду трапляються досить рідко.

За період після Другої світової війни міжнародна су­дова практика здійснювалася міжнародними трибуналами. Найвідоміші з них — Нюрнберзький і Токійський трибу­нали — досить ефективно здійснили свої судові повнова­ження і фактично заклали основи нового міжнародного судочинства. Міжнародний трибунал з метою судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушен­ня міжнародного гуманітарного права на території колиш-

Глава XVII Міжнародна юстиція

Міжнародний арбітраж

ньої Югославії, та Міжнародний трибунал по Руанді по­винні ще довести свою спроможність вирішувати складні проблеми дотримання прав людини та основних свобод.