У 25-ЛІТТЯ ОУН

Промова була награна на магнетофонну стрічку, текст друкований перший раз у журналі «Визвольний Шлях», Лондон, рік XXII, кн. 10 (259), жовтень 1969 р., стор. 1155-1158.[41]

*

Бойовий шлях Організації Українських Націоналістів ще да­леко не закінчений. Визвольні змагання націоналістичного руху далі продовжуються за пляном розгортання української націо­нальної революції так, як він скристалізувався в дотогочасному розвитку. Переживаємо тепер затяжний етап у визвольній бо­ротьбі й невідомо, коли прийде дальша її фаза, бо це узалежнюється теж і від розвитку світового політичного положення. Тому то тепер ще не пора робити остаточних підсумків з діяльности і розвитку Організації Українських Націоналістів, її досягнень і невдач, перемог і поразок. Теж не пора їй відзначати такі ювілеї, як це роблять ті, що вже закінчили свою діяльність, або завер­шили найважливіший її період. Але загально прийнято звичай окремо відзначати такі дати, як двадцятип'ятиріччя важливіших подій і такі ж відтинки діяльности. Коли за тим звичаєм відзна­чається 25-ту річницю 1-го Конгресу Українських Націоналістів і переглядається пройдений Організацією Українських Націона­лістів шлях, то тут треба мати на увазі передусім її дальшу ді­яльність і розвиток. Усі вінки заслуг і слави ОУН належать тим її творцям і борцям, які не тільки віддали всі свої сили і трудні визвольному змаганню, а й склали найвищу жертву, жертву кро­ви й життя. Це не тільки вислів найглибшої пошани перед па­м'яттю поляглих героїв, а й одночасно холодне ствердження дійсности. Без тих великих і важких жертв, ОУН не змогла б пройти такого шляху і надати такий напрям тому періодові визвольних змагань. Тільки через освячення найважчою боротьбою та вели­кою ціною крови ідеї українського націоналізму наберуть зна­чення непереможних правд у житті українського народу, а шлях визвольно-революційної боротьби, накреслений і прославлений Організацією Українських Націоналістів, хоч який важкий, по­казався в дійсності прохідний та єдиний, яким у сучасному поло­женні Україна може дійти до самостійности.

Дивлячись на розвиток у висліді діяльности ОУН впродовж 25 років, можемо найкраще перевіряти вартість і життєздатність формованого нами руху. Проба життя дає найсильніше свідоцтво. Перший Конгрес Українських Націоналістів, що відбувся перед 25-ма роками, оформив створення Організації Українських Націо­налістів. Властиво її народження припадає значно раніше. ОУН виросла з іншої революційно-визвольної сили – Української Військової Організації, стала переємницею, продовженням і по­ширенням її боротьби. Подібно, як після повалення ворожими військами Української Держави і після захоплення наїзниками українських земель, створилася Українська Військова Органі­зація, яка – поруч із повстанськими організаціями – стала про­довжувати визвольну боротьбу українських армій революційними методами. Ця тяглість найкраще уосіблена у величній постаті іні-ціятора і вождя визвольно-революційного націоналістичного ру­ху. Славної пам'яті полковник Євген Коновальець найперше ко­мендант корпусу Січових Стрільців, опісля організатор і голов­ний комендант УВО, а вкінці творець і Провідник-вождь Органі­зації Українських Націоналістів.

Створення ОУН на 1-му Конгресі Українських Націоналістів, формування її світоглядово-ідеологічних засад, політичної про­грами і напрямних визвольно-революційної дії, дали тверду ос­нову, невідхильний напрям і рамки для цілого визвольного націо­налістичного руху. В дальшому розвитку приходять доповнення і удосконалення, але підставою всього залишаються засадничі устійнення основоположного Конґресу.

Таким чином завершився довгий процес внутрішнього відро­дження українського націоналізму, формування новітнього духо­вого і політичного руху. За 25 років своєї діяльности ОУН пе­рейшла дуже тверді проби. Визвольно-революційна боротьба за знищення ворожого поневолення і за відновлення державної самостійности соборної України була і є її життєвим елементом. У тій боротьбі вона зродилася, в ній розвивалася і кріпшала, цією боротьбою формувала дух і обличчя волелюбної і неперемагально-воюючої з ворогами України.

З вихідної її бази, створеної у протипольській і протикомуні-стичній боротьбі на західньо-українських землях, ОУН у дуже короткому часі, на початку другої Світової війни, розгорнула протибольшевицький революційний фронт цілої соборної Укра­їни. Коли між двома найбільшими мілітарними потугами, між; гітлерівською Німеччиною і Совєтським Союзом, розгорілася вій­на на українській землі за володіння нею, ОУН дала вислів не­похитної волі українського народу проголошенням розбудови самостійного державного життя всупереч плянам нового окупанта.

Серед страшної хуртовини другої Світової війни Україна по­казала своєю поставою і боротьбою, що в жадній ситуації не по­годиться бути пасивним об'єктом і будь-чиєю колонією, тільки все буде боротися за свою самостійність. Це засвідчила найви­разніше двофронтова боротьба проти гітлеризму й большевизму одночасно. Цю боротьбу організувала, унапрямлювала та несла її головний тягар ОУН. Найширшим її розгорненням стали дії УПА, яка була твором військового відділу ОУН, переємця давнішої УВО. Партизанська боротьба УПА під час війни і перших повоєн­них років була наймогутнішим виявом українських визвольних змагань в цьому історичному періоді. Вона найкраще причини­лася до прищеплення і поширення ідей та кличів національно-визвольної протибольшевицької революції не тільки по всій Україні, а й так само серед інших народів по всіх просторах боль-шевицької тюрми народів – СССР. Створенням УГВР у кінцевій фазі протинімецької війни з боку ОУН і УПА були сформовані політично-організаційні рамки для активної участи інших полі­тичних сил і течій у визвольно-революційному русі. Так само на­передодні німецько-совєтської війни ОУН була заініціювала ство­рення Українського Національного Комітету для одностайної са­мостійницької політики.

Та найважче і найважливіше завдання стало перед ОУН у по­воєнній ситуації. Під час дуже несприятливого міжнароднього положення і повного осамітнення треба було втримати виз­вольно-революційну боротьбу з московським большевизмом, не зважаючи на те, що ворог мав змогу цілу свою силу спрямувати на її знищення. Не багато людей вірило, що це буде можливе і на довшу мету. Але неможливе стало дійсністю.

Це завдячуємо незрівняному героїзмові і гартові всіх кадрів націоналістичного підпілля, високопатріотичній і жертвенній, ак­тивній підтримці широких кіл українського народу. Особливі ж заслуги в цьому припадають непохитному, мужньому і дуже вмі­лому проводові визвольного революційного підпілля у всіх його ланках на чолі з найвищим і найкращим провідником-команди-ром, ген. Чупринкою-Туром-Романом Шухевичем. Він, кермуючи рухом ОУН на найславнішому і найтяжчому етапі, відбив печать свого великого духу на його розвитку не тільки того періоду. В революційній боротьбі за волю України поляг геройською смертю сам генерал Чупринка-Тур, більшість його найкращих співпровід-ників і командирів та багато, дуже багато найкращих друзів у ла­вах ОУН і УПА.

Але не зважаючи на всі найболючіші жертви, революційна боротьба ОУН проти.московсько-большевицького поневолення в Україні не припиняється. Вона продовжується з непослабленою ідейною напругою та з поважними вислідами. Хоч форми й роз­міри безпосередніх революційних акцій, відповідно до теперіш­нього положення звужують їхнє значення, політичний вплив ду­же поважний і большевики ніяк не можуть його ані промовчати, ані усунути. В ідейно-політичній єдності з революційним під­піллям ОУН, ідучи за його таємними вказівками, переважна па­тріотична більшість українського народу ставить на всіх ділянках життя невловимий, але дуже помітний і дошкульний москов­ському большевизмові опір. Ідейний вплив акцій ОУН проявля­ється навіть там, де большевицька система тотального терору і топтання всього людського панує у своїй найчистішій і найбру-тальнішій формі. У концтаборах Воркути та інших смугах спала­хують одчайдушні зриви активного масового спротиву, натхнені й організовані безстрашними борцями за волю і правду – укра­їнськими націоналістами.

Перегляд 25-літнього шляху ОУН дає нам впевненість, що її ідеї, визвольна концепція, її плян стратегії організації револю­ційно-визвольної боротьби, засади її прямолінійної самостійниць­кої політики – цілком правильні й успішні. Ця впевненість скрі­пляється ще більше, коли шлях і наслідки змагання ОУН порів­няємо з вислідами діяльности інших політичних течій і форма­цій, які існували в тому періоді в українському житті, які мали значно легший старт і вибирали інші, здавалось, догідніші ме­тоди й дороги. Отже, розглядаючи той розвиток впродовж остан­нього чвертьсторіччя, такого багатого на важливі події і великі переміни, знаходимо ствердження, що всі засадничі заложення українського революційного націоналізму видержали пробу жит­тя і встоялися у найважчій боротьбі. Вони дають ідейно-моральну наснагу борцям-революціонерам у найтруднішому положенні, вони творять найуспішнішу зброю проти забріханого підступного ворога всього людства, проти московського большевизму. Йдучи далі непохитно випробуваним шляхом, ОУН та цілий визвольний фронт українського народу мають дані дійти до великої мети, до визволення України.

Тільки треба нам крицевої стійкости і непохитности на пра­вильному шляху та зосередження всіх найкращих сил у продов­жуванні справедливої боротьби під знам'ям Хресто-меча.